05 березня 2024 року м. Рівне №460/19218/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні і виплаті проіндексованого розміру пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження граничним розміром, починаючи з 09.05.2022, та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії без обмеження граничним розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію по втраті годувальника. Повідомлено, що з 01.07.2023 на виконання рішення суду від 27.02.2023 у справі №460/46039/22 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак виплату перерахованої пенсії здійснено із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії. Вважає такі дії відповідача протиправними, позаяк рішенням Конституційного Суду України положення ч.7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визнано неконституційними. З викладених підстав, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 18.08.2023 позовна заява залишалася без руху.
Ухвалою суду від 19.09.2023 відкрито провадження в цій адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав через підсистему “Електронний суд”.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. В обґрунтування свої позиції зазначив, що ним проведено відповідний перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення, при цьому основний розмір пенсії позивача, що обрахований відповідно до Закону №2262 до виплати не обмежувався, оскільки він не перевищує встановленого ч.7 ст.43 Закону №2262 максимального розміру. Натомість ст. 67 Закону №796 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки на виконання рішення суду позивачу встановлена доплата за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, то Головним управлінням проведено обмеження максимальним розміром відповідно до ст.67 Закону №796. За наведеного, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію по втраті годувальника, призначену згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІ.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №460/46039/22 позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 09.05.2022 до зміни законодавства або правового статусу.
Листом від 17.07.2023 у відповідь на запит позивача ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило, що на виконання рішення суду від 27.02.2023 у праві №460/46039/22 проведено перерахунок його пенсії. З посиланням на ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1774 від 06.12.2016), зазначено, що починаючи з 01.07.2023 пенсія позивачу виплачується у максимальному розмірі, а саме: 20930,00 грн.
Не погодившись з діями відповідача щодо застосування обмеження пенсії її максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі, - Закон №2262). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Закону № 2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до ст.2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 р. "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Поміж тим, суд звертає увагу, що частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дати прийняття рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, тобто 20.12.2016.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, які суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин на підставі ч.5 ст. 242 КАС України.
Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262, зокрема у постановах від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.
Крім того, у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668.
16.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (далі, - Постанова №118), відповідно до пункту 2 якої установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови (у розмірі 1,14), у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
24.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, згідно з пунктом 2 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Поміж тим, стосовно наявності у пункті 2 Постанови №118 та пункті 2 Постанови №168 положення про підвищення пенсій відповідно з 01.03.2022 і з 01.03.2023 "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 520/15025/16а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних правовідносинах наведені положення Постанови №118 та Постанови №168 суперечать приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, які мають вищу юридичну силу, є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
Таким чином, попри наявність у Постановах №118 та №168 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації (тобто, станом на 01.03.2022, на 01.03.2023) чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, Закон не містить, позаяк положення частини сьомої статті 43 Закону №2262 рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з 20.12.2016 - дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.
Суд наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача, викладені у листі-відповіді від 17.07.2023, не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права. Отже, такі його дії є протиправними, оскільки, як встановлено матеріалами справи, позивач отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області, а тому обмеження їй пенсії максимальним розміром не допускається.
При цьому, суд зауважує, що у даному спірному випадку застосування обмеження максимальним розміром пенсії позивача на підставі частини 3 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, також неможливе, з огляду на таке.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі, - Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ч.1 ст. 1 Закону №796-XII).
Як вже зазначалося судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №460/46039/22 позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 09.05.2022 до зміни законодавства або правового статусу.
Згідно з ч.3 ст.67 Закону №796-XII (в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, №1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Після внесення змін Законами України №3668 від 08.07.2011 та №1774 від 06.12.2016 положення ч.3 ст. 67 Закону №796-XII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Однак, суд зауважує, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте є доплатою до пенсії, а тому за своєю правовою природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, про що зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018.
Так, в п.4 згаданого Рішення Конституційний Суд України вказав, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку.
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.
При цьому, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах позивач хоча й має статус, особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте пенсію по втраті годувальника їй призначено на підставі Закону №2262-XII, а рішенням суду від 27.02.2023 у справі №460/46039/22 орган Пенсійного фонду зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону №796, а не здійснити перерахунок основного розміру його пенсії за вислугу років.
Таким чином, нарахування особі підвищення до пенсії, визначеного ст.39 Закону №796-XII, не може впливати на обрахунок основного розміру її пенсії по втраті годувальника та слугувати підставою для обмеження останньої максимальним розміром на підставі ч.3 ст. 67 Закону №796-XII, позаяк вказана норма не поширюється і не може бути застосована до пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що й після призначення позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону №796-XII, обмеження максимальним розміром пенсії позивача з урахуванням такого підвищення як з мотивів застосування ч.7 ст. 43 Закону №2262-XII, так і ч.3 ст. 67 Закону №796, є протиправним.
За наведених обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не здійснення виплати пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з врахуванням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону №796, встановленого на виконання рішення суду від 27.02.2023 у справі №460/46039/22.
Як свідчать матеріали пенсійної справи №1703000074, на виконання рішення суду від 27.02.2023 у справі №460/46039/22 відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача, відповідно до якого з 01.07.2023 загальний розмір пенсії склав 23900,50 грн. Поряд з цим, з урахуванням максимального розміру до виплати позивачу визначено суму пенсії 20930 грн.
За наведених обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження пенсії позивачу з 01.07.2023 максимальним розміром, а не з 09.05.2022 як про це зазначає позивач у позові. Жодних доказів обмеження виплати пенсії по втраті годувальника, з урахуванням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону №796, максимальним розміром з 09.05.2022 позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, належним способом відновлення порушених у спірних правовідносинах прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.07.2023 перерахунок і виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав в повній мірі процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження з 01.07.2023 ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.07.2023 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з урахуванням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати по сплаті судового збору у сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 05 березня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.С. Гудима