Справа №461/1734/24
Провадження №3/461/891/24
05 березня 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., з участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 ,
за ч.6 ст.481 Митного Кодексу України, -
У ході перевірки інформаційних ресурсів Держмитслужби (ПІК АСМО «Інспектор» та ЄАІС) виявлено, що гр. ОСОБА_2 , 31.01.2022 року ввіз на митну територію України в зоні діяльності Львівської митниці у митному режимі «тимчасове ввезення до 60 див» смугою руху «зелений коридор» транспортний засіб особистого користування марки «RANGE ROVER» VIN НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 (країна реєстрації Іспанія).
Станом на 29.01.2024 вказаний транспортний засіб за межі митної території України не вивозився, в будь-який інший митний режим ніж «тимчасове ввезення» не поміщувався. Громадянину ОСОБА_2 за повідомленою ним під час перетину митного кордону адресою був надісланий лист-виклик Львівської митниці, якими запропоновано з'явитись на митний пост «Смільниця» Львівської митниці Держмитслужби для надання пояснень стосовно порушення строку ввезення автомобіля та участі у складанні протоколу про порушення митних правил. Однак, гр. ОСОБА_2 для участі у складанні протоколу про порушення митних правил до митниці не з'явився.
Представник Львівської митниці в судовому засідання зазначив, що у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад правопорушення, яке йому інкриміноване. До останньої слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування повістки за місцем його проживання. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності неодноразово не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, визнано можливим розгляд справи у його відсутності.
Суд, заслухавши думку представника Львівської митниці, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Частиною 6 ст. 481 МК України передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
За вчинення правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України передбачено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Частиною 6 статті 380 Митного кодексу України передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Частиною 7 цієї ж статті передбачено, що у разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим знищення або руйнування.
Статтею 460 Митного кодексу України визначено, що вчинення порушення митних правил, передбачених, в тому числі статтею 481 Митного кодексу України, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої Митним кодексом України.
Доказів того, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності у порядку визначеному ст. 192 МК України та розділом VIII Порядку виконання митних формальностей, відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657, звертався до найближчого органу доходів і зборів до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв'язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту в ході розгляду справи не здобуто.
Одночасно, обставин, передбачених ст. 460 Митного кодексу України, з настанням яких діяння, передбачене ст. 481 Митного кодексу України, не тягне за собою адміністративної відповідальності під час судового розгляду не встановлено.
З огляду на наведене, суд вважає, що в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, а саме: останній перевищив строк тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України більше ніж на тридцять діб, що підтверджується:
- протоколом про порушення митних правил № 0113/20900/24 від 29 січня 2024 року, в якому описана фабула вчиненого правопорушення;
-витягом з інформаційної системи Держмитслужби;
Відтак, винність ОСОБА_4 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.
Таким чином, аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд приходить до висновку, що вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України доведена повністю.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд приймає до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності на території України за порушення митних правил не притягувався, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи даних про доходи порушника та можливість виконати ним покарання у виді штрафу, суд вважає за необхідне застосувати адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, тобто в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.
Крім того, відповідно до Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_5 слід стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 458, 459, 461, 481, 486, 527, 528 МК України, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді конфіскації транспортного марки «RANGE ROVER» модель «EVOQUE», VIN НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 (країна реєстрації Іспанія).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Л.Д. Мироненко