26 лютого 2024 р.Справа № 520/11316/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/11316/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2023 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (надалі - ГУ ПФУ у м. Києві, відповідач2), в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Харківській області від 05.04.2023 № 930100823199 у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) згідно з довідкою № 10 від 17.03.2023;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у м. Києві щодо перерахунку додаткової пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII, у редакції 1991 року;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у м. Києві щодо перерахунку пенсії із збільшенням її на 1 відсоток заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднормований стаж (20 років для чоловіків) відповідно до ст. 56 Закону № 796-XII;
- зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону № 796-XII згідно з довідкою № 10 від 17.03.2023 з дня звернення, а саме з 31.03.2023;
- зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію із збільшенням її на 1% заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднармований стаж (20 років - для чоловіків) відповідно до ст. 56 Закону № 796-XII з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004;
- зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити додаткову пенсію ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.49 Закону № 796-XII, у редакції 1991 року, з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004;
- зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (додаткової пенсії та 1% заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднормований стаж) з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за рахунок коштів Пенсійного фонду України у м. Києві.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у м. Києві щодо перерахунку додаткової пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII, у редакції 1991 року, визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у м. Києві щодо перерахунку пенсії із збільшенням на 1 відсоток заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднормований стаж (20 років для чоловіків) відповідно до ст. 56 Закону № 796-XII, зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію із збільшенням її на 1% заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднармований стаж ( 20 років - для чоловіків) відповідно до ст. 56 Закону № 796-XII з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004, зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити додаткову пенсію ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.49 Закону № 796-XII у редакції 1991 року з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004 та зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (додаткової пенсії та 1% заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднормований стаж) з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за рахунок коштів Пенсійного фонду України у м. Києві залишено без руху. Усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку. Надано позивачу термін десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку.
Представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, обґрунтовану тим, що 31 березня 2023 року позивач звернувся до пенсійних органів за перерахунком пенсії на підставі довідки № 10 від 17.03.2023 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках. 31.03.2023 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у м. Києві (вх. від 31.03.2023 № 12128/В-2600-23), у якій просив: здійснити, відповідно до Закону № 796-XII, перерахунок додаткової пенсії у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком з дня призначення пенсії; перерахунок пенсії із збільшенням її на 1 відсоток заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднормований стаж (20-років для чоловіків) з дня призначення пенсії; перерахунок пенсії виключно виходячи із заробітків у м. Чорнобиль відповідно до довідки № 10 від 17.03.2023, оригінал якої знаходиться у матеріалах пенсійної справи з дня призначення пенсії. Зазначив, що 31.03.2023 при зверненні за перерахунком пенсії позивачу стало відомо про відсутність виплат передбачених Законом № 796-XII, що підтверджується рішенням про відмову, яке оскаржується. Зазначив, що до 31.03.2023 йому не було відомо про те, що відповідачем протиправно не нараховуються належні йому доплати починаючи з 2004 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовлено.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ у м. Києві про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у м. Києві щодо перерахунку додаткової пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII, у редакції 1991 року, з 09.10.2004 по 08.11.2022, визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у м. Києві щодо перерахунку пенсії із збільшенням її на 1 відсоток заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднормований стаж (20 років для чоловіків) відповідно до ст. 56 Закону № 796-XII з 09.10.2004 по 08.11.2022, зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію із збільшенням її на 1% заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднармований стаж (20 років - для чоловіків) відповідно до ст. 56 Закону № 796-XII з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004 по 08.11.2022, зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити додаткову пенсію ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.49 Закону № 796-XII, у редакції 1991 року з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004 по 08.11.2022 та зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві перерахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (додаткової пенсії та 1% заробітку за рік за кожний повний рік стажу роботи понад установлений понаднормований стаж) з дати призначення пенсії, а саме з 09.10.2004 по 08.11.2022 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за рахунок коштів Пенсійного фонду України у м. Києві - залишити без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати зазначену ухвалу від 22 грудня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані покликанням на те, що у спірних відносинах необхідно враховувати приписи ст.46 Закону України № 1058-IV та правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 та від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а.
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, а відповідачі причини неявки суду не повідомили, що не є перешкодою для розгляду цієї справи в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та зазначає.
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 у частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цією частиною позовних вимог без поважних причин.
Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з таких підстав.
КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому, у будь-якому разі, її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, передусім, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. А отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Колегія суддів, відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України враховую висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду в частині розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
За таких обставин, отримання позивачем рішення ГУ ПФУ у Харківській області від 05.04.2023 № 93010082319 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через майже 19 років з моменту, коли отримав пенсію у меншому, на його думку, розмірі.
До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись у березні 2023 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивачка вже знав, що у період з 09.10.2004 розмір його пенсії обчислювався та виплачувався не у встановленому Законом №796-XII розмірі.
Стосовно посилань апелянта на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у подібних правовідносинах у постанові від 9 лютого 2022 року у справі № 460/8776/20.
У зв'язку із зазначеним вище, не підлягають врахуванню у спірних правовідносинах висновки Верховного Суду щодо застосування статті 87 Закону №1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а та у постанові Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі № 480/1704/19.
Висновки викладені у цій постанові щодо застосування статей 122, 123 КАС України відповідають позиції Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального закону, висловлені у постановах від 22 січня 2020 року у справі №2540/2618/18, від 5 травня 2020 року у справі №826/6830/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 320/8317/20, від 16 вересня 2021 року у справах №120/3403/20-а, №560/5412/20 та від 9 лютого 2022 року у справі № 460/8776/20, від 01 червня 2022 року у справі справа № 460/100/21.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування під час розгляду справи висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а та у постанові Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі №480/1704/19, відхиляються колегією суддів з огляду на зазначені вище мотиви цієї постанови.
На переконання колегії суддів представником позивача не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 7 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а відтак наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року по справі №520/11316/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 04.03.2024.