26 лютого 2024 р.Справа № 520/36728/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , судді Коломацького районного суду Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/36728/23
за позовом ОСОБА_1 , судді Коломацького районного суду Харківської області
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області , Голови Коломацького районного суду Харківської області Скляренко Михайло Олексійович
про зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (надалі - відповідач1), голови Коломацького районного суду Харківської області Скляренко Михайла Олексійовича (надалі - відповідач2), в якій просив суд:
- зупинити дію індивідуального акту - наказу голови Коломацького районного суду Харківської області Скляренка М.О «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації» від 05 10.2023 за № 05-03/64 в частині обмеження грошової суддівської винагороди позивача відповідно до приписів ст. 119 КЗпП України з дати ухвалення відповідного судового рішення про забезпечення позову;
- заборонити відповідачу - Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Харківській області вчиняти будь-які дії, які обмежують право позивача на отримання грошової суддівської винагороди відповідно до ч 5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - з дати ухвалення відповідного судового рішення про забезпечення позову;
- ухвалу про забезпечення позову в частині зупинення дії індивідуального акта та заборону відповідачу вчиняти певні дії - звернути до негайного виконання;
- заяву про забезпечення позову розглядати без виклику сторін;
- судові витрати покласти на відповідачів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року та постановити нову ухвалу про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам заяви щодо очевидної протиправності наказу голови Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_2 «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації» від 05.10.2023 за № 05-03/64 в частині обмеження грошової суддівської винагороди позивача.
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що не є перешкодою для розгляду цієї справи в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та зазначає.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Оскаржуваний наказ голови Коломацького районного суду Харківської області Скляренка М.О «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації» від 05 10.2023 за № 05-03/64 у силу своєї правової природи є актом індивідуальної дії. Позивач вказує виключно на протиправність спірного акту індивідуальної дії, що, в свою чергу, має оцінюватись судом під час розгляду справи по суті.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
Колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує лише на очевидну протиправність наказу, який є предметом оскарження по цій справі.
При цьому, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача з огляду на їх передчасність, оскільки ознаки протиправності оскаржуваного наказу відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини саме під час розгляду справи по суті.
Також слід зазначити, що сам по собі факт прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, який стосується прав та інтересів апелянта не може автоматично свідчити про те, що такий акт індивідуальної дії є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки фактично свідчитимуть про задоволення адміністративного позову без розгляду справи по суті про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
З урахуванням зазначеного, у суду першої інстанції були відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією оскаржуваного наказу, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Посилання апелянта на наявність очевидних ознак протиправності рішення та дій суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду таким рішенням колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання, що лежать в основі питання щодо вжиття заходів забезпечення позов по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення питання, відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскарженому судовому рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 150-154, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , судді Коломацького районного суду Харківської області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року по справі №520/36728/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 04.03.2024.