05 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/17241/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Краснової О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №620/17241/21, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №620/17241/21, а саме змінити порядок і спосіб виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року у справі №620/17241/21 постановивши ухвалу про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 106294,37 грн грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних чергових відпусток за період з 1997 року по 2013 рік.
Учасники справи в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про зміну способу і порядку виконання рішення не підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод, та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці питання є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Стаття 129-1 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу частини третьої статті 33 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд зауважує, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. При цьому факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації частин невикористаних щорічних чергових відпусток за період з 1997 року по 2013 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічних чергових відпусток за період з 1997 року по 2013 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; стягнено з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період, з 16.07.2021 по 26.01.2022 включно, у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення набрало законної сили 25.02.2022.
31.05.2022 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.
Як вбачається зі змісту заяви, заявник просить змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, а саме: стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 106294,37 грн грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних чергових відпусток за період з 1997 року по 2013 рік.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення суду, на думку позивача, є наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, оскільки рішення суду має зобов'язальний характер та не передбачає стягнення коштів на користь стягувача, а виконання рішення потребує списання коштів з державного органу на користь стягувача, а тому таке списання повинно здійснюватися за бюджетною програмою Державною казначейською службою України.
Зі змісту рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 слідує, що судом не було здійснено розрахунок суми належної до сплати позивачу, як і не визначався розмір належних до виплати позивачу сум.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 106294,37 грн грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних чергових відпусток за період з 1997 року по 2013 рік не узгоджується зі змістом статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим, оскільки рішення у справі набрало законної сили, та матиме наслідком зміну обраного судом способу відновлення порушеного права позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №620/17241/21 слід відмовити.
Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №620/17241/21, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про зміну або встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293,295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення
Суддя В.В. Падій