05 березня 2024 року справа №360/243/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Тихонов І.В.), у справі № 360/243/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Дашко Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за такими вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за січень 2023 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року виходячи із розміру 30000,00 грн, а не виходячи із розміру 100000,00 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та сплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за січень 2023 року виходячи із розміру 100000,00 грн згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за вирахуванням раніше сплаченої суми додаткової винагороди за січень 2023 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 360/243/23 та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування зазначено, що у спірний період він приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Вважає наявним право на отримання додаткової виплати.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд»
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 з 06.01.2017 є учасником бойових дій, перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2021 №72 ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2021 №83-РС, позивача призначено на посаду сержанта з матеріального забезпечення 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується записом у військовому квітку НОМЕР_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2023 №28-РС, ОСОБА_2 призначено сержантом резерву, що підтверджується записом у військовому квітку НОМЕР_4 .
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 12.03.2023 щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 - 31.02.2023 року вбачається, що нарахування грошового забезпечення з вересня по січень становило більше 100000 грн., а у лютому 2023 року нараховано 46528,91 грн.
13.03.2023 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому, зокрема, просив надати інформацію з яких підстав штаб-сержанту з матеріального забезпечення ОСОБА_1 була виплачена у лютому 2023 року за січень 2023 року додаткова винагорода згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року виходячи із розміру 30000 грн, а не виходячи із розміру 100000 грн. Відповіді до теперішнього часу не надано.
Відповідач у відзиві зазначив, що у січні 2023 сержант з матеріального забезпечення 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи штаб-сержант ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях або воєнних (бойових) діях з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, не приймав, як і весь реактивний дивізіон, а отже права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн не набув.
Наказом командира військової частини № НОМЕР_5 від 05.02.2023 на підставі рапорту командира реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 за січень місяць весь дивізіон та сержант з матеріального забезпечення 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи штаб-сержант ОСОБА_1 особисто за січень 2023 отримали додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн відповідно до вимог постанови КМУ №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Довідкою відповідача № 821 від 17.04.2023 підтверджується виплата грошового забезпечення позивачу за січень 2023 року - за 31 день, а саме додаткової винагороди у розмірі 30000 грн.
Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог, вказавши, що доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів відсутні, відтак, підстав для виплати спірної допомоги не має.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: (Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 400 від 01.04.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного заклад охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
У відповідності Наказу МО України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 у ЗСУ здійснюються виплати премій та винагороди у визначений час та на підставі відповідних документів.
Згідно окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 визначено термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів".
Під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі-бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка(який) веде воєнні(бойові) дії у складі діючих угрупувань військ сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних(бойових)дій; бойових(спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових(спеціальних) завдань військовою частиною(підрозділом, утому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу(контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ(сил) або штабу тактичної групи, включеної складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань зведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
- 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
- 30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (ут.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ Затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ(сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку до цього доручення.
Керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони - держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління,- військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях кожного військовослужбовця за формою наведеною в додатку 2 до цього доручення.
У підставах про надання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи визначені абзацом 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів військового управління штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.
Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі- військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління- командиром (начальником) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З аналізу викладеного вбачається, що дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29 унормовано порядок виплати додаткової винагороди, в той час як умови її виплати передбачено саме постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та передбачено, що остання виплачується виходячи з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини №749 від 05.02.2023 на підставі рапорту командира реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 за січень 2023 року сержант з матеріального забезпечення 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи штаб-сержант ОСОБА_1 отримав додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн.
При цьому, доказів підтвердження участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах) в інші спірні періоди, сторонами не надано.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що у січні 2023 року сержант з матеріального забезпечення 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи штаб-сержант ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях або воєнних (бойових) діях з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, не приймав, що не спростовується позивачем.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн, виходячи тільки з того, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на території Чугуївської міської територіальної громади Харківської області, яка згідно з наказом Мінінтеграції від 25.04.2022 року №75 включена в перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокувані), з огляду на наступне.
Віднесення Харківської області до районів, в яких ведуться активні бойові дії не свідчить про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн.
Таке право має бути підтверджено відповідною довідкою, а нарахування і виплати здійснюватися на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у період з 01.01.2023 по 31.01.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 360/243/23 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 360/243/23 - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 березня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв