ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17919/21
провадження № 2/753/2182/24
05 березня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі судді Якусика О.В., розглянувши справу за позовом заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди та стягнення неустойки,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» про стягнення на їх користь коштів за невикористані квитки у розмірі 16 218,00 грн., неустойки у розмірі 10 379,52 грн. та моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1 04 червня 2021 року на офіційному сайті SkyUP Airlines придбала чотири авіаквитки на рейс за напрямком Київ-Батумі (дата вильоту 24 червня 2021 року) та на рейс PQ422 за напрямком Батумі-Київ (дата вильоту 01 липня 2021) на загальну суму 16 218,00 грн. на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У день відльоту до Батумі 24 червня 2021 року позивачі прибули до Міжнародного аеропорту «Бориспіль», зареєструвались на рейс, пройшли процедуру митного контролю, здали багаж, однак відповідач затримав виліт більш ніж на годину. Коли літак піднявся у повітря, на 20-й хвилині польоту на його борту сталася екстрена ситуація, внаслідок чого літак здійснив вимушену посадку в Міжнародному аеропорті «Бориспіль».
Як вказують позивачі, з метою дізнатись будь-яку інформацію про рейс, ОСОБА_2 декілька разів телефонував на лінію підтримки покупців за номером (0-800) 303 113, зазначену на сайті авіакомпанії та на звороті придбаних авіаквитків, проте спочатку було постійно зайнято, а потом відповів автовідповідач, який не був запрограмований на надання інформації стосовно відкладеного рейсу.
Перебуваючи в стресовому стані після пережитого у літаку, а також у зв'язку із тим, що про рейс не було нічого відомо, позивачі вирішили забрати свій багаж та вирушили до дому. Дорогою до Києва на електронну адресу позивача-1 о 13.45 надійшов лист від відповідача такого змісту: «У зв'язку із виробничими причинами ваш рейс PQ421 Київ-Батумі відбудеться із затримкою. Новий час вильоту - 16:00 24 червня 2021 року.
Позивачі вважають, що відповідач порушив положення розділу 15 Правил та пункту 3 розділу XIV Авіаційних правил і не належним чином виконала свої зобов'язання за Договором, оскільки повинен був повідомити пасажирів літака про затримку рейсу не пізніше ніж о 12.15
Оскільки аварійна посадка негативно вплинула емоційний стан позивачів, а саме був присутній страх за власне життя при повторному перельоті літаками відповідача, технічний стан яких викликав сумніви, а також у зв'язку відміною броні помешкання в Батумі внаслідок затримки рейсу, позивачі вирішили повернути кошти за невикористані квитки.
Так, 25 червня 2021 року позивач-1 направила електронний лист-претензію про повернення коштів, а також 26 червня 2021 року направила поштою претензію з додатками, серед яких були копії документів, що посвідчують наші особи, документів, що підтверджують право на отримання грошових сум та реквізити платіжної картки, як передбачено пунктом 6. глави 1 розділу ХVІІІ Авіаційних правил.
Неповернення відповідачем коштів за перевезення стало підставою для звернення позивачів до суду за захистом своїх порушених прав.
Крім цього, позивачі наголошують, що дії відповідача нанесли їм значну моральну шкоду внаслідок нештатної ситуації, яка відбулась у небі, оскільки після 20 хвилин польоту на борту літака з реєстраційним UR-SQI Авіакомпанії Скайап, який здійснював рейс PQ421 за маршрутом Київ-Батумі розповсюдився сморід горілої ізоляції електропроводки, зі стелі літаки випали кисневі маски, які стюардеса терміново наказала надягнути, почалась паніка у пасажирів. Після приземлення позивачі перебували в тривалому шоковому стані, що пов'язаний із страхом за власні життя, що призвело до тривалих нервових зривів і негативно вплинуло на їх психологічний стан, викликало хвилювання та погане самопочуття.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 вересня 2021 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків, а саме викладу позовних вимог з визначенням їх стосовно кожного з позивачів.
18 лютого 2022 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03 червня 2022 року позивачі подали до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просили:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» грошові кошти за невикористаний квиток на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 555,00 грн, неустойку розмірі 14 318,70 грн. та моральну шкоду у розмірі 6 000,00 грн.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» грошові кошти за невикористаний квиток на користь ОСОБА_2 у розмірі 3 555,00 грн, неустойку розмірі 14 318,70 грн та моральну шкоду у розмірі 9 000,00 грн.
Подану заяву мотивували тим, що відповідач 06 вересня 2021 року перерахував суму у розмірі 9 108 грн, а 17 вересня 2021 року позивач отримала лист від відповідача від 13 вересня 2021 року про задоволення їх вимог, який не містив будь-які суми та розрахунки виплат.
Враховуючи часткову сплату коштів відповідачем, позивачі уточнили позовні вимоги та просили стягнути вартість 2 (двох) невикористаних позивачами авіаквитків, а саме на користь ОСОБА_1 3 555,00 грн. на рейс PQ422 за напрямком Батумі-Київ та на користь ОСОБА_2 3 555,00 грн. на рейс PQ422 за напрямком Батумі-Київ (дата вильоту 01 липня 2021 року).
Позивачі вважають, що відповідно до пункту 19.3.1 Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу відповідач не мав підстав не повертати у повному обсязі кошти позивачам за авіаквитки на рейс Батумі-Київ, оскільки листом-претензією позивачі вимагали повернути гроші за квитки в обидва напрямки одразу: Київ-Батумі та Батумі-Київ і ця заява була подана за 10 днів до вильоту рейса Батумі-Київ.
Також враховуючи, що відповідач кошти за авіаквитки за напрямком Київ-Батумі повернув з затримкою, а кошти за рейс Батумі-Київ в повному обсязі не повернув, позивачі просили стягнути з відповідача неустойку за період з 30 червня 2021 року по 06 вересня 2021 року та за період з 30 червня 2021 року по дату подання заяви у розмірі 14 318,70 грн на користь кожного позивача.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач частково заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.
Як на підстави своїх заперечень проти позову відповідач посилався на те, що за результатами розгляду претензії, 06 вересня 2021 року він повернув всі належні позивачам кошти в сумі 9 108 грн., а саме 8 150 грн. - кошти за 2 авіаквитки на рейс 24 червня 2021 року Київ-Батумі та 958 грн. такси за 2 авіаквитки на рейс 01 липня 2021 року Батумі-Київ, що визнається самими позивачами у поданій ними заяві про збільшення позовних вимог.
Отже, відповідач розглянув претензію позивачів та здійснив повне повернення коштів за 2 авіаквитки на рейс 24 червня 2021 року Київ-Батумі у строки, визначені частиною 3 розділу 1 глави Авіаційних правил України протягом трьох місяців.
Щодо повернення коштів за 2 авіаквитки на рейс 01 липня 2021 року Батумі-Київ відповідач вказував, що авіаквитки SQP 0010052370 та SQP 0010052372 на рейс 01 липня 2021 року з Батумі до Києва придбані за тарифом - «STANDARD», про що містяться відомості у квитках, відповідно до умов якого повернення квитка до вильоту: не передбачено; повернення квитка у випадку неявки на рейс (no show): не передбачено.
Інформація про тарифи, в тому числі тарифу «STANDARD», розміщена у вільному доступі на офіційному веб-сайті ТОВ «Авіакомпанія Скайап» https://skvup.aero/uk/faq/rates.
Отже, позивачі придбали 2 авіаквитки на рейс 01 липня 2021 року Батумі-Київ за тарифом «STANDARD», який не передбачає повернення квитка до вильоту та повернення квитка у випадку неявки (No show), а тому у позивачів відсутнє право на повернення коштів за невикористаний квиток до вильоту та у випадку неявки на рейс.
Як на правову підставу такої позиції відповідач посилається на пункт 1 глави 3 розділу 18 «Повернення коштів» Авіаційних правил, відповідно до яких авіаперевізник має право відмовити в поверненні коштів (за винятком всіх невикористаних державних зборів, податків, аеропортових зборів (такс) і зборів (такс) авіаперевізника), якщо квиток придбано за спеціальним тарифом і правилами його використання не передбачено повернення сум (у разі придбання квитка за таким спеціальним тарифом авіаперевізник або його агент з продажу повинен поінформувати про це пасажира під час бронювання і в квитку має бути відповідна відмітка).
Таким чином відповідач повернув позивачам такси за вказані квитки в сумі 479 грн. за кожний квиток, а тому вважає, що повністю повернув всі належні позивачам кошти за придбані 4 авіаквитки в сумі 9 108 грн. Факт повернення коштів в сумі 9108 грн. визнається позивачами у поданій заяві про збільшення позовних вимог.
Відповідач також вважає, що він жодного порушення своїх зобов'язань не вчиняв, як наслідок, відсутня вина відповідача та підстави для стягнення неустойки. 29 червня 2021 року відповідач отримав письмову претензію позивачів про повернення коштів та 06 вересня 2021 року повернув всі належні позивачам суми, повідомивши про це листом №2021/09/13 від 13 вересня 2021 року. Розгляд заяви та повернення коштів відбулось згідно з частиною 3 розділу 1 глави Авіаційних правил, тобто протягом трьох місяців.
Щодо заявлених вимог про стягнення моральної шкоди відповідач заперечував з тих підстав, що на підтвердження наявності моральної шкоди та обґрунтування її розміру позивачі не надали жодного належного, достовірного та достатнього доказу, а враховуючи відсутність вини відповідача він вважає, що позивачі не довели належними, достовірними та достатніми доказами заподіяння їм моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін справи, викладені у їх заявах по суті спору, суд дійшов таких висновків.
Як встановив суд, 04 червня 2021 року ОСОБА_1 придбала чотири авіаквитки: SQР0010052369, SQP0010052371 на рейс PQ421 напрямком Київ-Батумі з датою вильоту 24 червня 2021 року, вартістю 4075 грн кожний, час вильоту 10:00 год. та SQP0010052370, SQP0010052372 на рейс PQ422 за напрямком Батумі-Київ з датою вильоту 01 липня 2021 року, вартістю 4034 грн кожний (номер бронювання VEF295) на загальну суму 16 218,00 грн. на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
24 червня 2021 року позивачі зареєструвались на рейс, що підтверджується посадковими талонами.
Як зазначають позивачі та свідчать матеріали справи, після вильоту літака рейсу PQ421 на його борту сталася екстрена ситуація, внаслідок чого літак повернувся до Міжнародного аеропорту «Бориспіль».
О 13:45 год. 24 червня 2021 року на електронну адресу позивача-1 надійшов лист від відповідача про те, що у зв'язку із виробничими причинами рейс PQ421 Київ-Батумі відбудеться із затримкою, новий час вильоту - 16:00 24 червня 2021 року.
Позивачі зазначають, що аварійна посадка літака негативно вплинула на їх стан, вони відчули страх за власне життя при повторному перельоті, а тому 25 червня 2021 року позивач-1 направила відповідачу електронний лист-претензію про повернення коштів у сумі 16218,00 грн та 26 червня 2021 року засобами поштового зв'язку направила претензію з додатками, до якої було додано квитки, реєстраційні та посадкові талони на рейс, копії паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши також реквізити банківської карти для повернення коштів.
Ця претензія отримана відповідачем 29 червня 2021 року.
06 вересня 2021 року відповідач перерахував позивачам кошти у розмірі 9 108 грн, а саме 8150 грн. за 2 авіаквитки на рейс PQ421 Київ-Батумі 24 червня 2021 року та 958 грн. такси за 2 авіаквитки на рейс PQ422 Батумі-Київ 01 липня 2021 року. Факт отримання коштів позивачі визнають.
Листом від 13 вересня 2021 року № 2021/09/13 відповідач повідомив позивача-1, що за квитки Київ-Батумі проставлено до повернення повну вартість перевезення, за перевезення за напрямком Батумі-Київ проставлено кошти згідно придбаного тарифу.
Зі змісту наданих квитків слідує, що позивачі придбали авіаквитки SQP 0010052370 та SQP 0010052372 на рейс 01 липня 2021 року з Батумі до Києва за тарифом «STANDARD», відповідно до умов якого не передбачено повернення квитка до вильоту та повернення квитка у випадку неявки на рейс (no show). Інформація про цей тариф розміщена на офіційному веб-сайті ТОВ «Авіакомпанія Скайап» https://skvup.aero/uk/faq/rates.
Згідно із статтею 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Пасажир має право відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами) (пункт 6 частини першої статті 911 ЦК України).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 100 ПК України правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб'єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. Авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад плату за послуги у порядку, встановленому авіаційними правилами України та правилами авіаперевізника (частина п'ятнадцята статті 100 ПК України).
Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері повітряних перевезень є Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджені наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року №1239 (далі - Правила). Ці Правила встановлюють загальні умови перевезення пасажирів і багажу повітряним транспортом, забезпечення безпеки польотів та якості обслуговування. Дія цих Авіаційних правил поширюється на авіаційних перевізників та інших суб'єктів авіаційної діяльності, діяльність яких пов'язана з перевезенням пасажирів і багажу повітряним транспортом.
Як передбачено пунктами 2, 3 глави ІІІ Правил, укладення договору повітряного перевезення та його умови підтверджуються квитком, який видається пасажиру авіаперевізником або агентом з продажу. К виток надає право пасажиру, зазначеному у квитку, на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов'язує авіаперевізника здійснити перевезення пасажира і його багажу та надати інші послуги відповідно до договору повітряного перевезення, крім випадків, визначених у пункті 5 цієї глави.
За змістом пунктів 1, 2 глави 1 розділу ХVІІІ «Повернення коштів» Правил розмір сум коштів, що повертаються за невикористаний квиток (його частину), залежить від використаного тарифу і тарифних нормативів авіаперевізника та виду відмови від перевезення (добровільна чи примусова). Повернення коштів здійснюється на підставі невикористаного повністю або частково перевізного документа, ордера різних зборів, квитанції про оплату наднормового багажу.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу XVIII Правил повернення коштів авіаперевізник здійснює у день розірвання договору повітряного перевезення (пред'явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання авіаперевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення, оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору повітряного перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Таким чином, моментом розірвання договору перевезення є: пред'явлення квитків до каси за місцем їх оформлення; отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком.
За змістом вказаних норм Правил праву пасажира відмовитися від поїздки, повернути і одержати назад повну або часткову вартість квитка кореспондує обов'язок авіаперевізника повернути кошти у день розірвання договору перевезення, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Отже, саме з моменту отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення договір перевезення вважається розірваним.
Матеріали справи свідчать, що позивачі відмовилися від поїздки та інформували відповідача про бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення у повній вартості квитків, направивши 26 червня 2021 року претензію, яка була отримана відповідачем 29 червня 2021 року.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач частково повернув кошти у сумі 9 108 грн на рахунок ОСОБА_1 06 вересня 2021 року, що свідчить про порушення ним строків повернення позивачу коштів за невикористане повітряне перевезення.
Пунктом 1 глави 2 розділу XVIII Правил примусове повернення коштів або перебронювання без застосування штрафних санкцій здійснюється, зокрема, у випадках:
- скасування, перенесення, затримки рейсу (авіаперевізник може зменшити час затримки, зазначений у пункті 3 глави 4 розділу XV цих Авіаційних правил), на який у пасажира заброньовано місце та оформлено квиток;
- в інших випадках відмови пасажира від повітряного перевезення або відмови авіаперевізника у перевезенні пасажира, що сталися з вини авіаперевізника.
Пунктом 2 цього розділу Правил визначено, що у разі примусового повернення сума коштів, що повертається пасажиру, має дорівнювати сумі, що дорівнює повній вартості квитка за ціною, за якою його було придбано, якщо жодну частину квитка не використано.
Враховуючи обставини, що зумовили повернення літка до аеропорту та затримку рейсу, позивачі реалізували своє право на відмову від авіаперевезення в повному обсязі замовлених послуг та повернення сплачених за квитки коштів. З моменту звернення позивача з заявою про повернення коштів за авіаквитки до початку такого польоту відбулося розірвання договору перевезення, а у відповідача виник обов'язок повернути сплачені кошти.
Доводи відповідача, що тариф придбаних позивачами авіаквитків на рейс 01 липня 2021 року не передбачає повернення квитка до вильоту та повернення квитка у випадку неявки і, відповідно, право на повернення коштів за невикористаний квиток, суд відхиляє, оскільки такі правила застосування тарифів є прийнятними лише у разі добровільного повернення коштів (пункт 3 глави 2 розділу XVIII Правил). Натомість за обставинами цієї справи відмова позивачів від повітряного перевезення мала місце з вини авіаперевізника, що дає право позивачам на повернення повної вартості квитка за ціною, за якою його було придбано.
Згідно з частиною дев'ятою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України.)
Враховуючи, що датою повернення вартості квитків є 06 липня 2021, частина коштів була повернута 06 вересня 2021 року, розмір неустойки за цей період складає 10 055,16 грн (1% від 16218,00 грн х 62 дні). Розмір неустойки з 06 вересня 2021 по 31 травня 2022 року на суму 7 110 грн складає 19 054,80 грн (1% від 7 110 грн х 268 днів), всього - 29 109,96 грн.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що сукупний розмір неустойки за розрахунком суду перевищує суму, заявлену до стягнення позивачами (28 637,40 грн.), суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі, заявленій позивачем.
Водночас частиною третьою статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, завданням якої є сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності, тобто це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Проте наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18).
З огляду на те, що розмір неповернутої суми коштів за квитки становить 3 555,00 грн на користь кожного з позивачів, а також враховуючи, що стягнення неустойки є видом відповідальності боржника, беручи до уваги тривалість невиплати коштів, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів до 3 555,00 грн на користь кожного з позивачів.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з частинами другою, третьою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У позовній заяві позивачі вказували, що їм була завдана моральна шкода внаслідок нештатної ситуації, яка відбулась у небі, а саме після 20 хвилин польоту, на борту Boeing 737 з реєстраційним UR-SQI Авіакомпанії Скайап, який здійснював рейс PQ421 за маршрутом Київ-Батумі, розповсюдився сморід горілої ізоляції електропроводки, зі стелі літака випали кисневі маски, які стюардеса терміново наказала надягнути, почалась паніка у пасажирів. Після приземлення позивачі перебували в тривалому шоковому стані, що пов'язаний із страхом за власні життя, оскільки не відомо було чи сяде літак на землю, чи залишаться усі пасажири та команда літака неушкодженою. Це призвело до тривалих нервових зривів, що негативно впливало на психологічний стан позивачів, викликало хвилювання та погане самопочуття, був порушений налагоджений стан їх життя.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Однак, відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Всупереч наведеному обов'язку відповідач не довів наявності підстав для звільнення його від обов'язку відшкодувати позивачам моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Суд погоджується з доводами позивачів, що внаслідок подій, які сталися після вильоту літака рейсу PQ421 і зумовили його повернення до Міжнародного аеропорту «Бориспіль», позивачі зазнали певних душевних страждань та переживань у зв'язку з пережитим відчуттям страху, хвилюванням за власну безпеку під час польоту, скасованими планами на відпочинок.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та тривалість страждань, яких зазнали позивачі, та їх наслідки, зокрема щодо необхідності скасовувати запланований відпочинок.
З урахуванням цих обставин і враховуючи характер страждань, ступінь викликаних змін у житті позивачів, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі по 3 000,00 грн., що відповідатиме принципу розумності та пропорційності.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати згідно з ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 726,10 грн. (10110/23873,7х908 + 10110/26873,7х908).
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 79, 89, 141, 263,265, 354 ЦПК України, суд
Позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди та стягнення неустойки задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» на користь ОСОБА_1 кошти за невикористаний квиток у розмірі 3555 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень, неустойку у розмірі 3555 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять), відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» на користь ОСОБА_2 кошти за невикористаний квиток у розмірі 3555 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень, неустойку у розмірі 3555 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять), відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
В іншій частині - у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» на користь держави судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн 10 коп.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий)
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, літера 2А, ідентифікаційний код 41403314)
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Якусик