про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 березня 2024 року справа № 580/2153/24
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту економіки і розвитку Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Департаменту економіки і розвитку Черкаської міської ради (далі - Департамент, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати свідоцтво НОМЕР_1 про право власності 10 червня 2004 р. м. Черкаси Придніпровський райвиконком посвідчує, що квартира (приміщення квартири спільного заселення, однокварт. Будинок), яка (ий) знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та члену її сім'ї ОСОБА_1 з відображенням частки власності квартири (будинку) спільної сумісної власності 1. Квартира (кімната у квартирі спільного заселення, будинок) приватизовані згідно з Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”. Загальна площа квартири (кімнат, будинку) становить 68,9 кв. м., а відносна вартість на момент приватизації 12,06 грн. дванадцять грн. 06 коп. Характеристика квартири (кімнат, будинку) та її (його) обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Свідоцтво видане згідно з рішенням від 19 травня 2004 року № 214. Керівник органу приватизації В.І. Толстая. Серія НОМЕР_2 .
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суддя виходить з такого.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивачки про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Суддя враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно частини 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
На підставі частини 6 статті 170 вказаного Кодексу суддя зазначає, що розгляд зазначеного спору віднесений до юрисдикції цивільного суду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 241, 243, 248, 256, 257, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки і розвитку Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана 05.03.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК