Справа № 560/161/24
іменем України
05 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №ПШ030882 від 06.12.2023, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті.
В обґрунтування позову зазначає, що за наслідками перевірки співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт №028709 від 01.11.2023, яким було встановлено порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, ч.1 абз.3 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Зокрема, в Акті зазначено про відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відсутність індивідуальної контрольної книги водія, копії графіку змінності водіїв. Позивач зазначає, що водій ОСОБА_1 здійснював місцеве перевезення вантажу, належного ТОВ "Енселко Агро", для власних потреб останнього.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова про застосування штрафу в сумі 17000 грн. є протиправною, оскільки позивач не вважається перевізником в розумінні закону, відтак не повинен нести відповідальність за виявлене відповідачем порушення.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу який не обладнаний тахографом, відсутність індивідуальної контрольної книжки водія, копії графіку змінності водіїв, що зафіксовано в Акті №028709 від 01.11.2023.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги.
На адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 01 листопада 2023 року об 11 год. посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було зупинено та здійснено перевірку транспортного засобу КАМАЗ дрн. НОМЕР_1 (з причепом НЕФАЗ), яким водій ТОВ "Енселко Агро" ОСОБА_1 здійснював перевезення мінеральних добрив (калій хлористий) відповідно до накладної на переміщення №46697 від 01 листопада 2023 року.
За наслідками перевірки працівниками відповідача було складено Акт №028709 від 01.11.2023, яким було встановлено порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, ч.1 абз.3 ст. 60.
Під час перевірки було встановлене перевезення вантажу транспортним засобом, водій якого на момент перевірки не мав необхідних документів, а саме встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відсутність індивідуальної контрольної книги водія, копії графіку змінності водіїв. При цьому, транспортний засіб марки КАМАЗ 53216, дрн. НОМЕР_1 , не був обладнаний тахографом.
06.12.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області розглянуто вищезгаданий акт та інші матеріали та прийнята постанова на підставі абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Стаття 60 Закону №2344-ІІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Водії і перевізники також зобов'язані мати документи, що стосуються регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв та порядку його обліку.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно з п. 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно до п. 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Отже, у разі якщо вантажний автомобіль не обладнаний тахографом, то водій зобов'язаний вести індивідуальну контрольну книжку водія.
Суд зазначає, що під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ КАМАЗ 53215/Нафаз 8560-04, реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу який не обладнаний тахографом, отже обов'язку надання працівникам відповідача тахокарт не було, однак був обов'язок надання індивідуальної контрольної книжки водія та копії графіку змінності водіїв, що позивач не зробив, що було зафіксовано в Акті №028709 від 01.11.2023.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Таким чином, твердження позивача, що він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ не відповідає дійсності.
При цьому, згідно з накладною та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобільним перевізником являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро".
Суд звертає увагу на те, що законодавець чітко встановив обов'язок водія надати при перевірці відповідному державному органу щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія або роздруківку даних роботи цифрового тахографа, або індивідуальну контрольну книжку водія, а перевізник натомість повинен забезпечити їх наявність у водія.
Суд встановив, що актом перевірки було зафіксовано відсутність у водія реєстраційного листа режиму праці та відпочинку водія та індивідуальної контрольної книжки водія, при цьому подана до суду разом з позовною заявою індивідуальна контрольна книжка водія не дає підстав вважати її належним та допустимим доказом, оскільки такий доказ поданий після проведення перевірки.
При цьому, водієм ОСОБА_1 не було надано пояснення щодо акту, зокрема щодо наявності у нього на момент перевірки відповідної індивідуальної контрольної картки водія та копії графіку зміни водіїв.
Зважаючи на це, відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 3.3 Інструкції №385 та відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем господарських правопорушень - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за що абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях підчас проведення рейдової перевірки та прийняття спірної постанови судом не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Оскільки, в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 030882 від 06.12.2023 - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (вул. Центральна, 59,Сахнівці,Хмельницький район, Хмельницька область,31334 , ідентифікаційний номер - 37083810)
Відповідач:Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 39816845)
Головуючий суддя О.П. Шевчук