04 березня 2024 р. Справа № 520/19039/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023, суддя Супрун Ю.О., повний текст складено 12.09.23 по справі № 520/19039/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Ірини Олегівні щодо реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 410368.95 грн. від 06 грудня 2013 року в межах виконавчого провадження № 26302572 як виконавчого документу;
- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 06 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 26302572 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 410368.95 грн.;
- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Схiдного мiжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08 травня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №71759573.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.23 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов - задоволено.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Ірини Олегівні щодо реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 410368,95 грн від 06 грудня 2013 року в межах виконавчого провадження № 26302572 як виконавчого документу.
Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 06 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 26302572 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 410368,95 грн.
Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Схiдного мiжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08 травня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №71759573.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 6250 (шість тисяч двісті п'ятдесят) гривень 89 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права просив скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом при розгляді справи застосовано правові норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII у редакції, яка не була чинною, не діяла на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 06.12.2013 ВП №26302572, внаслідок чого не ураховано висновки Верховного Суду викладені у постановах від 31.05.21 у справі 160/7321/19, 29.11.19 у справі 480/1558/19. Закон №606-ХІV, який на думку відповідача підлягає застосуванню до спірних правовідносин не ставить можливість застосування таких санкцій (стягнення виконавчого збору) у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Вжиття виконавчих заходів примусового виконання рішення не є обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору. Законодавче регулювання визначення розміру виконавчого збору як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент винесення оскаржуваної постанови в контексті спірних правовідносин здійснювалось аналогічним чином розмір виконавчого збору визначається від суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом та не перебуває в залежності від фактично стягнутої суми або вчинення виконавцем тих чи інших виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документу.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення вимог відповідача заперечив, в задоволенні скарги просив відмовити. Зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм процесуального та матеріального права. Крім того, позивач зазначив, що хоча постанова у виконавчому провадженні № 26302572 від 06.12.2023 була винесена на час дії Закону України 606-XIV від 21.04.1999, однак виконувалася така постанова під час дії Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016. На час дії Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 здійснювалися виконавчі дії у виконавчому провадженні №26302572. Відповідно, саме вказаний Закон в редакції на 08.05.2023 повинен застосовуватися до спірних правовідносин. Безпосереднє порушення прав ОСОБА_1 , на думку позивача відбулося саме в період дії Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 та відповідно розглядатися питання щодо законності даної постанови державного виконавця слід на час порушення прав ОСОБА_1 та відповідно відкриття на підставі цієї постанови виконавчого провадження № 71759573. Також вказав, що суд першої інстанції вірно застосував до даної справи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.20 по справі 2540/3203/18.
Представник відповідача - Антосік І.О. обставини та доводи викладені в апеляційній скарзі підтримала, просила скаргу задовольнити.
Представник позивача Мойсюк А.М. просила відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу підтримала.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з такого.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 26302572 з примусового виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.09.2010 по справі № 2-520/2010, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ "Естейт-Менеджмент" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 4103689,49 грн.
04.05.2011 керуючись статтями 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Галенченко В.М. Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлена на адреси сторін виконавчого провадження. (т. 1 а.с.115)
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.02.2013 (справа № 641/604/13, провадження №6/641/16/2013) замінено стягувача у виконавчому провадженні по стягненню з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ0-МЕНЕДЖМЕНТ" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором №11247612000 від 07.11.2007 у сумі 4103689,49 грн. та судові витрати в сумі 1730,00 грн., на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Колект". (т. 1 а.с. 158-159)
06.12.2013 керуючись статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" змінено назву сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на Товариствоз обмеженою відповідальністю "Кей Колект". (т. 1 а.с. 176)
06.12.2013 керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 410368,95 грн. (т. 1 а.с. 15)
05.05.2023 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява від ТОВ «Кей Колект» про повернення виконавчого документа стягувачу.
08.05.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік І.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №26302572, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". (т. 1 а.с. 17)
Крім того, в п. 2 постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік І.О. про повернення виконавчого документа визначено вивести в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору № 26302572.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік І.О. 08.05.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71759573 на підставі виконавчого документу, а саме постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 26302572 виданої 06.12.2013. (т. 1 а.с. 18)
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові ВП №26302572 від 06.12.2013 та ВП №71759573 від 08.05.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 410368,95 грн. в межах виконавчого провадження ВП № 26302572, оскільки така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначає, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність доводів позивача про те, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-ХІV (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, далі Закон №606-ХІV).
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у виконавчих провадженнях ВП № 26302572 та ВП № 71759573, відносно питання про те чи належить визначати розмір виконавчого збору виходячи із суми, що підлягає стягненню, чи такий збір має вираховуватися від фактично повернутої, стягнутої суми або вартості майна боржника.
На час виникнення спірних правовідносин, а саме щодо постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 26302572 від 06.12.2013, такі були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XI (далі Закон №606-XIV).
Порядок визначення розміру виконавчого збору визначався положеннями статті 28 Закону №606-XIV.
Так, частиною першою вказаної норми визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Отже, на час відкриття виконавчого провадження ВП №26302572 Закон №606-XIV містив імперативне застереження про стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, а також регламентував порядок визначення розміру судового збору від суми, що підлягає стягненню чи поверненню.
Наведене дає підстави вважати помилковим висновок суду першої інстанції щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 26302572 від 06 грудня 2013 року, оскільки законодавче регулювання визначення розміру виконавчого збору як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент винесення оскаржуваної постанови в контексті спірних правовідносин здійснювалось аналогічним чином розмір виконавчого збору визначається від суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом та не перебуває в залежності від фактично стягнутої суми або вчинення виконавцем тих чи інших виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документу.
Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 71759573 від 08.05.23, а саме застосування статті 27 Закону №1404, зокрема щодо розміру виконавчого збору обраховується як 10% від фактично стягнутої суми, апеляційний суд виходить з такого.
Колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції, що діяла на момент винесення постанови ВП №71759573 щодо відкриття виконавчого провадження - 08.05.2023) регламентовано, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.
Аналогічна правова позиція була наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2023 року у справі №160/1389/22 та від 11 серпня 2022 року у справі №640/23271/21, в яких також зазначено, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Також, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 Верховний Суд дійшов наступних висновків: у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Також, колегія суддів зазначає про помилковість покликань позивача та суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 від 11 березня 2020 року, з огляду на те, що у вказаній справі досліджувалось питання правомірності постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої до внесення змін до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає інші часові межі, що безпосередньо впливає на висновки суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі № 520/19039/23 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні вимог позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 04.03.24.