05 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/4661/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного Волинського загону (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 2013-2020 рр.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 2013-2020 рр.
1.2. Ухвалою суду від 10.07.2023 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) від 01.06.2020 року № 149-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення та зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.07.2020 року № 441-ОС старшому прапорщику ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону в запас. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.08.2020 року старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено із списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення.
2.2. Вказує, що ОСОБА_1 мав право на щорічну додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону №2011-XII та додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII.
2.3. 31.05.2023 року на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону скеровано адвокатський запит з проханням нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2013-2020 рр.
2.4. 12.06.2023 року 6 прикордонний загін листом № 11/4807-23-Вих повідомив, що правових підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 немає.
2.5. На думку представника позивача, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2013 року по 2020 рік є протиправною.
2.6. Стверджує, що вищезазначені додаткові відпустки визначенні різними Законами та право на них набуте з різних підстав, оскільки відпустка, передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ пов'язана з умовами проходження служби та залежить від місцевості, де військовослужбовець проходить службу в конкретний період часу (місцевості з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, проходження військової служби) або відповідної посади, виконання обов'язків за якими пов'язано з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Такі відпустки є різними видами додаткових відпусток, оскільки право на них виникає на підставі різних Законів, з різних підстав, у них різний порядок нарахування та надання, як і різний порядок їх компенсації, що у свою чергу підтверджує, що такі не можуть бути взаємозамінними чи взаємовиключними, що було наголошено Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.006595. У цій постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702, оскільки вказані відпустки є різними за правовою природою і підставами надання та не є взаємозамінними чи взаємовиключними.
2.7. Таким чином, ОСОБА_1 , який проходив службу в умовах виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я у період з 2013-2020 рр. не може бути позбавлений права на отримання компенсації за невикористанні дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII лише з підстав, що він є учасником бойових дій та має право на відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII.
Позиція відповідача
2.8. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.
2.9. Так зазначає, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених Військовй частині 9971 коштів, у відповідності до ст. 17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції № 425, Інструкції № 558.
2.10. Наголошує, що позивач звернувся до суду із позовною заявою, де вказав про необхідність отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період 2013-2020 років. Однак, згідно п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надання військовослужбовцям відпусток (в тому числі і тієї, яка зазначена в п. 4 ст. 10-1 даного Закону) під час дії особливого періоду в Україні - припиняється. Після прийняття першого Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303 (затверджено Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VІІ) і по теперішній час в Україні діє особливий період. Така правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц, згідно якої зазначено, що в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.
2.11. Також вказує про те, що в період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не звертався до керівництва прикордонного загону встановленим порядком (з рапортом) про отримання такої відпустки, або заміни її на грошову компенсацію при звільненні. Відповідно, начальник прикордонного загону, як внаслідок бездіяльності Позивача, не затверджував Графік відпусток в частині надання щорічної додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 вищевказаного Закону № 2011-ХІІ позивачу. Тому, підсумовуючи зазначене, отримання грошової компенсації не є безумовним, а можливе лише за дотримання виключних вимог чинного законодавства, а саме: звернення військовослужбовця з рапортом до керівництва на предмет включення пою до Графіку відпусток з метою отримання такої у відповідному році (або зазначення про небажання використання останньої за відповідний рік та заміни на грошову компенсацію); затвердження Графіку відпусток начальником органу охорони державною кордону з врахуванням інтересів військовослужбовця; надання відпустки військовослужбовцю або заміни на грошову компенсацію замість неотриманої відпустки лише на підставі наказу. У випадку позивача, усі три вимоги не були виконані через бездіяльність позивача, а саме через неподання відповідного рапорту під час проходження військової служби, а тому командир військової частини не знав і не міг знати інтереси позивача в частині отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону №20ІI-XIІ.
2.12. Окрім цього, представник відповідача звертає увагу на тому, що згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2022 № 497-ос та відповіді НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.06.2023 №11/4807-23-вих., що наявні в матеріалах справи, ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки загальною тривалістю 84 календарних дні в сумі 36488,34 грн. Таким чином, грошовій компенсації не підлягають календарні дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки у 2015-2020 роках у нього виникло право на отримання додаткової відпустки на підставі пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» або грошової компенсації у разі її невикористання. Тобто, в разі нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не може здійснюватись компенсація за невикористані відпустки, передбачені, частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
2.13. Підсумовуючи наведене вище зазначає, що за 2015-2020 роки позивачу була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової грошової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», що нівелює його позовну вимогу, в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2015 по 2020 роки.
2.14. Щодо грошової компенсації додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2013 по 2015 роки, зазначає, що порушення інтересів позивача відбулося внаслідок його бездіяльності.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) від 01.06.2020 року № 149-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення та зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління.
3.2. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.07.2020 року № 441-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” в запас.
3.3. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.08.2020 року №497-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено із списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення.
Зазначеним наказом, серед іншого, визначено відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки загальною тривалістю 84 календарних дні.
