04 березня 2024 рокусправа № 380/24703/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076), в якій просить:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №134650024645 від 14.09.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою від 07.09.2023 та визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно поданих заяв 24.05.2023, 14.06.2023, 27.07.2023 за обраний ним період до 30.06.2000, з урахуванням роботи з 26.10.1992 по 05.02.1997 роки у Державному підприємстві «Львівський автобусний завод» (Відкритому акціонерному товаристві «Львівський автобусний завод»), на даний час ВАТ «Пасавтопром», з 08.02.1997 по 31.12.1997 в іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», зарахуванні до страхового стажу часу перебування на військових зборах після закінчення навчання у Львівському політехнічному інституті з 01 липня по 31 серпня 1984 року, періоду відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 25 березня 2023 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 26.10.1992 по 05.02.1997 роки у Державному підприємстві «Львівський автобусний завод» (Відкритому акціонерному товаристві «Львівський автобусний завод»), на даний час ВАТ «Пасавтопром», з врахуванням довідки №05/255 від 18.04.2023, виданої ВАТ «Пасавтопром» (ВАТ «Львівський автобусний завод»), довідки, виданої ВАТ «Пасавтопром» ОСОБА_1 про заробітну плату для обчислення пенсії №352 від 23.07.2023, первинних документів підтвердження довідки для обчислення пенсії - розрахункових листків з особової книжки про заробіток особи відповідної професії ОСОБА_2 , який працював на аналогічній посаді та в той же період, що і ОСОБА_1 , періоду роботи з 08.02.1997 по 31.12.1997 року в іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №100 від 03.04.2023, зарахувати до страхового стажу перебування на військових зборах після закінчення навчання у Львівському політехнічному інституті з 01 липня по 31 серпня 1984 року, період відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 25.03.2023 йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, при розрахунку розміру його пенсії не взято до уваги заробітну плату позивача за вибраний ним період роботи з 1992 по 1996 роки у Державному підприємстві «Львівський автобусний завод» (Відкритому акціонерному товаристві «Львівський автобусний завод»), на даний час ВАТ «Пасавтопром», що підтверджується довідкою ВАТ «Пасавтопром», виданою ОСОБА_1 про заробітну плату для обчислення пенсії №352 від 23.07.2023, визначеною за відповідною професією і аналогічною посадою згідно зі зарплатою ОСОБА_2 , у зв'язку з втратою первинних документів про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 . Вказує, що відомості даної довідки підтверджуються розрахунковими листками з особової книжки про заробіток особи відповідної професії ОСОБА_2 .
Окрім цього, вказує, що відповідачем протиправно не враховано заробітну плату ОСОБА_1 за період його роботи з 08.02.1997 по 31.12.1997 в іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», що підтверджується довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії №100 від 03.04.2023, а також не зараховано до його страхового стажу перебування на військових зборах після закінчення навчання у Львівському політехнічному інституті з 01 липня по 31 серпня 1984 року та період відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984.
Позивач зазначає, що з даного приводу неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку його пенсії, однак листами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.06.2023, від 23.06.2023 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №134650024645 від 14.09.2023 йому відмовлено в такому перерахунку з підстав того, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №352 від 23.07.2023 не підтверджена первинними документами, а проходження військових зборів не є військовою службою.
Також вказує, що згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.06.2023 його було проінформовано, що пенсійним органом здійснено перерахунок його пенсії та взято до уваги періоди роботи 1993-1997 років. Разом з тим, відповідачем взято у розрахунок лише заробітну плату позивача в іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» за 1997 рік згідно з довідкою №100 від 03.04.2023, тоді як за період роботи з 26.10.1992 по 05.02.1997 у Державному підприємстві «Львівський автобусний завод» (Відкритому акціонерному товаристві «Львівський автобусний завод») відповідачем замість заробітної плати, вказаної у довідці №05/255 від 18.04.2023, враховано середньомісячну заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, що є меншою, ніж він отримував.
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає протиправною відмову відповідача в проведенні перерахунку його пенсії та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 01.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Вказує, що позивачем було надано довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії №352 від 23.07.2023 за період з 01.11.1992 по 31.10.1997, яка сформована за відповідною професією і аналогічною посадою згідно із зарплатою ОСОБА_2 , у зв?язку з втратою первинних документів позивача. Для підтвердження обґрунтованості та достовірності видачі вище вказаної довідки, відповідачем було проведено перевірку документів, на підставі яких видано довідку №352. Відповідно до акту перевірки за №1300-6002-1/11331 від 20.09.2023 первинні документи, які б підтверджували нарахування заробітної плати позивачу не надано та не виявлено. Також особові рахунки про нарахування заробітної плати позивачу за період з 01.11.1992 по 31.10.1997 на підприємстві відсутні.
Отже, відповідач вважає, що обов'язковою умовою для перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Щодо не зарахування до страхового стажу часу перебування на військових зборах після закінчення навчання у Львівському політехнічному інституті з 01.07.1984 по 31.08.1984, зазначає, що до стажу роботи, що дає право на пенсію, зокрема, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, а також військова служба та перебування в партизанських загонах і з?єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Порядком №637 визначено, що для підтвердження військової служби, приймаються військові квитки, довідки військових комісаріатів, військових частин, архівних і військо-лікувальних установ. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком громадян України, пов?язаній з захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю ,а також до стажу державної служби.
Водночас повідомляє, що ст. 11 Закону України від 12.05.1992 №2233-ХІІ «Про військовий обов?язок і військову службу» передбачено військову підготовку громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, яка проводиться, зокрема, у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна.
Проходження військових (табірних) зборів не є військовою службою, а виконанням військового обов?язку в запасі. Виконання військового обов?язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов?язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов?язків військової служби в особливий період.
Враховуючи вищенаведене, вважає, що підстави для зарахування часу проходження військових зборів до страхового стажу позивача відсутні.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25.03.2023.
Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком пенсії ОСОБА_1 , його загальний страховий стаж складає 34 роки 11 місяців 3 дні (419 місяців), загальний страховий стаж після 01.07.2000 становить 14 років 8 місяців 26 днів (176 місяців).
Позивач 24.05.2023 звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області зі заявою про перерахунок його пенсії із врахуванням довідок №05/255 від 18.04.2023 ВАТ «Пасавтопром» (ВАТ «Львівський автобусний завод») та №352 від 23.07.2023, розрахункових листків з особової книжки про заробіток особи відповідної професії ОСОБА_2 , який працював на аналогічній посаді та в той же період, що і ОСОБА_1 , періоду роботи з 08.02.1997 по 31.12.1997 року в іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», з врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №100 від 03.04.2023.
Листом від 08.06.2023 позивача проінформовано, що при призначенні його пенсії враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 по 31.03.2017 за даними персоніфікованого обліку. Період оптимізації заробітної плати становить 41 місяць підряд з 01.07.2005 по 30.11.2008. Для врахування заробітної плати за період з 01.11.1992 по 31.10.1997 ОСОБА_1 необхідно надати довідку про заробітну плату, видану згідно з пунктом 2.10 Порядку.
Позивач 14.06.2023 повторно звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області зі заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії із врахуванням довідок №05/255 від 18.04.2023 ВАТ «Пасавтопром» (ВАТ «Львівський автобусний завод») та №352 від 23.07.2023, розрахункових листків з особової книжки про заробіток особи відповідної професії ОСОБА_2 , який працював на аналогічній посаді та в той же період, що і ОСОБА_1 , періоду роботи з 08.02.1997 по 31.12.1997 року в іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», з врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №100 від 03.04.2023, а також зарахувати до страхового стажу перебування на військових зборах після закінчення навчання у Львівському політехнічному інституті з 01 липня по 31 серпня 1984 року, період відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984.
Листом від 23.06.2023 пенсійний орган повідомив позивача, що ним проведено перерахунок його пенсії з урахуванням акту перевірки від 29.05.2023 №1000-1004-15027 та довідки про заробітну плату від 03.04.2023 №100. Пенсія за віком обчислена при страховому (загальному) стажі 34 роки 11 місяців 03 дні (врахований до 16.03.2017), індивідуальний коефіцієнт стажу - 0.34917. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії враховано за період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1997 (тобто враховано заробіток за 5 років до липня 2000 року) та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.03.2017 із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України (за 2020, 2021 та 2022 роки - 12236,71) та становить 8967,18 грн. (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,73281). При цьому, із розрахунку заробітної плати оптимізацією виключено 41 місяць (період з 01.01.1993 по 31.05.1996), де коефіцієнт заробітної плати є найнижчий, зазначене підтверджується також розрахунком заробітної плати додаємо, наявним в матеріалах справи. Розмір пенсійної виплати позивача з 25.03.2023 становить 3131,07 грн. (8967,18 грн. х 0,34917).
Не погоджуючись вказаним розрахунком, позивач 27.07.2023 знову звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області зі заявою, в якій вказав, що його вимоги не виконані, оскільки у розрахунок пенсії за період з 01.01.1993 по 31.12.1997 взято лише заробітну плату за 1997 рік його роботи на підприємстві «Кока-Кола БЕВЕРІДЖИЗ Україна ЛІМІТЕД» та не включено заробітну плату за період його роботи у ВАТ «Львівський автобусний завод» (на даний час ВАТ «ПАСАВТОПРОМ») згідно з довідкою №352 від 23.07.2023, а взято до розрахунку середньомісячний заробіток за 1993-1996 роки. З огляду на вказане повторно просив провести перерахунок призначеної йому пенсії, взяти у розрахунок період роботи та розмір заробітної плати у ВАТ «Львівський автобусний завод» (на даний час ВАТ «Пасавтопром») за 1992 - 1996 роки згідно довідки №352 від 23.07.2023, та за 1997 рік - дохід в іноземному підприємстві «Кока-Кола БЕВЕРІДЖИЗ Україна ЛІМІТЕД», згідно довідки №100 від 03 квітня 2023 року, яка долучена позивачем до матеріалів пенсійної справи.
Листом від 08.08.2023 відповідач повідомив позивача, що зі заявою про перерахунок пенсії необхідно звертатися до територіального управління Пенсійного фонду України.
Позивач 07.09.2023 звернувся до Личаківського відділу обслуговування громадян у м.Львові (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Львівській області зі заявою, в якій знову просив провести перерахунок призначеної йому пенсії, з урахуванням розміру заробітної плати, вказаному у довідках №352 від 23.07.2023 та №100 від 03 квітня 2023 року.
Вказана заява від 07.09.2023 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу відмовлено в перерахунку пенсії згідно довідки про заробітну плату від 23.07.2023 №352, яка видана ВАТ «ПАСАВТОПРОМ», оскільки вона не підтверджена первинними документами.
Вважаючи таку відмову відповідача 2 протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абз. 1, 2 та 5 ч.1ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. (…)
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у п. 7, 8 і 9 ст. 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Як зазначено в абз.1-3 пп.3 п.2.1 Розділу ІІ «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Зразок довідки про заробітну плату (дохід), яку особа має надати пенсійному органу для обчислення пенсії, визначено в Додатку 1 Порядку № 22-1.
Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Аналізуючи вищенаведене, необхідно зауважити, що стаття 40 Закону № 1058-IV встановлює, що заробітна плата для обчислення пенсії за період до 30 червня 2000 року повинна враховуватися у двох випадках: 1) якщо страховий стаж осіб починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, а також 2) за бажанням самих пенсіонерів, однак за умови, підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Щодо другого випадку, то єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відповідно правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 17 березня 2015 року у справа № 21-11а15 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17, від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17, від 17.08.2023 у справі № 808/1771/18.
З даного приводу, суд зауважує, що спірна у цій справі довідка ВАТ «Пасавтопром» №352 від 23.07.2023 про заробітну плату для обчислення пенсії, усупереч абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV та п. 2.10 Порядку № 22-1, не підтверджується первинними документами позивача, оскільки виготовлена з урахуванням розрахункових листів іншої особи, а саме ОСОБА_2 , про що відповідачем 1 також складено Акт проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 20.09.2023 №1300-6006-1/11331.
Окрім цього, необхідно звернути увагу, що на відміну від другого випадку, в разі, якщо починаючи з 1 липня 2000 року стаж пенсіонера становить менше 60 місяців, законодавцем не вимагається обов'язкового підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, адже постановою Кабінету Міністрів України №919 від 05.07.2006 затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату (далі - Порядок №919).
Цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 р. за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин (п. 1 Порядку).
Верховний Суд в постановах від 26.06.2018 у справі № 453/500/15-а та від 18.10.2019 у справі № 547/1211/16-а, дійшов висновку, що Порядок №919, застосовується лише при призначенні, а не під час перерахунку пенсії, та лише у випадках, встановлених в пункті 1.
Тобто, вказаний порядок визначення заробітної плати (доходу) у разі втрати первинних документів, застосовується саме для осіб, страховий стаж яких починаючи з 1 липня 2000 р. становить менше як 60 місяців та за обов'язкової умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р.
Таким чином, законодавцем фактично встановлено додаткову гарантію для забезпечення права на призначення пенсії особам, страховий стаж яких починаючи з 1 липня 2000 р. становить менше як 60 місяців та документи яких втрачені з незалежних від них обставин.
Позивач з посиланням на п. 3 Порядку №919 стверджує, що так, як підприємство на якому він працював, перебуває у стані ліквідації, а документи щодо його заробітної плати за період з 26.10.1992 по 05.02.1997 втрачені з незалежних від нього обставин, то відповідачі повинні були врахувати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії ВАТ «Пасавтопром» (ВАТ «Львівський автобусний завод») №352 від 23.07.2023, видану ОСОБА_1 на підставі первинних документів (розрахункових листків з особової книжки про заробіток) третьої особи, ОСОБА_2 , який працював на аналогічній посаді та в той же період, що і позивач.
Суд вважає помилковими дані аргументи позивача, так як у п.1 Порядку визначено конкретні випадки застосування такого, що прямо співвідноситься з абз. 1 ч. ст. 40 Закону №1058-IV.
Оскільки відповідно до встановлених і досліджених судом обставин справи у позивача є визначена заробітна плата за 176 місяців роботи починаючи з 01 липня 2000 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування при перерахунку пенсії норм постанови КМУ № 919 та, відповідно для можливості врахування довідки про заробітну плату №352 від 23.07.2023, виданої на підставі первинних документів третьої особи.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.10.2019 у справі № 547/1211/16-а.
Щодо позовних вимог в частині зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 25 березня 2023 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 26.10.1992 по 05.02.1997 у Державному підприємстві «Львівський автобусний завод» (Відкритому акціонерному товаристві «Львівський автобусний завод»), на даний час ВАТ «Пасавтопром» та з врахуванням довідки №05/255 від 18.04.2023, виданої ВАТ «Пасавтопром» (ВАТ «Львівський автобусний завод»), суд зазначає таке.
Так, довідка ВАТ «Пасавтопром» (ВАТ «Львівський автобусний завод») видана позивачу на підтвердження того, що у період з 14.10.1992 по 25.02.1997 він працював у ВАТ «Львівський автобусний завод», вказаний період роботи зарахований до страхового стажу позивача, згідно з такою довідкою та трудовою книжкою, а тому в даному випадку не вбачається порушення його прав відповідачами.
Щодо позовних вимог в частині зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 25 березня 2023 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 08.02.1997 по 31.12.1997 в іноземному підприємстві «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №100 від 03.04.2023, суд зауважує, що такий період, як і заробітна плата згідно довідки №100 від 03.04.2023 вже врахована відповідачем з 25 березня 2023 року, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.06.2023 №16741-16896/Б-52/8-1300/23.
Таким чином, у задоволенні вищевказаних позовних вимог необхідно відмовити, у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача.
Що стосується позовних вимог в частині зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 25 березня 2023 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до його страхового стажу період перебування на військових зборах після закінчення навчання у Львівському політехнічному інституті з інституті з 01 липня по 31 серпня 1984 року, а також період відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України» особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Також, відповідно до «д» частини 3 статті 56 «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу на добровільних засадах проходять громадяни України, які мають або здобувають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров'я та морально-діловими якостями.
Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів закладу вищої освіти як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України.
Громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу.
Відповідно до частини 10 статті 11 цього Закону, студентам, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою офіцерів запасу, склали встановлені іспити і атестовані до офіцерського складу, після закінчення вищого навчального закладу присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. В разі проходження навчальних зборів (стажування) на студентів (курсантів) поширюються права та обов'язки, встановлені законодавством України для військовозобов'язаних, призваних на збори.
Згідно з пунктом 13 Порядку проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року № 48, (далі - Порядок № 48) військова підготовка здійснюється у формі навчальних занять, самостійної роботи, практичної підготовки, навчального збору, контрольних заходів.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 48 громадяни, які мають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли теоретичний і практичний курс навчання з військової підготовки у відповідному військовому навчальному підрозділі чи вищому військовому навчальному закладі та комплексні практичні заняття з вивчення курсу первинної військово-професійної підготовки та тактичної медицини, залучаються до проходження навчального збору, передбаченого програмою військової підготовки.
Навчальний збір організовується після закінчення навчання у військовому навчальному підрозділі чи вищому військовому навчальному закладі у поточному році або за рахунок часу, відведеного на канікулярну відпустку здобувачів вищої освіти.
Порядок призову і направлення студентів та інших осіб на навчальний збір, проходження перед початком навчального збору медичного огляду визначається Міноборони разом з Генеральним штабом Збройних Сил (пункт 17 Порядку № 48).
Навчальний збір завершується складенням студентами та іншими особами екзамену (пункт 19 Порядку).
Громадянам, які мають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки та атестовані до офіцерського складу, присвоюється первинне військове звання молодшого лейтенанта запасу (пункт 22 Порядку № 48).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про організацію підготовки офіцерів запасу з числа студентів вищих навчальних закладів, затвердженої Наказом Міністра оборони України, Міністерства освіти і науки України 11 листопада 2004 року №531/857 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2004 року за №1509/10108 до військової підготовки за програмою офіцерів запасу (далі - військова підготовка) залучаються студенти (денної форми навчання) вищих навчальних закладів (далі - студенти) відповідно до статті 11 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 3.1. цієї Інструкції передбачено, що військова підготовка студентів організовується і проводиться згідно з вимогами Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, та цієї Інструкції.
Військова підготовка студентів включається до варіативних частин освітньо-професійних програм ВНЗ як самостійна навчальна дисципліна і складається з теоретичного і практичного курсів навчання, навчальних зборів (стажувань), які проводяться у військових частинах (на кораблях), ВНЗ, навчальних центрах, на полігонах тощо.
Проведення навчального збору (стажування) студентів є завершальним етапом військової підготовки студентів (пункт 4.2. Інструкції).
Студенти під час збору (стажування) іменуються курсантами. Студентам, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою офіцерів запасу, склали Військову присягу, склали встановлені екзамени й атестовані до офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу наказом Міністра оборони України присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу (пункт 5.10 Інструкції).
Відповідно до пунктів 1-4 Інструкції про організацію військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 14.12.2015 №719/1289
Громадяни, які мають або здобувають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра та пройшли теоретичний і практичний курси навчання з військової підготовки у відповідному ВНП або ВВНЗ, залучаються до проходження передбаченого програмою військової підготовки навчального збору.
Навчальний збір проводиться у військових частинах (на кораблях) або у ВВНЗ (військових інститутах), які мають відповідну польову навчально-матеріальну базу для проведення практичного навчання.
Проведення навчального збору є завершальним етапом військової підготовки громадян.
На навчальному зборі вдосконалюються командирські та методичні навички громадян, отримані ними під час засвоєння програми військової підготовки у ВНП (ВВНЗ), виконуються вправи зі стрільб, водіння військової (бойової) техніки та вирішуються інші практичні завдання.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що проходження військових/табірних зборів є складовою навчального процесу.
Так, згідно з архівною довідкою Національного університету «Львівська політехніка» №69-43-458 від 06.07.2023 ОСОБА_1 навчався у Львівському політехнічному інституті на денній формі за спеціальністю «Автомобілі і трактори» з 01 вересня 1979 року (наказ №2279-4-01 від 24 серпня 1979року).
30 червня 1984 року - відрахований з інституту у зв?язку із закінченням теоретичного курсу та видано йому диплом з відзнакою НОМЕР_2 реєстраційний №2444 з присвоєнням кваліфікації інженер-механік і з 01липня до 31 серпня 1984 року направлений на військові збори з виплатою стипендії (наказ №1280-4-03 від 30 червня 1984 року). Підстава: Фонд Р-120, о/с №176/1984р., книги наказів за 1979-1984 роки.
Довідка видана для подання в Пенсійний фонд. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1993року №646 та наказу Міністерства освіти України від 26 серпня 1993 року №318 на базі Львівського політехнічного інституту створено Державний університет «Львівська політехніка».
Відповідно до Указу Президента України від 11 вересня 2000 року №1059/2000 та наказу Міністерства освіти і науки України від 30 жовтня 2000 року №505 Державному університету «Львівська політехніка» надано статус Національного.
Окрім цього, згідно з витягом із наказу від 30.06.1984 №1280-4-03 по Львівському ордену Леніна політехнічному інституті нижчеперелічених студентів денної форми навчання механіко-машинобудівного факультету спеціальності «Автомобілі і трактори» відрахувати з інституту в зв?язку із закінченням теоретичного курсу навчання, виконанням та захистом дипломних проектів. На підставі рішення ДЕК присвоїти кваліфікацію інженера-механіка та а) видати диплом з відзнакою: 1. ОСОБА_1 ; 5. Випускників механіко-машинобудівного факультету, перелічених в пунктах 1(а,б), 2(а,б), 3(а,б), 4(а,б) направити на військові збори з 1 липня до 31 серпня 1984 року, продовжувати виплату стипендії на час перебування на зборах (з 01.07.1984 до 31.08.1984) та надати відпуску за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984.
За змістом військового квитка серії НОМЕР_3 позивач пройшов військову підготовку при інституті по профілю командира автомобільного взводу та 15.11.1984 наказом МО ССР №286 від 15.11.1984 йому присвоєно військове звання «лейтенант». Військову присягу прийняв 08.07.1984.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, суд зауважує, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості про проходження ним військових зборів з 01.07.1984 до 31.08.1984, а також перебування у відпустці за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984, водночас вказані періоди підтверджуються вищезазначеними архівними відомостями та копією військового квитка позивача.
Отже, враховуючи, що перебування позивача на військових зборах є складовою навчального процесу, суд дійшов переконання, що доводи відповідача 1, щодо незарахування періоду проходження позивачем військових зборів з 01.07.1984 до 31.08.1984, а також відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984 до страхового стажу є необґрунтованими.
Необхідно також зауважити, що висновок про можливість зарахування колишнім студентам Національного університету «Львівська політехніка» періоду проходження ними військових/табірних зборів та відпустки за рахунок підприємства до загального трудового стажу викладено Колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі 26 травня 2015 року у справі №464/12901/13-а (провадження №К/800/1528/15).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що належне обчислення стажу позивача повинно було здійснюватися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ще при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 25 березня 2023 року.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не зарахувавши позивачу при призначенні пенсії період проходження ним військових зборів з 01.07.1984 до 31.08.1984, а також відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984 до страхового стажу, допустило протиправну бездіяльність.
Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 25.03.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу, зарахувавши при цьому до його страхового стажу період проходження ним військових зборів з 01.07.1984 до 31.08.1984, а також відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984, із урахуванням вже виплачених сум.
Водночас, необхідно звернути увагу на те, що в заяві від 07.09.2023, поданої до Личаківського відділу обслуговування громадян у м.Львові (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Львівській області, позивач просив провести перерахунок призначеної йому пенсії з врахуванням періоду роботи та розміру заробітної плати у ВАТ «Львівський автобусний завод» (на даний час ВАТ «Пасавтопром») за 1992 - 1996 роки, згідно довідки №352 від 23.07.2023, та за 1997 рік - дохід в іноземному підприємстві «Кока-Кола БЕВЕРІДЖИЗ Україна ЛІМІТЕД», згідно довідки №100 від 03 квітня 2023 року.
Таким чином, враховуючи вищенаведені висновки щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача згідно з довідкою №352 від 23.07.2023 та повторного перерахунку згідно з довідкою №100 від 03 квітня 2023 року, а також те, що питання зарахування позивачу періоду проходження ним військових/табірних зборів з 01.07.1984 до 31.08.1984 та перебування у відпустці за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984 до його страхового стажу не піднімалося позивачем в заяві від 07.09.2023 та не розглядалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, суд дійшов висновку про правомірність рішення №134650024645 від 14.09.2023 відповідача 2, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №2106/23 від 21.06.2023, додаток №1 від 15.07.2023 до договору №2106/23 від 21.06.2023 про надання правничої допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1238228, акт виконаних робіт від 17.10.2023 на суму 7500,00 грн., квитанцію №1507/23 від 15.07.2023 на суму 3500,00 грн., квитанцію №2610/23 від 26.10.2023 на суму 4000,00 грн.
Як слідує з акта виконаних робіт від 17.10.2023 адвокат надав, а замовник прийняв надані юридичні послуги згідно договору №2106/29 від 21.06.2023, у формі:
- опрацювання та аналіз чинного законодавства, судової практики у справах за подібними правовідносинами - обчислення пенсії у разі втрати документів на підприємстві - 1,5 год., 1500,00 грн.;
- складання заяв на адресу ПФУ у Львівській області від 26.07., 04.09.2023 з приводу врегулювання перерахунку пенсії - 1,5 год., 1500,00 грн.;
- складання та реєстрація запитів у НУ Львівська політехніка, ГУ ПФУ у Л/О з приводу отримання документів по перерахунку пенсії - 1,0 год., 1000,00 грн.;
- складання адміністративного позову, формування документів, реєстрація - 3500,00 грн.
Так, надаючи оцінку обставинам пов'язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, суд зазначає, що такі послуги адвоката як: опрацювання та аналіз чинного законодавства, судової практики у справах за подібними правовідносинами, складання заяв на адресу ПФУ у Львівській області, складання та реєстрація запитів у НУ Львівська політехніка, ГУ ПФУ у Львівській області з приводу отримання документів по перерахунку пенсії - фактично охоплюються такими діями як складання адміністративного позову, формування документів, реєстрація.
Крім цього, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, часткове задоволення даного позову, суд приходить висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України, а також пропорційно до задоволених позовних вимог, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 частини судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви у цій справі, в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів проходження ним військових зборів з 01.07.1984 до 31.08.1984, а також відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984 до його страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 25.03.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди проходження ним військових зборів з 01.07.1984 до 31.08.1984, а також відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1984 до 30.09.1984, із урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) сплачений судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна