05 березня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/6311/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Військово-лікарської комісії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Військово-лікарської комісії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та військово-лікарської комісії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не розгляду та неналежного розгляду скарг ОСОБА_1 на дії військово-лікарської комісії Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на повторну медичну комісію до військово-лікарської комісії.
Позов обґрунтовано тим, що 12 червня 2023 року позивач пройшов огляд військово-лікарської комісії, за результатами якого, згідно довідки визнаний обмежено придатним до проходження військової служби та в подальшому був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 . Не погоджуючись із постановою військово-лікарської комісії, позивач оскаржив її у відповідності до вимог чинного законодавства до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та до Центральної військово-лікарської комісії. Однак позивач вважає, що Чернівецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки допущено протиправну бездіяльність шляхом неналежного розгляду його скарги, а Центральною військово-лікарською комісією шляхом її не розгляду.
Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог, вказуючи, що скарга ОСОБА_1 була розглянута, що підтверджується відповіддю від 06.10.2023 року №598/1749. Щодо позовних вимог про направлення позивача на повторну медичну комісію до військово-лікарської комісії, відповідач з посиланням на практику Верховного Суду зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарі-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Від відповідача - Військово-лікарської комісії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначав, що 12.06.2023 року ним відповідно до вимог законодавства було проведено заходи з обстеження та медичного огляду позивача, для визначення придатності до військової служби для проходження військової служби. За результатами медичного обстеження та медичного огляду позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії Чернівецького МТЦК та СП Чернівецької області від 12.06.2023 № 5177/23. Водночас 14.08.2023 після спливу більше двохмісячного терміну позивач був призваний по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . 21.08.2023 позивач, будучи військовослужбовцем,звернувся зі скаргою на ВЛК Міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування висновку ВЛК Міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки та СП та направлення для огляду на медичну комісію при Чернівецькому обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. 06.09.2023 року за вих. № 8970 зазначену скаргу Чернівецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки розглянуто і повідомлено позивача про порядок направлення військовослужбовців для медичного огляду ВЛК. Враховуючи наведене відповідач вважає, що позовна заява є безпідставною та передчасною, адже ВЛК Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки діючих військовослужбовців не оглядає тому, що це входить до дискреційних повноважень госпітальних ВЛК.
Позивач не скористався правом подати до суду відповіді на указані відзиви відповідачів.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 червня 2023 року Військово-лікарською комісією Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки проведено медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно довідки військово-лікарської комісії від 12 червня 2023 року був визнаний обмежено придатним до військової служби.
Згідно витягу з наказу начальника Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №177 від 14 серпня 2023 року солдата ОСОБА_1 виключено з 14 серпня з військового обліку та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2023 року представник позивача звернувся до начальника Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та голови Центральної військової лікарської комісії зі скаргами, в яких не погоджувався з рішенням військово-лікарської комісії Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12 червня 2023 року та просив провести повторний медичний огляд.
Листом №8970 від 06 вересня 2023 року Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за результатами розгляду скарги повідомив представника позивача, що на даний час ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем. Згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХIV, з питань проходження служби військовослужбовець повинен звертатися до безпосереднього командира. В разі погіршення стану здоров'я військовослужбовець звертається до медичного пункту військової частини за місцем проходження служби для отримання медичної допомоги, а в разі потреб - для скерування до медичної установи для отримання лікування чи проходження ВЛК.
Оскільки станом на момент подання позову відповідь від Центральної військової лікарської комісії щодо розгляду скарги позивачу не надходила, та вважаючи бездіяльність Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо неналежного розгляду скарги та Центральної військової лікарської комісії щодо не розгляду скарги протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 N 2212-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 N 3543-XII (далі - Закон N 3543-XII).
У статті 1 Закону N 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (частина п'ята статті 22 Закону №3543-XII).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Так, згідно частини першої, другої та десятої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за N 1109/15800 (далі - Положення №402, в редакції станом на 12 червня 2023 року - дату проходження ОСОБА_1 медичного огляду).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Відповідно, підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту. 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов'язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно абзацу 4 підпункту 2.4.5 пункту. 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Таким чином, із наведених вище норм слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК. (підпункт 2.6.1 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення №402).
У відповідності до підпункту 2.6.4 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Пунктом 2.10.1 пункту 2.10 глави 2 розділу I Положення №402 встановлено, що ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.
ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону (підпункт 2.10.3 пункту 2.10 глави 2 розділу I Положення №402).
Медичний огляд проводиться військово лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу II Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Питання медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402.
Зокрема, згідно пунктів 3.1. та 3.2. глави 3 розділу II Положення N 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Відповідно до пункту 3.8. глави 3 розділу II Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:
"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";
"Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Згідно пунктом 3.11. глави 3 розділу II Положення N 402 у разі коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
Пунктом 3.12 глави 3 розділу II Положення N 402 передбачено, що якщо військовозобов'язаний під час призову на військову службу, збір, а також чергового огляду з метою обліку визнаний таким, що потребує лікування (відстрочки від прийняття на військову службу, збір), то за поданням військового комісаріату місцеві органи охорони здоров'я направляють військовозобов'язаного на лікування до відповідного лікувального закладу. Після закінчення лікування військовозобов'язаний оглядається ВЛК військового комісаріату.
В пункті 3.13 глави 3 розділу II Положення N 402 вказано, що у спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК.
З сукупного аналізу наведених норм слідує, що ВЛК районного (міського) військового комісаріату проводить медичний огляд та виносить постанови про придатність до військової служби під час мобілізації виключно відносно військовозобов'язаних, і лише постанови про придатність військовозобов'язаних можуть бути переглянуті військово-лікарською комісією військового комісаріату області або ж військово-лікарською комісією регіону або ж Центральною військово-лікарською комісією.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, військово-лікарською комісією Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки проведено медичний огляд військовозобов'язаного ОСОБА_1 , який згідно довідки від 12.06.2023 року військово-лікарської комісії визнаний обмежено придатним до військової служби.
Як вбачається зі місту позовної заяви, позивач, не погоджуючись з висновком військово-лікарської комісії Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо його обмеженої придатності до військової служби, викладеній у довідці від 12.06.2023 року, звернувся зі скаргами до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та до Центральної військово-лікарської комісії, та просив направити його на повторний медичний огляд.
Суд звертає увагу на те, що предметом даного спору, згідно змісту позовних вимог, є бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 та військово-лікарської комісії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 .
Водночас з матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2023 року Чернівецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а 06 жовтня 2023 року Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України було фактично розглянуто скарги представника позивача від 21.08.2023 року.
Так, Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у листі №8970 від 06 вересня 2023 року за результати розгляду скарги повідомив, що на даний час ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем. Згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХIV, з питань проходження служби військовослужбовець повинен звертатися до безпосереднього командира. В разі погіршення стану здоров'я військовослужбовець звертається до медичного пункту військової частини за місцем проходження служби для отримання медичної допомоги, а в разі потреб - для скерування до медичної установи для отримання лікування чи проходження ВЛК.
До того ж, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України 06 жовтня 2023 року у листі №598/10749 повідомила, що для оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб та незгоди з постановою ВЛК при Чернівецькому міському ТЦК та СП, ОСОБА_1 необхідно звернутися письмово чи особисто до начальника Чернівецького обласного ТЦК та СП.
Наведені обставини спростовують твердження у позові про допущення відповідачами бездіяльності у спірних відносинах.
До цього суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 18 лютого 2021 року по справі №160/6885/19.
Враховуючи наведене та зважаючи на надання відповідачами відповідей на скарги позивача, подані в його інтересах представником позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати про допущення відповідачами бездіяльності у спірних відносинах.
Щодо твердження у позові про неналежний розгляд Чернівецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки скарги від 21 серпня 2023 року на рішення військово-лікарської комісії Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, то такі суд відхиляє, зазначаючи наступне.
У частині дев'ятій статті 1 Закону №2232-XII визначено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: 1) допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; 2) призовники - особи, приписані до призовних дільниць; 3) військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; 4) військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; 5) резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.3 глави 1 розділу Положення №402 основними завданням військово-лікарської експертизи є, зокрема, добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.
Як вже зазначалося судом, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.
Згідно пункту 2.7.1 госпітальна ВЛК створюється у військовому госпіталі, на госпітальному судні, у цивільному лікувально-профілактичному закладі, де обстежуються і лікуються військовослужбовці. На особливий період госпітальна ВЛК створюється в усіх військових санаторіях.
Абзацом 2 пункту 2.7.2 передбачено, що на воєнний час при армійських тилових запасних військових частинах можуть бути створені гарнізонні ВЛК. На них покладається огляд військовослужбовців, а також огляд поповнення, яке поступає у ці військові частини, і контроль за організацією огляду військовослужбовців у військових частинах і батальйонах (командах) осіб, які одужують.
Глава 6 розділу ІІ Положення №402 регулює медичний огляд військовослужбовців.
Відповідно до пункту 6.1. розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
З аналізу наведених норм вбачається, що направлення військовослужбовців, які проходять службу у відповідній військовій частині проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище.
Відповідно до п. 6.6. розділу ІІ Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у військових лікувальних закладах за територіальним принципом. Військовослужбовці, крім того, оглядаються ВЛК за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
За змістом п. 6.28. розділу ІІ Положення № 402 у разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у військовий лікувальний заклад з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК.
Отже, військовослужбовці підлягають медичному огляду госпітальною ВЛК, якій за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи військовозобов'язаного ОСОБА_1 виключено з 14 серпня 2023 року з військового обліку та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 . Тобто, з 14 серпня 2023 року позивач набув статусу військовослужбовця та вибув для проходження військової служби до військової частини.
Відтак, як станом на момент подання скарги, так і станом на момент її розгляду, у керівника Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відсутні повноваження направляти військовослужбовця на медичний огляд, оскільки такий з 14 серпня 2023 року виключений з військового обліку Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому суд звертає увагу на те, що у позові жодним чином не обґрунтовано тверджень про неналежність розгляду скарги від 21.08.2023 року Чернівецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, не наведено норм матеріального права, які, на думку позивача, були порушені відповідачем під час розгляду вказаної скарги.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, в період з 12 червня 2023 року (дати складання довідки військово-лікарської комісії Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки) по 14 серпня 2023 року (дати виключення позивача з військової служби та направлення його до військової частини для проходження служби) позивач рішення про визнання його обмежено придатним до проходження військової служби, оформлене довідкою військово-лікарської комісії Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12 червня 2023 року, не оскаржував ні до Військово-лікарської комісії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ні до військово-лікарської комісії регіону.
Доказів зворотного суду не надано.
Суд зауважує, що оскільки позивач у цьому позові не оскаржує саме рішення військово-лікарської комісії Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання його обмежено придатним до військової служби, викладене у довідці від 12 червня 2023 року, то твердження у позовній заяві про те, що такий огляд проведено формально та неналежним чином оцінці судом не підлягають.
В контексті доводів позову про наявні у позивача захворювання суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у цій категорії справ, наведений у постанові від 12.06.2020 року у справі N810/5009/18, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки як зазначено вище, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 вимог та про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.
Доводи позову є необґрунтованими та не свідчать про допущення відповідачами оскаржуваної бездіяльності.
На переконання суду, у відносинах, які фактично виникли у зв'язку із визнанням позивача обмежено придатним до військової служби, останнім обрано неправильний спосіб захисту порушених, на думу позивача, прав, що також унеможливлює задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачами доведено, що у спірних відносинах вони діяли обґрунтовано та правомірно. Тому, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Військово-лікарської комісії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 березня 2024 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області, 08.08.2012 року); відповідач - Центральна військово-лікарська комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 08356179); відповідач - Військово-лікарська комісії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. О. Кобилянської, 32, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 08118534)
Суддя О.П. Лелюк