3.3. 31.05.2023 року представник позивача звернувся до НОМЕР_2 прикордонного загону із адвокатським запитом з проханням, серед іншого, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2013-2020 роки.
3.4. 12.06.2023 року 6 прикордонний загін листом № 11/4807-23-Вих повідомив, що правових підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 немає.
3.5. Судом також досліджено наявні у матеріалах справи розрахункову відомість за грудень 2020 року та особисту картку грошового забезпечення та заробітної плати з січня 2020 р. по грудень 2020 р., згідно яких встановлено, що ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 37044,00 грн.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. У цій справі, в першу чергу, суд вбачає за необхідне зазначити, що позовні вимоги зводяться до досягнення позивачем мети отримати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку. Відтак, суд зазначає, що у разі встановлення судом наявності у позивача такого права відповідну компенсацію належало виплати позивачу при його звільненні, що відповідачем зроблено не було. Відтак, предметом цього позову є дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати таким діям відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
4.2. Так, права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-XII (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) (далі - Закон № 2011-XII).
4.3. Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
4.4. Згідно з абз. 1-2 ч. 4 ст. 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
4.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» затверджено, зокрема «Перелік військових посад Національної гвардії, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я».
4.6. Тобто, право на щорічну додаткову відпустку у військовослужбовців, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, виникло у 2012 році, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2012 року № 702.
4.7. Постановою Кабінетом Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено, зокрема переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5; Служби зовнішньої розвідки України - згідно з додатком 6 (для службового користування) (далі - Перелік).
4.8. Відповідно до додатку 4 вказаної постанови, військовослужбовці, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на контролерських постах на посаді Інспектор прикордонної служби - майстер контролерського поста та у відділеннях інспекторів прикордонної служби на посаді Інспектор прикордонної служби - майстер, встановлено відпустку тривалістю 7 календарних днів.
4.9. Згідно доводів представника повивача, відповідач при звільненні з військової служби не виплатив ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 2013-2020 рр., вважаючи що для цього відсутні правові підстави.
4.10. Дослідженням наявної у матеріалах справи копії військового квитка видно, що ОСОБА_1 проходив військову службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби у відділеннях інспекторів прикордонної служби на посадах інспектора прикордонної служби.
4.11. Тобто, позивач мав право на щорічну додаткову відпустку пов'язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я у період з 2013 року по 2020 рік.
4.12. У свою чергу, представник відповідача, мотивуючи власну позицію, стверджує про те, що згідно п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надання військовослужбовцям відпусток (в тому числі і тієї, яка зазначена в п. 4 ст. 10-1 даного Закону) під час дії особливого періоду в Україні - припиняється. Після прийняття першого Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303 (затверджено Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VІІ) і по теперішній час в Україні діє особливий період. Така правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц, згідно якої зазначено, що в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.
4.13. Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
4.14. Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
4.15. Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
4.16. Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
4.17. Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
4.18. При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
4.19. За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
4.20. Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
4.21. Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати мирного часу.
4.22. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткових відпусток. Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткових відпусток, право на які позивач набув за період проходження ним військової служби.
4.23. При цьому, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
4.24. Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
4.25. Такого висновку дійшов Верховний Суд в рішенні від 16.05.2019 року у зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року залишено без змін.
4.26. Відтак, суд вважає помилковими доводи про те, що у позивача відсутнє право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку під час дії особливого періоду в Україні.
4.27. Поряд з цим, представник відповідача наголошує, що за 2015-2020 роки позивачу була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової грошової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», що нівелює його позовну вимогу, в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2015 по 2020 роки.
4.28. Дійсно, відповідно до абз. 3 частини 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
4.29. Тобто, зазначена норма спеціального закону передбачає право військовослужбовців за своїм вибором отримати додаткову відпустку із збереженням грошового та матеріального забезпечення як компенсацію за виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, або на підставі іншого закону.
4.30. Таким чином, військовослужбовці, за наявності у них права на отримання щорічної додаткової відпустки на підставі абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та на підставі іншого закону, мають права на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за своїм вибором.
4.31. Нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII, унеможливлює нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII, і навпаки.
4.32. Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 31 березня 2021 року у справі №520/7314/2020. Таку ж позицію підтримано Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 27 червня 2023 року у справі №240/39796/21 та від 27 квітня 2023 року №240/30969/21
4.33. Тобто, у позивача відсутнє право на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, за період 2015-2020 років.
4.34. Натомість, з огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702, за період 2013-2014 років.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
5.3. Суд вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачеві грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період 2013-2014 років. Відповідачем не доведено правомірність такої бездіяльності, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
5.4. Однак, у цій справі суд також дійшов висновку про те, що у позивача відсутнє право на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, за період 2015-2020 років.
5.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково повністю з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
6.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період 2013-2014 років у відповідності до частини 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII та Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702.
3. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний Волинський загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період 2013-2014 років у відповідності до частини 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII та Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач - 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя О.В. Анісімов