про залишення позову без розгляду
05 березня 2024 року справа № 580/11912/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними, скасування наказів та поновлення на посаді,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20.11.2023 № 1997 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та звільнення її з посади;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 22.11.2023 № 352 о/с на підставі якого ОСОБА_1 було звільнено;
- поновити сержанта поліції ОСОБА_1 з 22.11.2023 на посаді помічника чергового чергової частини сектору моніторингу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Ухвалою від 21.12.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В подальшому, у зв'язку із встановленням обставини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження в адміністративній справі, ухвалою від 19.02.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачці п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
27.02.2024 представник позивачки подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що з 01.11.2023 року по 10.11.2023 року позивачка знаходилась на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № ІХ-230101/1944. Після чого 10.11.2023 виписана з поліпшенням, але з лікувальними та трудовими рекомендаціями, а саме: нагляд у лікаря невролога з вживанням ліків, як зазначено у вищевказаній виписці. Крім того у вказаній виписці теж зазначено трудові рекомендації, щодо обмеження надмірного фізичного навантаження протягом 30 днів. Представник позивачки зазначив, що враховуючи стан здоров'я, дотримуючись рекомендацій лікарів, позивачка продовжувала лікування, тому до 08.12.2023 не змогла подати позов за станом здоров'я. Вказані причини просить визнати поважними та поновити пропущений строк звернення до суду.
Під час вирішення поданої заяви та питання можливості подальшого розгляду справи, суд зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування наказів відповідача від 20.11.2023 № 1997, від 22.11.2023 № 352 о/с щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та звільнення її з посади.
Ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Аналіз вказаних приписів вказує, що у справах щодо проходження громадян публічної служби, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк встановлений КАС України або іншими законами.
Разом з тим, суд зазначає, що порядок оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану встановлено ст. 31 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” від 15.03.2018 № 2337-VIII відповідно до ч. 4 якої поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Таким чином, спеціальний нормативно-правовий акт, яким у спірних правовідносинах є Закон України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” встановлює спеціальний строк оскарження поліцейським дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, застосованих в умовах запровадженого воєнного стану, що становить 15 днів із дня ознайомлення із відповідним наказом.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 400/5692/22, у якій Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.
При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі “Ніколова проти Болгарії” № 7888/03 тощо).
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, “молодша норма” припиняє суперечливу до неї “старшу”: цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, яку застосовано судом апеляційної інстанції при вирішення питання щодо строку звернення до адміністративного суду. Вказаний підхід підтримано Верховним Судом в постанові від 31 травня 2023 року у справі № 160/9356/22.
Суд встановив, що із спірними наказами від 20.11.2023 № 1997, від 22.11.2023 № 352 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади позивачка ознайомлена 23.11.2023, про що свідчать відповідні відмітки, проставлені позивачкою та скріплені її підписами (а.с.195, 196).
Таким чином, строк звернення позивачки до адміністративного суду щодо застосування дисциплінарного стягнення та звільнення з посади сплив - 08.12.2023, натомість цей позов поданий до суду 12.12.2023 (вх. суду від 12.12.2023 № 55835/23), тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст. 31 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”.
Стосовно доводів представника позивача, що у період з 01.11.2023 по 10.11.2023 позивачка знаходилася на стаціонарному лікуванні, суд зазначає, що вказаний період непрацездатності позивачки сплив до прийняття відповідачем спірних наказів. Відповідно до виписки та довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області” про тимчасову непрацездатність № 400, позивачка звільнена від служби у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у період з 01.11.2023 по 10.11.2023 (з 11.11.2023 приступити до служби).
Таким чином, з 11.11.2023 позивачка перебувала на службі, про що додатково вказують обставини її ознайомлення із спірними наказами 23.11.2023, згідно відміток, проставлених позивачкою та скріплених її підписами (а.с.195, 196).
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що до заяви про поновлення строку позивачка та її представник не надали належних доказів, що підтверджували б об'єктивну неможливість своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Зважаючи, що у спірних правовідносинах позивачка не зазначила та не надала належних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, заяву про поновлення строку звернення суд вважає необґрунтованою, оскільки не доведено об'єктивної неможливості звернення в суд у встановлений законом строк.
На підставі ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Також, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Одночасно суд звертає увагу позивачки на те, що відповідно до ч. 4 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 240, 241, 243, 248, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними, скасування наказів та поновлення на посаді залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 05.03.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК