05 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/1292/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду звіт Інформаційного агентства про виконання судового рішення та заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу у справі за позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 620/1292/23, встановити строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду протягом 30 календарних днів.
Свою заяву мотивує невиконанням відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.
На адресу суду надійшли звіт Інформаційного агентства про виконання рішення суду та заява ОСОБА_1 про накладення штрафу на боржника.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, від позивача надійшла заяви про розгляд справи без його участі, що згідно вимог частини третьої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не є перешкодою для розгляду заяви.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 620/1292/23 позов ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Інформаційного агентства правопорядку щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 29.01.2018; зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 29.01.2018, в решті позову відмовлено.
Ухвалою суду від 15.12.2023 було встановлено Інформаційному агентству новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 620/1292/23 до 15.01.2024.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту, накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини не виконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Так, судом встановлено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 620/1292/23 відповідачем було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік в розмірі 12815,13 грн. (з відрахуванням від загальної суми 13010,28 грн 1,5 % військового збору), що підтверджується платіжною інструкцією № 459 від 21.09.2023 (а.с. 131, 143).
Згідно розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідачем для розрахунку була взята сума грошового забезпечення на день звільнення: оклад за військове звання - 135,00 грн, посадовий оклад - 1150,00 грн, надбавка за вислугу років - 449,75 грн, надбавка за особливості проходження служби - 867,38 грн, премія - 4600,00 грн (а.с. 143).
Разом з тим, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 620/1161/23 позов ОСОБА_1 до Інформаційного агенства про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Інформаційного агенства щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.01.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; зобов'язано Інформаційне агенство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.01.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110523692).
Так, суд зазначає, що визначення розміру компенсації за невикористані дні додаткової відпустки знаходиться в залежності від розміру грошового забезпечення військовослужбовця, частиною якого є індексація грошового забезпечення, яка має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер.
Водночас, Інформаційне агенство вказує, що наразі не має підстав для врахування індексації грошового забезпечення у розмір компенсації за використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 620/1161/23 було оскаржено.
Так, з КП «Діловодство спеціалізованого суду» судом було встановлено, що відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 620/1161/23, однак станом на 05.03.2024 не вирішено питання про відкриття апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги чи відмову у відкритті апеляційного провадження.
Разом з тим, з КП «Діловодство спеціалізованого суду» судом також встановлено, що у справі № 620/1161/23 15.06.2023 було видано виконавчий лист.
Таким чином відповідачем не було враховано індексацію грошового забезпечення позивача при виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік.
Вказане призвело до неналежного виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 620/1292/23 та, як наслідок, порушення відповідачем норм Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів в частині обов'язковості виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно висновків Верховного Суду, сформульованих у межах справи № 361/2109/17, за своєю правовою природою накладення судом штрафу за не виконання рішення суду є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, зокрема, в частині накладеного судом обов'язку щодо подання звіту про виконання рішення суду, що обумовлено обов'язковістю виконання судового рішення як важливої складової права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що якщо під час судового розгляду питання про накладення штрафу буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, то саме лише невиконання судового рішення не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу. Тобто, обов'язковою умовою для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб'єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк або не вчинення дій, спрямованих на виконання рішення.
При цьому, під час розгляду звіту про виконання рішення суду, суд зобов'язаний надавати правову оцінку кожному доводу суб'єкта владних повноважень стосовно підстав невиконання судового рішення, та у разі відсутності доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій суб'єкта владних повноважень, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати свій обов'язок стосовно виконання судового рішення в найкоротші строки, застосовувати відповідний штраф.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.02.2022 (справа № 420/177/20), переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв'язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2018 у справі № 704/1547/17 та від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
З огляду на викладене, із врахуванням часткового виконання Інформаційним агентством судового рішення, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення нового строку для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 620/1292/23 до 05.04.2024.
Разом з тим, зважаючи на те, що Інформаційним агентством було здійснено частково конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а також надано до суду актуальні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для накладення на керівника Інформаційного агентства штрафу.
Керуючись статтями 241-242, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень у справі за позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Встановити Інформаційному агентству новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 620/1292/23 до 05.04.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.03.2024.
Суддя Наталія БАРГАМІНА