05 березня 2024 р. Справа № 520/23668/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023, (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/23668/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про стягнення суми,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 84 586,26 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що при звільненні зі служби в поліції відповідач не провів з ним повний розрахунок, зокрема, в частині виплати компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток за період з 2016 по 2020 рр., 20 відсотків надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за 2018-2020 роки. Вказані кошти виплачені відповідачем лише 29.07.2023 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 по справі № 520/27552/21 , отже у ОСОБА_1 виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2023 по 29.07.2023.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7 868,07 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що початок перебігу строку затримки розрахунку слід обраховувати з наступного дня після звільнення позивача зі служби - 05.01.2021. Враховуючи, що середній заробіток стягується не більш ніж за шість місяців, тому строком затримки розрахунку є період з 05.01.2021 до 04.07.2021.
При цьому, вважає, що суд першої інстанції не застосував принципи розумності, справедливості та співмірності та не визначив суму середнього заробітку з урахуванням постанов Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Натомість, на думку апелянта, належною сумою середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача буде 7 868,07 грн, враховуючи облікові ставки НБУ станом на дату остаточного розрахунку.
Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Перцової Т.С., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Жигилій С.П., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України до 04.01.2021.
Наказом ГУНП в Харківській області № 413 о/с від 31.12.2020 позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу) з 04.01.2021 (а.с. 9).
Разом з тим, при звільненні позивача, ГУНП в Харківській області не провело остаточний розрахунок та не виплатило компенсацію за не використані дні щорічних та додаткових відпусток за період із 2016 по 2020 роки; надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за 2018-2020 роки та за безпосередню роботу із шифрами за 2019-2020 роки.
ОСОБА_1 оскаржив вказану бездіяльність відповідача в судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 по справі № 520/27552/21, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 28.03.2023 визнано протиправними дії ГУ НП в Харківській області щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2016, 2017, 2020 роках 135 діб відпустки; за роботу в умовах режимних обмежень за період з травня 2018 по грудень 2020 року.
Зобов'язано ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2016,2017,2020 роках 135 діб відпустки; за роботу в умовах режимних обмежень за період з травня 2018 по грудень 2020 року.
В іншій частині позову відмовлено.
29.07.2023 на виконання судового рішення, ГУ НП в Харківській області провело виплату позивачу недоплаченої компенсації за невикористані у 2016,2017,2020 роках 135 діб відпустки та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з травня 2018 по грудень 2020 року в загальній сумі 72 121,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.07.2023 (а.с. 28).
Вважаючи, що відповідач допустив затримку розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду за стягненням середнього заробітку.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув права на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України за шість місяців затримки з 29.01.2023 по 29.07.2023.
Водночас, суд першої інстанції вважав, що визначення суми середнього заробітку, належної до стягнення є дискреційними повноваженнями відповідача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент проведення остаточного розрахунку) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що на час звільнення позивача зі служби - 04.01.2021, з ним не проведено повний розрахунок відповідачем, а саме - не виплачено компенсацію за невикористані у 2016,2017,2020 роках 135 діб відпустки та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з травня 2018 по грудень 2020 року.
За наслідками судового оскарження вказаної вище бездіяльності ГУ НП в Харківській області, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 по справі № 520/27552/21 зобов'язано ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2016,2017,2020 роках 135 діб відпустки; за роботу в умовах режимних обмежень за період з травня 2018 по грудень 2020 року.
29.07.2023 на виконання судового рішення, ГУ НП в Харківській області провело виплату позивачу недоплачених коштів в загальній сумі 72 121,89 грн.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зазначив, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
При цьому, за висновками суду першої інстанції, право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні підлягає захисту за шість місяців до дати остаточного розрахунку, враховуючи редакцію ст. 117 КЗпП України чинну на час проведення відповідачем повного розрахунку, тобто з 29.01.2023 до 29.07.2023.
ГУ НП в Харківській області в апеляційній скарзі не заперечує право позивача на отримання середнього заробітку, проте вважає, що шість місяців періоду прострочення слід відліковувати від дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, а не з дати проведення остаточного розрахунку.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що ст. 117 КЗпП України, в редакції, чинній на момент проведення повного розрахунку не містить приписів про обов'язок проводити відлік шести місяців періоду прострочення саме з дати звільнення працівника з посади.
Крім того, колегія суддів зауважує, що на час звільнення позивача зі служби - січень 2021 р. ст. 117 КЗпП України взагалі не обмежувала відлік періоду затримки розрахунку при звільненні граничними строками.
Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем проведений відповідачем 29.07.2023, суд першої інстанції вірно визначив період затримки - з 29.01.2023 до 29.07.2023.
Разом з тим, суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не визначив його розмір, що є порушенням ст.117 КЗпП України.
Згідно абз. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Абзацом 1 п. 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988).
Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Як вже зазначалось, позивача звільнено зі служби в поліції з 04.01.2021, тобто останніми двома календарними місяцями, що передували звільненню є листопад, грудень 2020 р.
В свою чергу, періодом затримки належних позивачу сум при звільненні є 29.01.2023 -29.07.2023, тобто 182 календарні дні.
Загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці проходження служби становить 26 020,59 грн, середньоденна заробітна плата становить 426,57 грн., що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.09.2023 (зв.б. а.с. 27).
Таким чином, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 426,57 грн/день за 182 дні становить 77 635,74 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде стягнення на його користь 77 635,74 грн як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Доводи апелянта щодо необхідності застосування в межах цієї справи принципу співмірності при визначенні суми середнього заробітку з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц колегія суддів відхиляє, оскільки правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладено щодо приписів ст. 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Натомість, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
У зв'язку з цим, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшовши висновку про право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, помилково не визначив розмір такого відшкодування, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції, а саме стягнення з ГУ НП в Харківській області середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 29.01.2023 до 29.07.2023 в розмірі 77 635,74 грн.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 520/23668/23 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2023 по 29.07.2023 в розмірі 77 635,74 грн (сімдесят сім тисяч шістсот тридцять п'ять гривень 74 копійки).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк