01 березня 2024 рокусправа № 380/23790/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо підвищення призначеної пенсії ОСОБА_2 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому п.г) ст.77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити підвищення призначеної пенсії ОСОБА_2 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому п.г) ст.77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.04.2023 з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку стажу ОСОБА_2 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, зарахувавши час перебування у засланні на спецпоселенні з 21.10.1947 по 28.09.1959 у потрійному розмірі, в стаж роботи згідно ст.58 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" і перерахунку пенсії за віком і доплати за наднормативний стаж;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, перерахунок стажу зарахувавши час перебування у засланні на спецпоселенні з 21.10.1947 по 28.09.1959 у потрійному розмірі, в стаж роботи згідно ст.58 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" і здійснити перерахунок пенсії за віком і доплати за наднормативний стаж, починаючи з 01.04.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 17.10.2023 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
23.10.2023 позивачка надіслала суду заяву про зміну предмету позову щодо зазначення прізвища у позовних вимогах замість ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та визнана реабілітованою, що підтверджується відповідним посвідченням від 21.02.2023 № НОМЕР_1 , згідно з яким позивачка має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України " Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років ". 30.03.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та здійснити перерахунок стажу відповідно до ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте із рішення про перерахунок пенсії № 913050142999 від 04.04.2023р. слідує, що відповідач нарахував і виплачує позивачці надбавку як реабілітованій особі в сумі 54,40грн., а заяву про перерахунок пенсії у розмірі, передбаченому п. г) ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не задовольнив.
Із наведених підстав просить позов задовольнити повністю.
Головне управління ПФУ у Львівській області надіслало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та одержує пенсію по віку. Згідно довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівської області від 28.01 Л992 № 4/5-6154-як згідно якої ОСОБА_1 , 1946 р.н., 21.10.1947 виселена на спецпоселення у Кемеровську область з конфіскацією майна, з якого звільнена 28.09.1959. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” особа реабілітована. Враховуючи вищезазначене, для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні в Хабаровському краї як члена сім'ї репресованого та згодом реабілітованого в потрійному розмірі підстав немає. Розмір пенсії обчислений відповідно до норм чинного законодавства і нормативно-правових актів України. Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок стажу її роботи згідно ст.58 Закону 1788, необхідно зазначити наступне. В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 є завірена копія архівної довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівської області від 28.01.1992 № 4/5-6154-як, згідно якої ОСОБА_1 , 1946 р.н., 21.10.1947 виселена на спецпоселення у Кемеровську область з конфіскацією майна, з якого звільнена 28.09.1959. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” особа реабілітована. Дана довідка не містить інформацію про те, що особа реабілітована відповідно до статті 1-2 Закону № 962. За умови представлення висновку про визнання ОСОБА_1 реабілітованої за ознакою здійснення репресій, передбачених статтею 3 Закону України № 962 стосовно періоду перебування на спец поселенні (з 21.10.1947), даний період може бути зарахований до страхового стажу у потрійному розмірі. Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Відповідно до свідоцтва про одруження від 10.08.1965 актовий запис № 13, ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , та після укладення шлюбу позивачці присвоєне прізвище ОСОБА_4 .
Із архівної довідки від 28.01.1992 № 4/5-6154-як, виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області, судом встановлено наступне: «… ОСОБА_5 , 1922р., її дочка ОСОБА_6 , 1946 р.н. 21 жовтня 1947 року із села Дмитрів Редехівського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселені на спецпоселення в Кемеровську область з якого звільнені 28 вересня 1959року. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи - РЕАБІЛІТОВАНІ з поверненням конфіскованого майна або його вартості. Відомості про вилучене і конфісковане майно в архівній справі відсутні. Підстава: архівна справа № 6154…».
Відповідно до посвідчення від 21.02.2023 серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 року".
30.03.2023 позивачка звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про проведення з перерахунку пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII та перерахунку стажу відповідно до статті 58 цього Закону.
Головне управління ПФУ у Львівській області прийняло рішення про перерахунок пенсії № 913050142999 від 04.04.2023р. із якого слідує, що відповідач нарахував надбавку як реабілітованій особі в сумі 54,40грн., фактично не виконавши вимоги заяви.
Вважаючи бездіяльність відповідача у здійсненні перерахунку пенсії такою, що порушує право позивачки на належний рівень пенсійного забезпечення, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку доводам позивачки про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону УРСР від 17.04.1991 № 962-XII "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (у редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Статтею 3 № 962-XII у редакції до 05.05.2018 визначено, що реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
13.03.2018 Законом України № 2325-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" внесені зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі назву, преамбулу і статтю 1 викладено в такій редакції: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Закон України № 2325-VIII набрав чинності 05.05.2018.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 962-XII) реабілітованими визнаються особи:
1) які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
2) стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
3) стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
4) які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст. 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;
5) стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною першою ст. 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно із п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі (ст. 58 Закону № 1788-XII).
Відповідно до п. 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 № 654, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова № 654) установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що підпункт 2 пункту 4 цієї постанови звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону № 1788-XII.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а, яку суд враховує в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при вирішенні цього спору.
Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 та пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
За змістом п. 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Суд встановив, що згідно із довідкою від 28.01.1992 № 4/5-6154-як, виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області, ОСОБА_6 визнана реабілітованою та відповідно до посвідчення від 21.02.2023 серії НОМЕР_2 має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України " Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років ".
Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на підвищення пенсії відповідно до п. "г" статті 77 Закону № 1788-XII з дня набрання чинності Законом України № 2325-VIII, тобто з 05.05.2018.
Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо проведення перерахунку стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII суд зазначає, що з 05.05.2018 діє Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", яким викладено в новій редакції Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній станом на 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 Закону № 962-XII слідує, що частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років" із змінами внесеними Законом № 2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.
Відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу в потрійному розмірі особі, яка перебувала в засланні, і в подальшому була реабілітована.
Суд встановив, що відповідно до довідки від 28.01.1992 № 4/5-6154-як, виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області, позивачка з 21.10.1947 до 28.09.1959, перебувала у засланні, а тому, ОСОБА_1 має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII, відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок стажу роботи позивачки згідно з статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 05.05.2018, зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 21.10.1947 до 28.09.1959 у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років".
Із аналізу правових норм, наведених вище, суд прийшов до висновку, що репресовані та у подальшому реабілітовані особи мають право на зарахування стажу в потрійному розмірі та на підвищення пенсії відповідно до п. "г" статті 77 Закону № 1788-XII з дня набрання чинності Законом України № 2325-VIII, тобто з 05.05.2018.
Разом із тим, як слідує із матеріалів пенсійної справи, позивачці пенсія призначена у 2021 році, а у позові позивачка просить суд поновити її права із 01.04.2023.
Проте, слід зазначити, що відповідно до п.3,4 ч.2 ст.245 КАС України суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач, у позовній заяві просить поновити порушені права, починаючи із 01.04.2023.
З аналізу зазначених норм слідує, що суд при вирішенні справи може прийняти рішення про визнання протиправними дії відповідача та як результат, зобов'язання вичинити певні дії.
З урахуванням зазначеного та з метою забезпечити ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити порушене право позивачки із часу призначення пенсії.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене вище, суд повністю задовольняє позовні вимоги.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку підвищення пенсії на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) пенсії, з урахуванням підвищення пенсії на 50 відсотків згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням виплачених сум із дати призначення пенсії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи за час перебування у засланні з 21.10.1947 до 28.09.1959, як репресованій особі, яку реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) здійснити з дати призначення пенсії перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ), зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 21.10.1947 до 28.09.1959 у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років ".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна