04 березня 2024 рокусправа № 380/3079/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 2) у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 24.01.2024 року № 913300802825 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п 10, 12 Закону України 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 2901/вих. 13 від 19.01.2024 та про складові заробітної плати для призначенні пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 2901/вих. 14 від 19.01.2024, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 19.01.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на час звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 (далі Закон № 3723) позивачка мала страховий стаж понад 48 років, стаж державної служби - понад 20 років та досягла віку 68 років, тобто пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058 (далі Закон № 1058), а відтак дотримані усі умови, необхідні для призначення позивачці пенсії державного службовця, визначені Законом України 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» (далі Закон № 889). Згідно записів трудової книжки, позивачка з 15.02.1985 по 24.02.2015 працювала на посадах державного службовця в органах місцевого самоврядування Львівської міської ради, 05 вересня 1996 року прийняла присягу державного службовця з присвоєнням рангів державного службовця та посадової особи органів місцевого самоврядування, 27.05.1994 року прийняла присягу державного службовця, 04.07.2001 прийняла присягу посадової особи органів місцевого самоврядування.
Позивачка наполягає, що відповідач помилково застосував Порядок призначення пенсії деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 (далі Порядок № 622), яким передбачає додаткову умову для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, а саме: якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723, оскільки зазначений Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889, а тому має відповідати положенням вказаного закону та конкретизувати його положення. Підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити закону, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом. Натомість, положення Порядку № 622 не відповідають положенням пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889.
Позивачка стверджує, що наявні усі правові підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723, з урахуванням п. п. 10,12 Прикінцевих положень Закону № 889. Просить врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові у зразковій справі № 822/524/18 від 13.02.2019; позовні вимоги задовольнити.
Відповідач 2 проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що пенсія позивачці відповідно до Закону № 3723 була призначена з 23.04.2009, тобто до дати набрання чинності Законом № 889, правові підстави для призначення та перерахунку пенсії відповідно до Закону № 889 з врахуванням довідок за № 2901/вих. 13 від 19.01.2024 та за № 2901/вих. 14 від 19.01.2024, виданих Юридичним департаментом Львівської міської ради - відсутні. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 1 проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
19 січня 2024 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - на пенсію за віком відповідно до п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 24.01.2024 № 913300802825 відмовлено позивачці у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу” з 23.04.2009 року по 29.09.2019 року за наявності стажу роботи на посадах державної служби 24 роки 1 місяць та обчислення заробітної плати за березень 2009 року. У рішення зазначено, що при попередньому прорахунку пенсії, переведення заявниці на пенсію за Законом України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ) за матеріалами пенсійної справи, встановлено, що розмір пенсії зменшився та становить 6397,41 грн.
Не погодившись з цим рішенням позивачка звернулась до суду.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
За наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Суд встановив, що з 23.04.2009 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Як вбачається із записів трудової книжки, позивачка з 15.02.1985 по 24.02.2015 працювала на посадах державного службовця в органах місцевого самоврядування Львівської міської ради, 05 вересня 1996 року прийняла присягу державного службовця з присвоєнням рангів державного службовця та посадової особи органів місцевого самоврядування, 27.05.1994 року прийняла присягу державного службовця, 04.07.2001 прийняла присягу посадової особи органів місцевого самоврядування.
Як слідує з матеріалів справи позивачка має стаж на посадах державної служби понад 20 років, перед зверненням до пенсійного органу за переведенням на пенсію працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому набула право на пенсію державного службовця, яка і була їй призначена з 23.04.2009, що не заперечується сторонами.
30.09.2019 згідно поданої заяви ОСОБА_1 переведено на пенсію згідно Закону України № 1058.
19.01.2024 позивачка подала заяву про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», проте оскаржуваним рішенням їй відмовлено у переведенні на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
З приводу обґрунтування оскаржуваного рішення з покликанням на умови Порядку № 622 суд зазначає наступне.
14 вересня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», якою затвердив Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб.
Відповідно до пунктів 3, 3-1 цього Порядку:
- право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723;
- державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889 займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Суд відзначає, що Порядок № 622 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, а тому має відповідати положенням вказаного закону та конкретизувати його положення.
При цьому підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити закону, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом.
Разом з тим крім умов, визначених пунктами 10, 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, Порядок № 622 встановлює додаткову умову для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, а саме: якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723.
В той же час ані Закон № 3723, ані Закон № 889 такої умови не містять.
З врахуванням вищезазначеного доводи відповідачів про те, що на час набрання чинності Законом № 889 позивачка отримувала пенсію державного службовця за віком відповідно до вимог Закону № 3723, а тому не має права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є помилковими.
Суд вважає також необґрунтованими доводи відповідача 1 в оскаржуваному рішенні про те, що на підставі здійснених попередніх обрахувань розмір пенсії позивачки зменшився, оскільки відповідні розрахунки відповідач 1 не представив.
Оскільки на час звернення позивачки до органу пенсійного фонду з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до положень Закону України від 10.12.2015 № 899-VІІІ «Про державну службу» вона досягнула визначеного віку (68 роки), набула понад 48 роки страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років, що підтверджується записами у трудовій книжці, тому вона має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899-VІІІ «Про державну службу».
З огляду на вказане, суд вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою захисту прав позивачки та враховуючи, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Львівській області, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 2901/вих. 13 від 19.01.2024 та довідки про складові заробітної плати для призначенні пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 2901/вих. 14 від 19.01.2024, з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 19.01.2024.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, долучені до матеріалів справи докази на підтвердження здійснення позивачем витрат зі сплати судового збору, такі витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, який прийняв неправомірне рішення відносно позивачки.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 24.01.2024 року № 913300802825 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 2901/вих. 13 від 19.01.2024 та довідки про складові заробітної плати для призначенні пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 2901/вих. 14 від 19.01.2024, з 19.01.2024.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. А.Саєнка, 10, ЄДРПОУ: 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Крутько О.В.