05 березня 2024 р. Справа № 520/24398/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, по справі № 520/24398/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію , в сумі 85 846,71 грн, за період з 07.10.2009 по 31.12.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію, в сумі 85 846,71 грн., за період з 07.10.2009 по 31.12.2022.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 відмовлено в задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №520/24398/23 та прийняти постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2021р. №146346, яким відмовлено у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009, та зобов'язано поновити виплати пенсії з 07.10.2009.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.02.2023р. та доданого до нього протоколу розпорядження №204750014216 від 22.11.2022р. позивачка була повідомлена, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 по справі 520/13174/21, поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.09.2009, шляхом встановлення розміру пенсії, який був розрахований на час її поновлення.
У позовній заяві зазначено, що розрахунок пенсії якій здійснений на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2021р. по справі 520/13174/21 без здійснення автоматичних перерахунків та нарахування компенсації втрати частини доходів без урахування компенсації втрати частини доходів є наслідком протиправної бездіяльності, вчиненої відповідачем на виконання рішення суду, тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів дати здійснення виплати поновленої пенсії, а лише строк з якої поновлена виплата пенсії 07.10.2009, а тому не вдається за можливе встановити період прострочення та здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідно до Порядку №159.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п.2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з протиправною бездіяльністю органу Пенсійного фонду, що встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі № 520/13174/21, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.
Як встановлено з матеріалів даної справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2021р. №146346, яким відмовлено у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009, та зобов'язано поновити виплати пенсії з 07.10.2009.
За приписами норм Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №520/13174/21 (яке набрало законної сили) було поновлено виплату пенсії та здійснено виплату заборгованості по пенсії за період з 07.10.2009.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.02.2023 та доданого до нього протоколу розпорядження №204750014216 від 22.11.2022 позивачка була повідомлена, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2021р. по справі 520/13174/21, поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.09.2009, шляхом встановлення розміру пенсії, який був розрахований на час її поновлення.
Виплату в розмірі 85 846, 71 грн. з заборгованості по виплаті пенсії позивачу було виплачено 06.12.2022, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
Зазначені вище обставини фактично не заперечуються учасниками справи.
Оскільки пенсія позивачу виплачена несвоєчасно, пенсійний орган повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій не вчинив.
З урахуванням обставин цієї справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, не нараховувавши та не виплативши позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії допустив протиправні дії, а відтак діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Щодо посилання суду першої інстанції на те, що матеріали справи не містять належних доказів дати здійснення виплати поновленої пенсії, а лише строк з якої поновлена виплата пенсії 07.10.2009, а тому не вдається за можливе встановити період прострочення та здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідно до Порядку №159, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що, звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач обрав спосіб захисту, зокрема, шляхом визнаня протиправною бездіяльністі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію , в сумі 85 846,71 грн., за період з 07.10.2009 по 31.12.2022 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію, в сумі 85 846,71 грн., за період з 07.10.2009 по 31.12.2022.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При цьому, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Водночас предмет позову кореспондує зі способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проаналізувавши зміст позовних вимог, колегія суддів зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає способам, визначеним у статті 5 КАС України.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до положень ст.173 КАС України, є завданням підготовчого провадження.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати у позивача або відповідача докази дати здійснення виплати поновленої пенсії.
Водночас суд враховує, що позивач помилково визначила спосіб захисту порушеного права, оскільки компенсація втрати частини доходів має бути нарахована їй з 07.10.2009 по 05.12.2022 по день фактичного нарахування (а не по 31.12.2022, як зазначено у позовній заяві), відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Аналізуючи наведені вище нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зробив помилкові висновки.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч.1, ч.2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №520/24398/23 прийнято судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, судові витрати зі сплати судового збору , понесені позивачем підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в розмірі 1 889, 53 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 по справі № 520/24398/23 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію , в сумі 85 846,71 грн, за період з 07.10.2009 по 05.12.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію, в сумі 85 846,71 грн., за період з 07.10.2009 по 05.12.2022.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 53 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко