28 лютого 2024 р. Справа № 520/23693/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 суддя Заічко О.В., по справі № 520/23693/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО»
до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» (далі - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому проси:
визнати протиправними дії Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, які полягають в організації відкриття та винесення на конкурси з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудуться 29.08.2023, маршрутів за наступними об'єктами конкурсу:
№ 45 за рейсами 1623ф/1624ф, 1627ф/1628ф смт. Краснокутськ м. Харків через с. Козіївку;
№ 46 за рейсами 1613/1614, 1621ф/1622ф смт. Краснокутськ м. Харків через смт. Старий Мерчик;
№ 47 за рейсами 1629ф/1630ф, 1637ф/1638ф, 1639ф/1640ф смт. Краснокутськ м. Харків через м. Богодухів;
№ 48 за маршрутом 1178ф/1177ф, 1180ф/1179ф, 1182ф/1181ф, 1168ф/1167ф, смт. Гути - м. Харків.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 відмовлено в задоволенні позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» не погодившись із зазначеним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначав про порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та викладення висновків, які не відповідають обставинам справи.
Зазначав, що суд помилково не взяв до уваги доводи позивача про те, що укладені договори перевезення розірвані відповідачем у порушення положень законодавства та умов цих правочинів, зокрема на підставі листів-повідомлень, які є нікчемними документами, що не створюють правових наслідків.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, 02.08.2019 між Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації (Замовник) та ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» ( Перевізник) укладено договір №133 (з урахуванням Додаткової угоди №1 до Договору №133), яким перевізнику ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» надано право на перевезення пасажирів за рейсами 1623ф/1624ф, 1627ф/1628ф смт. Краснокутськ м. Харків через с. Козіївку та за рейсами 1613/1614, 1621ф/1622ф смт. Краснокутськ м. Харків через смт. Старий Мерчик, термін дії якого встановлено по 08.08.2024 року включно.
09.11.2020 між Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації (Замовник) та ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» ( Перевізник) укладено договір №158 (з урахуванням Додаткової угоди №1 до Договору №158), яким перевізнику ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» надано право на перевезення пасажирів за рейсами 1178ф/1177ф, 1180ф/1179ф, 1182ф/1181ф, 1168ф/1167ф, смт. Гути - м. Харків, термін дії якого встановлено по 19.11.2025 року включно.
30.09.2021 між Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації (Замовник) та ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» ( Перевізник) укладено договір №05-07/6 яким перевізнику ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» надано право на перевезення пасажирів за рейсами 1629ф/1630ф, 1637ф/1638ф, 1639/1640 смт. Краснокутськ м. Харків через с. Козіївку, термін дії якого встановлено по 30.09.2026 року включно.
02.01.2023 засобами електронної пошти на ім'я начальника управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації Наконечного В.В. надійшли листи від ТОВ «ВІКІНГ-АВТО», вих.9/1-20 від 29.12.2022р., вих.9/1-21 від 29.12.2022р., вих.9/1-22 від 29.12.2022р., відповідно до яких позивач просить розірвати договір №158 від 09.11.2020р., договір №133 від 02.08.2019р., договір №05-07/6 від 30.09.2021р. за домовленістю сторін, у зв'язку з відсутністю рентабельності виконуваних рейсів.
На підставі чого 26.07.2023 відповідно до п.28. Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України віл 03 грудня 2008 року № 1081 Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації було оголошено конкурси з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування , які не виходять за межі території Харківської області які мали відбутися 29.08.2023, зокрема на маршрути: № 45 за рейсами 1623ф/1624ф, 1627ф/1628ф смт. Краснокутськ м. Харків через с. Козіївку; № 46 за рейсами 1613/1614, 1621ф/1622ф смт. Краснокутськ м. Харків через смт. Старий Мерчик; № 47 за рейсами 1629ф/1630ф, 1637ф/1638ф, 1639ф/1640ф смт. Краснокутськ м. Харків через м. Богодухів; № 48 за маршрутом 1178ф/1177ф, 1180ф/1179ф, 1182ф/1181ф, 1168ф/1167ф, смт. Гути - м. Харків.
Позивач, вважаючи дії Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, які полягають в організації відкриття та винесення на конкурси з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, які мали відбутися 29.08.2023, протиправними звернувся з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з дотримання відповідачем порядку дострокового розірвання договору, встановленого підпунктом 2 пункту 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, а також з доведеності наміру позивача розірвати договір №158 від 09.11.2020р., договір №133 від 02.08.2019р., договір №05-07/6 від 30.09.2021 за домовленістю сторін, у зв'язку з відсутністю рентабельності виконуваних рейсів, на листів ТОВ «ВІКІНГ-АВТО», які були надіслані відповідачу на ім'я начальника управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації Наконечного В.В., вих.9/1-20 від 29.12.2022р., вих.9/1-21 від 29.12.2022р., вих.9/1-22 від 29.12.2022р.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III) відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Як зазначено у частині 1 статті 42 Закону № 2344-III договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Частиною першою статті 43 Закону № 2344-III встановлено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Згідно з частиною першою статті 44 вказаного Закону № 2344-III організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Процедура підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування визначена Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України віл 03 грудня 2008 року № 1081 (далі Порядок № 1081).
Пунктом 2 Порядку № 1081 передбачено, що умовами конкурсу є встановлені організаторами (обов'язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об'єкті конкурсу.
Згідно п. 4 Порядку № 1081 організатором перевезень на автобусному маршруті загального користування є: обласна державна адміністрація - на міжміському і приміському автобусних маршрутах, що не виходять за межі території області (внутрішньообласний маршрут).
Відповідно до п.8 Порядку № 1081 переможця чи переможців конкурсу визначає організатор перевезень на підставі рішення конкурсного комітету окремо щодо кожного об'єкта конкурсу.
У пунктах 47, 53 Порядку № 1081 передбачено, що рішення про результати конкурсу приймається конкурсним комітетом на закритому засіданні в присутності не менш як половини його складу, у тому числі голови конкурсного комітету або його заступника, простою більшістю голосів.
Рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться в дію наказом (постановою або іншим розпорядчим документом) організатора протягом не більш як 30 робочих днів з дня проведення конкурсу.
Організатор перевезень на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах не пізніше десяти робочих днів з дня опублікування свого рішення на офіційному веб-сайті укладає з переможцем конкурсу договір згідно з обов'язковими та додатковими (за наявності) умовами конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом.
У пп. 2 п. 55 Порядку № 1081 закріплено, що організатор зобов'язаний забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: наявності фактів порушення ним умов договору (дозволу). Розірвання договору (анулювання дозволу) відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу).
Для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору (дозволу), який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці.
Згідно з п. 56 Порядку № 1081 контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано конкурсну процедуру визначення перевізників на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласних маршрутах), що передбачає укладання організатором (компетентним суб'єктом владних повноважень) з переможцем договору, в якому визначаються умови надання ним відповідних послуг з перевезення пасажирів.
На організатора покладено функцію здійснення контролю за дотриманням перевізником умов укладеного з ним договору. У свою чергу, невиконання перевізником умов договору може бути підставою для його розірвання організатором в односторонньому порядку.
Водночас нормами чинного законодавства не передбачена можливість розірвання такого договору перевізником в односторонньому порядку з власної ініціативи.
Так, відповідно до п. 4.2 Договорів №133, №158, №05-07/6 Договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, якщо інша сторона порушує його умови. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає іншу сторону не менш як за 20 днів.
При цьому у пунктах 5.7 Договорів №133, №158, №05-07/6, укладених між Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації та ТОВ «ВІКІНГ-АВТО», зазначено, що достроково Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку у разі: порушення Перевізником умов Договору; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником.
Однак, із матеріалів справи вбачається, що оголошуючи проведення конкурсів з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що мали відбутися 29 серпня 2023, відповідач виходив з наявності підстав для їх проведення у зв'язку з розірванням саме позивачем в односторонньому порядку зазначених Договорів шляхом надсилання листів вих.9/1-20 від 29.12.2022р., вих.9/1-21 від 29.12.2022р., вих.9/1-22 від 29.12.2022р. з проханням розірвати договір №158 від 09.11.2020р., договір №133 від 02.08.2019р., договір №05-07/6 від 30.09.2021 за домовленістю сторін, у зв'язку з відсутністю рентабельності виконуваних рейсів.
Зі змісту наданих до суду копій листів випливає, що ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» засобами електронної пошти звернулося до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації з проханням розірвати зазначені договори за домовленістю сторін, що не суперечить пункту 6.3 Договору №05-07/6 про можливість розірвання Договору до закінчення терміну його дії (достроково) за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору, що не є, в свою чергу, тотожним до поняття розірвання договору в односторонньому порядку.
З наведеного слідує, що ініціатором одностороннього розірвання Договору може бути виключно Замовник з встановлених договором підстав, в той же час обов'язковою умовою для розірвання договору за згодою сторін є укладання окремого документа - Додаткової угоди, якої, як вбачається з матеріалів справи, укладено не було.
Крім цього, судовим розглядом також встановлено, що рішенням №1 єдиного учасника ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» від 04.04.2023 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора Товариства та покладено виконання обов'язків директора ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» на ОСОБА_2 .
При цьому позивач стверджує, що колишній директор, ОСОБА_1 , під час здійснення повноважень не підписував листи від 29.12.2022 за №9/1-19, №9/1-20 та №9/1-21, а також не мав наміру розривати договори №133 від 02.08.2019, №158 від 09.11.2020 та №05-07/6 від 30.09.2021, так як їх виконання приносило прибуток товариству і на той час становило єдиний вид його господарської діяльності.
З метою спростування дійсності підпису на вищезазначених листах, апелянт протягом тривалого часу звертався до органів державної влади, а саме:
листом б/н від 28.04.2023, адресованому начальнику Харківської обласної військової адміністрації; першому заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури; Директору ТУ ДБР у м. Полтаві;
листом від 29.04.2023 ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» повідомлено слідче управління ГУНП в Харківській області про факт підроблення підпису ОСОБА_1 на листах від 29.12.2022 №9/1-19, №9/1-20 та №9/1-21;
листи за вих.№37 від 02.08.2023 та за вих.№.38 від 04.08.2023, адресовані віце прем'єр-міністру з відновлення України - Міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України.
З даних, зазначених в листі вих.№37 від 02.08.2023, вбачається, що позивачем була подана відповідна заява до правоохоронних органів, які за фактом підробки документів відкрили кримінальне провадження за ч.1 ст.351 ККУ, за яким наразі ведеться досудове розслідування, а матеріали направлені на почеркознавчу експертизу (а.с.73).
Зважаючи на вищевказане, відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, з огляду на сумніви у дійсності підпису позивача в спірних листах, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, оскільки достовірність чи недостовірність підпису встановлюється відповідними доказами, зокрема, висновком експерта, які відповідач до суду не надав, в той час як позивач надав до суду інформацію щодо всіх вжитих заходів, аби довести протилежне.
При цьому колегія суддів зауважує, що за приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України Про електронні довірчі послуги, електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг, зокрема, кваліфікованого електронного підпису.
Таким чином, у випадку надсилання позивачем відповідачу листів на електронну пошту, такі листи повинні бути засвідчені електронним цифровим підписом позивача (його представника).
Натомість, додані відповідачем скан-копії з електронної пошти (а.с.131-133) не підтверджують, що вказані листи були засвідчені електронним цифровим підписом позивача (його представника), що також підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.
Крім того, при оцінці допустимості і належності способу звернення перевізника до організатора слід виходити з дотримання форми подання відповідних звернень, а саме застосування кваліфікованого електронного підпису, а так як її не було дотримано, то замовник конкурсу безпідставно взяв до уваги листи, які були надіслані позивачем на електронну пошту Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації.
Отже, Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, вважаючи, що позивачем в односторонньому порядку було розірвано Договори, не врахувало передбачені чинним законодавством та умовами договору підстави для такого розірвання та обов'язковість дотримання форми звернення, необхідної для реалізації такого права, а тому дійшло неправильного висновку щодо одностороннього розірвання Договорів товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО».
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, про відсутність правових підстав для одностороннього розірвання спірних договорів та водночас зазначає, що дії Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо організації відкриття та винесення на конкурси з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що мали відбутися 29.08.2023, були передчасними та необґрунтованими.
У ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач зазначав, що Договори розірвані 02.01.2023 року на підставі пункту 5.7 Договорів №133, №158, №05-07/6, а саме через припинення перевезень без погодження із Замовником, на підтвердження чого надавав лист №11/135 від 03.11.2022 від АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» з інформацією про нездійснення перевезень з 24.02.2022 товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО».
Однак, колегія суддів не приймає зазначені доводи, оскільки судовим розглядом встановлено, що даний лист не надавався відповідачем та не досліджувався судом першої інстанції.
Так, згідно з ч. 4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому суд зазначає, що на момент розгляду справи судом першої інстанції, відповідно до дати реєстрації вхідної кореспонденції, вказаної на самому листі, він був вже отриманий відповідачем, тобто об'єктивних підстав для неможливості надання зазначеного листа до суду першої інстанції не було.
Крім того, листом, копію якого було надано до суду першої інстанції, від 18.08.2023 №04-05/1331 (а.с. 80-81) у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 10.08.2023 вих.№100823-1 (а.с. 77-79) Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомляло, що підставою оголошення проведення конкурсів з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що мали відбутися 29 серпня 2023, були саме листи вих.9/1-20 від 29.12.2022р., вих.9/1-21 від 29.12.2022р., вих.9/1-22 від 29.12.2022р., а не припинення перевезень позивачем без погодження із Замовником, як зазначалося відповідачем вже в суді апеляційної інстанції.
Вищезазначене суд першої інстанції не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про правомірність дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо організації відкриття та винесення на конкурси з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Харківської області.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 по справі № 520/23693/23 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, які полягають в організації відкриття та винесення на конкурси з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудуться 29.08.2023, маршрутів за наступними об'єктами конкурсу:
№ 45 за рейсами 1623ф/1624ф, 1627ф/1628ф смт. Краснокутськ м. Харків через с. Козіївку;
№ 46 за рейсами 1613/1614, 1621ф/1622ф смт. Краснокутськ м. Харків через смт. Старий Мерчик;
№ 47 за рейсами 1629ф/1630ф, 1637ф/1638ф, 1639ф/1640ф смт. Краснокутськ м. Харків через м. Богодухів;
№ 48 за маршрутом 1178ф/1177ф, 1180ф/1179ф, 1182ф/1181ф, 1168ф/1167ф, смт. Гути - м. Харків.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 05.03.24.