04 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10200/23
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 18.10.2023 № 047150023618 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період навчання з 01.09.1978 по 17.07.1981 та періоди роботи з 26.12.1983 по 03.05.1984, з 01.12.1994 по 19.03.2001, період роботи під час відбування покарання з 01.03.1986 по 31.12.1987, період здійснення підприємницької діяльності з 09.07.1993 по 30.11.1994 до страхового стажу для розрахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.08.2023 та провести відповідні виплати.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що відповідач протиправно не зарахував спірні періоди позивача у повному обсязі, у звязку з чим відмовив у призначені пенсії за віком. Вважає оскаржуване рішення протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.48-49).
09.01.2024 (вх. № 692/24) до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надано відзив на позовну заяву, де зазначено що позовні вимоги відповідачем не визнаються. В обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на те, що страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком, а дії відповідача гуртуються на нормах чинного законодавства.
14.02.2024 (вх.№ 3832/24) до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просять відмовити в їх задоволенні.
29.02.2023 ( вх. № 4235/24)представником позивача до суду надано відповідь на відзив.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані представниками сторін пояснення, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23).
31.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком (зареєстроване за №4424) (а.с.26).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 06.09.2023 № 047150023618 у призначенні пенсії було відмовлено. Оскільки до страхового стажу позивача було зараховано лише 26 років 6 місяців 15 днів (а.с.14).
Відповідно до письмових пояснень позивача, зібравши додаткові документи 12.10.2023 позивач повторно подав заяву про призначення пенсії № 5166 (а.с.28).
18.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 047150023618 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні від 18.10.2023 № 111250001793 зазначено, що за результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 07.09.1981 серії НОМЕР_2 з 26.12.1983 по 03.05.1984, оскільки відсутній запис про назву підприємства до якого був зарахований заявник, з 01.12.1994 по 19.03.2001, так як має місце виправлення в даті наказу на прийняття особи на роботу, період навчання згідно диплому від 17.07.1981 Б №908814, оскільки в документі відсутній підпис заступника директора училища по навчально-виробничій роботи та період здійснення підприємницької діяльності в липні місяці 2019 року, так як відсутні дані про сплату страхових внесків.
Для зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу необхідно надати підтверджуючі довідки, видані за місцем роботи та навчання (правонаступником, архівним відділом) на підставі первинних документів.
Додатково повідомлено, що для врахування в стаж періодів здійснення підприємницької діяльності з 09.07.1993 по 08.07.1998, згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 09.07.1993 №654, необхідно надати документ про систему оподаткування та сплату внесків. Період з 03.02.1986 по 18.03.1988, зазначений в довідці про відбування покарання від 18.03.1988 ДЮ №014083, можливо зарахувати до страхового стажу за наявності відомостей про сплату страхових внесків.
Страховий стаж особи становить 19р. 10м. 18д.
Не погодившись із відповідними рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон -1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 2.11. пункту 2 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до підпункту 2.12 пункту 2 Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, за змістом пунктів 2-3 Порядку №637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків, а за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вищевказаного дає підстави вважати, що довідки мають надаватися у разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає їх право на пенсію.
Судом встановлено, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 26.12.1983 по 03.05.1984 працював водієм 3 класу в автоколоні № 4 Донецького виробничого управління автотранспорту Брянківської автобази об'єднання «Укршахтобуд» (а.с.16).
Суд погоджується з доводами позивача, оскільки в трудовій книжці є посилання на назву посади, чіткі відбитки печатки підприємства - роботодавця, дату прийняття на роботу та підставу прийняття на роботу, ці дані не містять виправлень, підчисток чи неточностей, відповідач не мав підстав без належного обґрунтування ставити їх під сумнів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а та від 17.07.2018 у справі №220/989/17.
Також, суд звертає свою увагу на те, що період роботи позивача з 26.12.1983 по 03.05.1984 здійснювався на території м. Брянка Кадіївської міської громади Алчевського району Луганської області.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Алчевського району відноситься до територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Таким чином, надати уточнюючи довідки та первинні документи за вищенаведені періоди роботи позивач не має можливості з незалежних від нього причин, оскільки по сьогоднішній день м. Брянка залишається під окупацією.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.1994 по 19.03.2001 працював у колективному підприємстві «Побут» на посадах старшого майстра по ремонту взуття та директором, про що здійснено відповідні записи згідно у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с.17 зв. б.).
Для підтвердження даного періоду роботи, представником позивача було направлено адвокатський запит до Архівного відділу виконкому Криворізької міської ради для отримання підтверджуючих довідок. Однак, у наданій на запит відповіді зазначено, що документи з кадрових питань Колективного підприємства «Побут» на зберігання до архівного відділу не передавались (а.с. 35).
На підтвердження навчання в ПТУ № 6 позивачем надано копію дублікату диплома НОМЕР_3 від 17.07.1981 (а.с.37).
Також, суд звертає свою увагу на те, що трудовій книжці наявний запис про навчання у ПТУ № 63 з посиланням на диплом серії НОМЕР_3 (а.с.15 зв.б.).
Суд зазначає, що вказаний вище диплом не містить слідів помарок, виправлень та підчисток, на ньому є підписи голови екзаменаційної комісії, директора навчального закладу та печатка, проставлена відмітка про видачу та реєстраційний номер. З вказаного диплома можна визначити вci данi для встановлення навчання для зарахування до трудового стажу.
Суд погоджується з доводами позивача, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації навчального закладу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах, про що зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17.
Стосовно періоду роботи позивача під час відбування покарання, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.02.1986 по 18.03.1988 відбував покарання у виправно-трудовій колонії № 29 (станом на зараз - Кюковська виправна колонія (№ 29), де працював у будівельній бригаді різноробочим.
Даний період не зараховано до страхового стажу через ненадання відомостей про сплату страхових внесків.
Приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Стаття 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970 року (який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем, та зупинив свою дію з1 січня 2004 року), передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.
Після втрати чинності зазначеним кодексом, а саме 01.01.2004, набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України, частиною 4 статті 122 якого встановлено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.
Згідно з частиною першою статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на соціальне забезпечення, утому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.
Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно- правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
На момент виникнення спірних правовідносин частини 1 та 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачали, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 12 Порядку №637, передбачено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).
Робота в'язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
На підтвердження даного періоду роботи позивачем надано довідку про заробіток за час відбування покарань надану державною установою «Крюковська виправна колонія (№29)» (а.с.32 зв.б.).
Також, судом встановлено що в період з 09.07.1993 по 30.11.1994 ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію від 09.07.1993 № 654 (а.с.21).
Даний період не було зараховано відповідачем до страхового стажу на підставі ненадання документів про систему оподаткування та сплату внесків.
Однак, суд звертає свою увагу на те, що для підтвердження сплати внесків під час здійснення підприємницької діяльності представником позивача було направлено адвокатський запит до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, які листом від 27.11.2023 № 8468/6/04-36-24-17-08 повідомили, що інформація про сплату внесків за вказаний період здійснення підприємницької діяльності не зберіглась (а.с.33-34).
Також, суд зазначає, що Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 10 червня 1994 року № 5-5 (далі Інструкція № 5-5) встановлювалися такі внески до Пенсійного фонду, зокрема, для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів - 9 відсотків суми доходу (пункт 5.2.2 вказаної Інструкції).
Відповідно до пункту 18 Інструкції № 5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій.
Зазначені вище норми втратили чинність на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів від 06 вересня 1996 року № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1), згідно з якою платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси (пункт 2.7 Інструкції № 11-1); такі платники зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за постійним місцем проживання (пункт 2.9 Інструкції № 11-1).
Пунктом 4.7 Інструкції № 11-1 для платників, визначених у пункті 2.7 Інструкції, було встановлено ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Збори громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці, нараховуються на чистий доход, що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що пов'язані з одержанням доходу, на підставі витягів з податкових декларацій. При цьому не враховуються суми акцизного збору і податку на добавлену вартість. Такі витяги, завірені податковою інспекцією, подаються платником до Пенсійного фонду в 15-денний строк після закінчення кварталу. При визначенні чистого доходу громадянина-підприємця не включаються суми винагород, одержані ним за працю по угодах цивільно-правового характеру, так як нарахування страхових зборів на них повинно здійснювати підприємство, що виплачує винагороду, крім випадків, коли суми винагород виплачені підприємством (фірмою), що являється іноземною юридичною особою (пункт 7.1 Інструкції № 11-1).
При цьому, пунктом 7.7 Інструкції № 11-1 було встановлено, що орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток N 4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.
Окрім цього, за правилами частини першої, пункту а частини другої статті 56, частини першої статті 66 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), який діяв у спірні періоди трудової діяльності позивача, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
У заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає суду підстави для висновку, що у 1993 - 1999 роках на законодавчому рівні було передбачено зарахування для обчислення пенсій заробітку, одержаного громадянами від здійснення підприємницької діяльності у разі сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України, оскільки такі громадяни підлягали державному соціальному страхуванню, провадили трудову діяльність, як самозайняті особи і підлягали реєстрації як платники внесків в органах ПФУ у містах і районах.
Сукупність вищенаведених обставин вказує, що позивачем вжито всі заходи для підтвердження додатковими документами періодів роботи, що не були враховані відповідачами при розгляді заяви про призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі протиправно не зарахував до страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 17.07.1981 та періоди роботи з 26.12.1983 по 03.05.1984, з 01.12.1994 по 19.03.2001, період роботи під час відбування покарання з 01.03.1986 по 31.12.1987, період здійснення підприємницької діяльності з 09.07.1993 по 30.11.1994 до страхового стажу для розрахунку пенсії ОСОБА_1 .
Отже позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що записами у трудовій книжці та наданими додатковими доказами підтверджено спірні періоди роботи позивача, суд прийшов до висновку про можливість включення цих періодів у страховий стаж позивача, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, записи у трудовій книжці позивача, за висновком суду, дозволяють встановити періоди трудового стажу позивача та зарахувати їх до страхового стажу для призначення пенсії.
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим обраний позивачем спосіб захисту, вважає його таким, що відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком та порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у призначені пенсії з тих самих підстав, за яких судом визнані дії відповідача протиправними.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427, 49094, м.Дніпро, вул. Набережна перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 18.10.2023 № 047150023618 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період навчання з 01.09.1978 по 17.07.1981 та періоди роботи з 26.12.1983 по 03.05.1984, з 01.12.1994 по 19.03.2001, період роботи під час відбування покарання з 01.03.1986 по 31.12.1987, період здійснення підприємницької діяльності з 09.07.1993 по 30.11.1994 до страхового стажу для розрахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.08.2023.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА