05 березня 2024 року м. Чернігів Справа № 640/14975/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Михайлової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про стягнення недоотриманої суддівської винагороди,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про зміну способу виконання рішення суду в справі №640/14975/21, шляхом перерахування стягнутої на її користь недоотриманої суддівської винагороди у розмірі 127087,81 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом обов'язкових платежів, на розрахунковий рахунок Київського окружного адміністративного суду №UA518201720355299001000018663, Державна казначейська служба України, м. Київ, ЄДРПОУ 35919304, код банку 820172, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Свою заяву мотивує тим, що виконання рішення у спосіб, встановлений постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, є неможливим з огляду на відсутність у неї банківського рахунку. При цьому, заявник зазначає про неможливість відкриття банківського рахунку, що пов'язано з її релігійними переконаннями щодо відмови у наданні згоди на обробку персональних даних та оцифруванні обличчя.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-ІХ матеріали справи №640/14975/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду (а.с. 198 т.1).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 справу передано для визначення підсудності до Шостого апеляційного адміністративного суду на підставі пункту 6 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 визначено підсудність адміністративної справи №620/14975/21 за Чернігівським окружним адміністративним судом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 справу передано для розгляду судді Бородавкіній С.В.
Заяву призначено до розгляду на 05.03.2024 о 10:40.
Сторони в судове засідання не прибули, про розгляд заяви повідомлені.
Вивчивши матеріали справи, суд враховує таке.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2021 позов ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про стягнення недоотриманої суддівської винагороди задоволено частково, стягнуто з Київського окружного адміністративного суду на її користь недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 127 087,81 грн. (сто двадцять сім тисяч вісімдесят сім гривень 81 копійка) (без урахування обов'язкових податків і зборів) (а.с. 77-80 т.1).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 рішення суду першої інстанції змінено, абзац третій резолютивної частини викладено у наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) недоотриму суддівську винагороду в розмірі 127087,81 грн (сто двадцять сім тисяч вісімдесят сім гривень) 81 коп за період з 18 квітня 2020 по 27 серпня 2020 року з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01601, вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795)». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 152-161 т.1).
17.01.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №620/14975/21 про стягнення на користь позивача недоотриманих коштів. Відповідно до відомостей про стягувача, вказаних у виконавчому документі, ідентифікаційний код та банківські рахунки у ОСОБА_1 відсутні (а.с. 178 т.1).
Як зазначає заявник, вона не має рахунків в установах банків, у зв'язку з тим, що через релігійні переконання відмовилась від ідентифікаційного коду, обробки персональних даних та оцифрування обличчя. Відповідна інформація відображена в паспорті ОСОБА_1 (а.с. 14 т.1 зворот).
Наведене ускладнює виконання рішення у спосіб, встановлений судом апеляційної інстанції, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідною заявою.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду по даній справі є обов'язковою до виконання на всій території України. Відповідно до матеріалів справи, на виконання судового рішення, судом видано позивачу виконавчий лист. На час розгляду даної заяви, рішення суду залишається не виконаним, що сторонами не спростовано.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином, аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Суд звертає увагу, що позивач у справі №640/14975/21 не має банківського рахунку, оскільки через релігійні переконання у неї відсутній ідентифікаційний код. Наведене ускладнює виконання рішення суду та відновлення порушених прав ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, оскільки зміна виконання рішення суду у спосіб, заявлений позивачем, фактично не призводить до зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України способу відновлення порушеного права шляхом стягнення недоотриманої суддівської винагороди, а лише конкретизує рахунок, на який спірні кошти мають бути перераховані, суд вважає, що подану ОСОБА_1 заяву можливо задовольнити.
Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про стягнення недоотриманої суддівської винагороди - задовольнити.
Замінити спосіб виконання рішення суду по справі №640/14975/21 шляхом перерахування стягнутої на користь ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди у розмірі 127087,81 грн., за період з 18 квітня 2020 по 27 серпня 2020 року, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01601, вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795), на розрахунковий рахунок Київського окружного адміністративного суду №UA518201720355299001000018663, Державна казначейська служба України, м. Київ, ЄДРПОУ 35919304, код банку 820172.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.03.2024.
Суддя С.В. Бородавкіна