05 березня 2024 р. Справа № 440/7230/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова) по справі № 440/7230/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Полтавській області), в якому просив :
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у перерахунку та виплаті пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з 01.12.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 01.12.2022 перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.12.2022, проте обмежив виплату пенсії максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на рішення №3-рп/2013 та №7-р(ІІ)/2022 Конституційного Суду України, в яких неодноразово розглядав питання щодо неконституційності Закону №2668-VI в частині обмеження пенсії максимальним розміром.
Зазначає, що Конституція України покладає на державу обов'язок захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров'я, а відтак обумовлює їх посилений соціальний захист.
У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що до розміру його пенсії не може застосовуватись обмеження максимальним розміром, встановлене Законом №3668-VI.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Перцової Т.С., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Жигилій С.П., Присяжнюк О.В.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
03.01.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії, в повному обсязі, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. (а.с.5)
За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 13.01.2023 повідомив, що після проведеного з 01.12.2022 перерахунку, загальний розмір пенсії з надбавками склав 41 450,23 грн. Розмір пенсії з обмеженням максимальним розміром з 01.12.2022 встановлений на рівні 20 930,00 грн., що передбачено статтею 2 Закону №3668-VІ. (а.с.4)
Згідно з протоколом перерахунку пенсії позивача, з 01.12.2022, розмір пенсії з надбавками складає 40 183,43 грн., з урахуванням максимального розміру - 20 930,00 грн. (а.с.30)
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано обмеження пенсії позивача максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, що передбачено приписами чинної статті 2 Закону «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» № 3668-VI.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон №796-XII).
У преамбулі Закону №796-XII зазначено, що Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (стаття 1 Закону).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 цього Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом ч.1 та ч.2 ст. 67 Закону №796-ХІІ конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину третю статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни дійсно було визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
У подальшому обмеження максимального розміру пенсії були введені Законом України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі по тексту Закон №3668-VI).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796-XII, в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, зокрема і Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого пенсія нарахована позивачу, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 22 грудня 2022 року у справі № 440/608/19, від 26 грудня 2022 року у справі №280/5502/19, від 22 грудня 2022 року у справі №440/4371/18, від 21 травня 2021 року у справі №347/2083/16, від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20, від 05.09.2023 у справі №120/1602/23.
З протоколів перерахунку пенсії позивача, колегією суддів встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії було застосовано до позивача 01.12.2022 року після проведення перерахунку, основний розмір пенсії склав 40 183,43 грн., максимальний розмір пенсії - 20 930,00 грн. (а.с.30)
Оскільки, перевищення розміру пенсії позивача стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч.1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 року по справі №120/6735/23.
За таких обставин колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги позивача, що він має право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром.
Колегія суддів вважає недоречним посилання, у апеляційній скарзі, на рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 та від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022, оскільки вказаними рішеннями Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI, тільки в частинах поширення дії на Закони України "Про судоустрій і статус суддів" та „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“, відповідно.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 по справі № 440/7230/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк