04 березня 2024 року м. Рівне №460/27511/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії, як пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ);
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, підвищення до пенсії, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, в межах шестимісячного строку, що передував зверненню до суду (тобто з 04.06.2023).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, та відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ має право на підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Крім цього, вказує, що на неї розповсюджується дія статті 56 Закону № 796-ХІІ, а тому обчислення розміру її пенсії повинне здійснюватися шляхом встановлення доплати до пенсії за кожен повний рік стажу роботи понад 15 років шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 05.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку є безпідставними. Зазначив, що ст. 56 Закону № 796-ХІІ встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85% заробітку. Також, наголосив, що Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності 11.10.2017) частину 2 статті 56 Закону №796-ХІІ доповнено реченням «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 2 статті 27 Закону, за бажанням застрахованої особи, частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом - до 01.01.2004, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства (перша складова), а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (друга складова). При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством (перша складова), не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом: відповідно до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1783, ця частина пенсії обмежується максимальною величиною 168,00 грн (50,00 грн х 3 - максимальний розмір пенсії + 12 %). Рішення за поданою заявою приймається з урахуванням законодавчих норм, чинних на дату подання заяви. Враховуючи викладені вище законодавчі норми та матеріали пенсійної справи, у разі проведення перерахунку пенсії позивача на умовах пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір її пенсійної виплати на дату звернення зменшиться. З огляду на вищевикладене, проводити перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог частини 2 статті 27 Закону недоцільно, оскільки розмір пенсії у такому випадку буде меншим від розміру пенсії, яку вона отримує на даний час. Крім цього, відповідач вказав про відсутність підстав для виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ, скільки позивач на території радіоактивного забруднення не проживає. На підставі наведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.
Позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (4 категорія), що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.10.1993. Зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 ; не працює; перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ.
Розмір пенсії позивача обчислений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) з урахуванням частини 1 статті 27 Закону №1058-IV.
Не погоджуючись з бездіяльністю пенсійного органу позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду врегульовані Законом № 1058-IV.
Статтею 28 Закону № 1058-IV визначено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років - жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом № 796-XII.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII (у редакції від 28.06.2017) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.
Предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (далі також - Закон № 2148-VIII) до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон № 796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною другою статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV.
Відповідно до статті 71 Закону № 796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.02.2012 у справі “Аррас та інші проти Італії” зазначено, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.
Таким чином, саме після набрання чинності Законом № 2148-VII, через зміну правового регулювання спірних правовідносин, для проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до вимог частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ немає підстав, оскільки призначення пенсії позивача проведено не на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2019 по справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 12.12.2022 у справі № 280/656/20, правовідносини в яких є подібними до правовідносин справи, що розглядається, і яка у відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України повинна враховуватися при вирішення цього спору.
За таких обставин, непроведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з урахуванням частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ після внесення змін Законом №2148-VIII є правомірною. Отже в задоволенні позову в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ суд зазначає таке.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:
“ 1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України”.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України”, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 39 №796-XII.
04.02.2016 прийнято Закон України №987-VIII, який згідно з розділом ІІ “Прикінцеві положення” набрав чинності з 01.01.2016 і який включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
“Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України”.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Таким чином, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII. Ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
Такий правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4937/18 (№Пз/9901/55/18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у цій справі (провадження №11-150заі19).
Як встановлено судом, в періоді спірних правовідносин місце проживання позивача зареєстроване в смт Степань Сарненського району Рівненської області.
Слід зазначити, що Закон №796-XII не регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково - дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.
Зазначені правовідносини, зокрема, питання поділу території на відповідні зони врегульовано Законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.02.1991 №791а-ХІІ (далі - Закон №791а-ХІІ).
Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону №791а-ХІІ, частина перша якої, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону №791а-ХІІ, повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, смт Степань Рівненської області до 01.01.2015 відносилося до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю.
Пунктом 2 розділу І Закону №76-VIII у статтю 2 Закону №791а-ХІІ внесено зміни, якими абзац 5 частини другої статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
Отже, з 01.01.2015 стаття 2 Закону №791а-ХІІ визначає такі категорії зон радіоактивного забруднення територій:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Отже, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом №791а-ХІІ.
Законом №76-VIII виключено, також, статтю 23 Закону №796-XII, яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII.
Водночас, жодні зміни, внесені Законом №76-VIII до Закону №791а-ХІІ неконституційними не визнавались.
Отже, чинна на момент звернення до суду редакція статті 2 Закону №791а-ХІІ не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.
До Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися.
Відтак, станом на час звернення позивача до суду з позовом смт Степань Рівненської області згідно з вказаним Переліком відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка, передусім, виключена із Закону №791а-ХІІ.
Суд зазначає, що Закон №791а-ХІІ має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.
Відтак, незважаючи на відсутність змін щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю, внесених до Переліку, застосуванню підлягає саме Закон №791а-ХІІ в редакції зі змінами, внесеними Законом №76-VIII.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відновлення дії ст. 39 Закону №796-XII у редакції чинній до 01.01.2015 не надає права на отримання підвищення пенсії (у розмірі однієї мінімальної заробітної плати) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Підвищення пенсії, передбачене ст. 39 Закону №796-XII, є соціальною пільгою, яка встановлена за проживання на території радіоактивного забруднення.
Оскільки смт Степань Рівненської області не відноситься до території радіоактивного забруднення, відтак позивач не є особою, яка проживає на такій території в спірному періоді.
Отже позивач не має права на отримання підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону № 796-ХІІ, а тому позов в цій частині позовних вимог є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Враховуючи результати судового розгляду справи, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 березня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.О. Дорошенко