м. Вінниця
04 березня 2024 р. Справа № 120/7841/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному до 100000,00 грн. розмірі, право на яку передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова КМУ №168) в період з 16.06.2022 по 27.11.2022, а також додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. за грудень 2022 року та січень 2023 року.
Ухвалою від 19.06.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема, з приводу наявності підстав для виплати позивачу в період з 16.06.2022 по 27.11.2022 додаткової винагороди в збільшеному розмірі, представник відповідача зазначив, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 , які видаються на підставі рапортів командирів підрозділів про участь військовослужбовців у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Представник відповідача зазначив, що виплата належних позивачу видів грошового забезпечення фінансово-економічною службою в/ч НОМЕР_1 здійснювалась відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі - Порядок №260), постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", рішення Міністерства Оборони України від 04.03.2022 №248/1210. рішення Міністерства Оборони України від 27.01.2020 №248/612, наказу Міністерства Оборони України від 25.01.2023 №44/нм "Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
З огляду на викладене, на переконання представника відповідача, в військової частини НОМЕР_1 не має достатніх фактичних та правових підстав для виплати позивачу винагороди у зв'язку з пораненням та проходженням стаціонарного лікування за період з 16.06.2022 по 27.11.2022.
Щодо наявності підстав для виплати позивачу додаткового грошової винагороди у розмірі 30000,00 грн. представник відповідача вказав, що згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 28.01.2023 №28 сержант ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину 26.12.2022. Знятий з грошового забезпечення з 26.12.2022. Згідно цього ж наказу, вважається таким, що повернувся в військову частину 09.01.2023. Зарахований на грошове забезпечення з 09.01.2023. Відповідно до Порядку №260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертували) - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
За вказаних обставин, на переконання відповідача, за період часу з грудня 2022 року по січень 2023 року включно стосовно позивача відсутні підстави для нарахування щомісячної додаткової винагороди пропорційно дням перебування на військовій службі.
Ухвалою від 10.10.2023 судом з власної ініціативи витребувано в сторони позивача належним чином засвідчені копії документів щодо підстав (причин) направлення ОСОБА_1 до лікувального закладу в червні 2022 року (згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.06.2022 №167). Також, витребувано в Військової частини НОМЕР_1 документи службового розслідування, проведеного відносно ОСОБА_1 в зв'язку з його самовільним залишенням військової частини в грудні 2022 року та січні 2023 року.
На виконання вимог вказаної ухвали, представник позивача надав суду документи, які попередньо вже були додані до позовної заяви, а саме: Довідку ВЛК №1160 від 20.06.2022 та виписний Епікриз №5842, в якому міститься інформація щодо обставин лікування сержанта ОСОБА_1 в період з 16.06.2022 по 20.06.2022.
Також, з метою дослідження всіх обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, суд ухвалою від 13.10.2023 додатково до витребуваних в відповідача ухвалою від 10.10.2023 документів, витребував в військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії:
- виписного Епікризу № НОМЕР_2 від 25.11.2022 та рапорту майора Коломійцева вх. №31168 від 28.11.2022, які визначені в якості підстав для прийняття командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) наказу від 28.11.2022 за №337, яким сержанта ОСОБА_1 зараховано на грошове забезпечення з 29.11.2022;
- направлення медичної роти №2286 від 06.12.2022, яке визначено в якості підстав для прийняття командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) наказу від 06.12.2022 за №345, яким сержанта ОСОБА_1 знято з продовольчого забезпечення з 07.12.2022.
Витребувані докази та інформацію зобов'язано надати у 5-денний строк з дня отримання ухвали суду.
Однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою: "Тимчасово непідконтрольні".
Поряд із цим, суд врахував, що наразі чинним законодавством передбачено створення суб'єктами владних повноважень, до яких в даному випадку віднесено й військову частину НОМЕР_1 , власних електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд". Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про зміст ухвали суду від 13.10.2023 та про необхідність подання до суду додаткових доказів та інформації.
24.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів.
В зв'язку з цим, суд ухвалою від 27.11.2023 повторно витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії:
- виписного Епікризу №10876 від 25.11.2022 та рапорту майора Коломійцева вх. №31168 від 28.11.2022, які визначені в якості підстав для прийняття командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) наказу від 28.11.2022 за №337, яким сержанта ОСОБА_1 зараховано на грошове забезпечення з 29.11.2022;
- направлення медичної роти №2286 від 06.12.2022, яке визначено в якості підстав для прийняття командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) наказу від 06.12.2022 за №345.
25.01.2024 від представника військової частини НОМЕР_1 офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана юстиції ОСОБА_2 отримано заяву за вих. №1261 від 25.01.2024, в якій останній повідомив суд про неможливість надання витребуваних ухвалою від 27.11.2023 додаткових доказів в зв'язку з відсутністю витребуваних документів в архіві. При цьому, повідомив суд, що оригінали медичних документів ОСОБА_1 зберігаються в позивача.
Крім того, в заяві повідомлено, що направлення медичної роти №2286 від 06.12.2022 видано військовослужбовцю як підстава для проходження лікування і зберігається в медичному закладі до якого вибув позивач.
З огляду на повідомлену представником відповідача інформацію, суд ухвалою від 26.01.2024 витребував в Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону документально підтверджену інформацію:
- щодо періодів перебування сержанта ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону;
- причини перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону (чи має перебування сержанта ОСОБА_1 на лікуванні у закладі причинно-наслідковий зв'язок з отриманою в 28.02.2023 вибуховою травмою?).
Зобов'язав надати вказані документи та інформацію у 5-денний строк з дня отримання ухвали суду.
Також, вказаною ухвалою суд запропонував ОСОБА_1 надати у 5-денний строк з дня отримання ухвали виписний Епікриз №10876 від 25.11.2022 та направлення медичної роти №2286 від 06.12.2022.
29.01.2024 позивач подав заяву (вх. №5721), в якій просив долучити до матеріалів справи виписку-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №9260, а саме: виписку-епікриз від 12.01.2024, в якому, окрім іншого, міститься інформація про те, що ОСОБА_1 26.12.2023 о 13:05 був госпіталізований та 02.01.2024 виписаний з травматологічного відділення КНП "Могилів-Подільський ОЛІЛ".
15.02.2024 на виконання вимог ухвали суду від 26.01.2024 від Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону супровідним листом від 11.02.2024 за вих. №549/5243 отримано завірені копії наступних документів: копії виписних епікризів №4415, №5842, №10876, направлення №104 за вих. №276 від 22.11.2023 на стаціонарне лікування.
Інших документів або заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Головний сержант ОСОБА_1 в період з 04.08.2021 по 17.02.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №222 від 04.08.2021 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №48 від 17.02.2023 (а.с. 79, 91).
28.02.2022 виконуючи свої службові обов'язки під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушення державного суверенітету на території Донецької та Луганської областей, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення лівої гомілки з вогнепальними багатоуламковими переломами верхньої третини обох кісток гомілки зі зміщенням відламків, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №753 від 14.02.2023 (а.с. 23-24).
В позовній заяві представник позивача зазначив, що у зв'язку з отриманням бойового поранення важкого ступеня, ОСОБА_1 в період з 16.06.2022 по 20.06.2022 перебував на стаціонарному лікуванні та з 20.06.2022 перебував у відпустці за станом здоров'я строком 30 календарних днів.
На підтвердження чого до позовної заяви долучив перевідний епікриз №5842 та Довідку ВЛК від 20.06.2022 № 1160 (а.с. 26).
18.04.2023 адвокатом Мандриком В.В. в інтересах позивача до Військової частини НОМЕР_1 направлено Заяву від 18.04.2023 про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 01.06.2022 по 31.07.2022 у розмірі 70 000 грн. в розрахунку на місяці та за період з 01.12.2022 по 31.01.2023 у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць (а.с. 20-22).
У відповідь на адвокатський запит від 18.04.2023 військова частина НОМЕР_1 листом від 19.05.2023 за №1/507 повідомила представника позивача про прийняті відносно ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 накази, зокрема в період після отримання 28.02.2022 вогнепальні осколкові поранення, а також про виплачені позивачу в період з липня 2022 року по лютий 2023 року розміри грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди (а.с. 69-70).
Також, судом встановлено, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2022 за №367 сержанта ОСОБА_1 знято з грошового забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини, а саме не повернення з лікувального закладу (а.с. 86).
В подальшому, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2023 за №7 сержанта ОСОБА_1 з 06.01.2023 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира, у зв'язку з самовільним залишенням частини та відсутністю військовослужбовця більше десяти днів, до повернення військовослужбовця у військову частину (а.с. 87).
Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.01.2023 за №28 сержанта ОСОБА_1 в зв'язку з самовільним залишенням частини знято з усіх видів забезпечення. Вважати таким, що самовільно залишив військову частину 26.12.2022. Зняти з грошового забезпечення з 26.12.2022. Вважати таким, що повернувся в військову частину 09.01.2023. Зарахувати на грошове забезпечення з 09.01.2023. Перерахувати грошове забезпечення (а.с. 88).
У відзиві на позовну заяву відповідач засвідчив, що в зв'язку з самовільним залишенням військової частини в період з 26.12.2022 по 09.01.2023 позивачу в грудні 2022 року та в січні 2023 року виплата додаткової винагороди, передбачена постановою КМ України №168 від 28.02.2022, не здійснювалась.
Разом з тим, на переконання позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди в збільшеному до 100000,00 грн. розмірі, право на яку передбачено пунктом 1 постанови КМУ №168 в період з 16.06.2022 по 27.11.2022, а також додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. за грудень 2022 року та січень 2023 року, що й зумовило його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилом ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 18 квітня 2022 року № 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року. В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в первісній редакції визначено, що на період дії воєнного стану (далі по тексту постанова КМ України № 168).
Положеннями абз.1 пункту 1 постанови КМ України № 168 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз. 4 пункту 1 Постанови № 168).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно із пунктом 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 до вищезазначеної Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до постанови Кабінету Міністрів України № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Аналіз наведених норм права дозволяє суду дійти висновку, що на період дії воєнного стану (який було запроваджено Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та в подальшому строк дії якого в Україні було продовжено), військовослужбовці мають право на виплату додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
При цьому, у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
Відповідно до п. 1 Постанови №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану " (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Разом з тим, з аналізу наведених норм Постанови № 168 слідує встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Окрім того, Постанова №168 також не передбачає жодних застережень чи/або умов щодо безперервності перебування особи на стаціонарному лікуванні після отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.
Судом встановлено, що 28.02.2022 виконуючи свої службові обов'язки під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушення державного суверенітету на території Донецької та Луганської областей, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення лівої гомілки з вогнепальними багатоуламковими переломами верхньої третини обох кісток гомілки зі зміщенням відламків, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №753 від 14.02.2023.
Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у періоди з 16.06.2022 по 20.06.2022 та з 22.11.2022 по 25.11.2022 не заперечується відповідачем (останнім видано наказ №167 від 14.06.2022 про направлення сержанта ОСОБА_1 до лікувального закладу, наказ №337 від 28.11.2022 про повернення сержанта ОСОБА_1 з лікувального закладу) та підтверджується виписними епікризами №5842 та №10876.
Також, в матеріалах справи міститься копія Довідки військово-лікарської комісії №1160 від 20.06.2022 якою визначено, що сержант ОСОБА_1 на підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
Вказаною довідкою підтверджено, що отримана позивачем травма «ТАК, пов'язана з проходженням військової служби».
Крім того, згідно виданої військовою частиною НОМЕР_1 Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 14.02.2023 за №753, сержант ОСОБА_1 вважається таким, що отримав поранення, яке пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України.
Отже, вказаними довідками та виписними епікризами підтверджено взаємозв'язок між отриманим позивачем 28.02.2022 вогнепальним пораненням під час виконання своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщина та перебуванням позивача, як на стаціонарному лікуванні у медичних закладах з 16.06.2022 по 20.06.2022, з 22.11.2022 по 25.11.2022, так і у відпустці для лікування після травми, каліцтва за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у період з 21.06.2022 (наступний день, після виписки з стаціонару) по 21.07.2022 (30 днів).
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Окрім того, Постанова №168 також не передбачає жодних застережень чи/або умов щодо безперервності перебування особи на стаціонарному лікуванні після отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.
В даному ж випадку, обидві визначені Постановою №168 умови необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після травми дотримані та підтверджуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №753 від 14.02.2023 та наявними в матеріалах справи виписними (перевідними) епікризами та довідкою ВЛК.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці за станом здоров'я за період з 16.06.2022 по 20.06.2022, з 21.06.2022 по 21.07.2022 та з 22.11.2022 по 25.11.2022, а не виплата такої винагороди свідчить про допущення з боку відповідача протиправної бездіяльності.
Водночас, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення в період з 22.07.2022 по 21.11.2022 та з 26.11.2022 по 27.11.2022, про існування таких та/або про неможливість їх надання стороною позивача суду не повідомлено.
З метою дослідження всіх обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, судом постановлено ряд ухвал про витребування додаткових доказів, в тому числі запропоновано позивачу надати наявні в нього докази, на підтвердження наведених в позовній заяві обставин. Однак такі заходи не дали результату.
Так, 25.01.2024 від представника військової частини НОМЕР_1 офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана юстиції ОСОБА_2 отримано заяву за вих. №1261 від 25.01.2024, в якій останній повідомив суд про неможливість надання витребуваних ухвалою від 27.11.2023 додаткових доказів в зв'язку з відсутністю витребуваних документів в архіві. При цьому, повідомив суд, що оригінали медичних документів ОСОБА_1 зберігаються в позивача.
Крім того, в заяві повідомлено, що направлення медичної роти №2286 від 06.12.2022 видано військовослужбовцю як підстава для проходження лікування і зберігається в медичному закладі до якого вибув позивач.
На пропозицію суду, висловлену в ухвалі від 10.10.2023 про надання додаткових доказів щодо перебування у спірні періоди на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, стороною позивача документів не було надано та не повідомлено де такі документи можуть знаходитись. Також, не повідомлено, в яких саме закладах охорони здоров'я позивач проходив лікування у спірні періоди.
В свою чергу, надані на виконання ухвали суду від 26.01.2024 Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону документи лише підтвердили перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в період з 16.06.2022 по 20.06.2022, з 22.11.2022 по 25.11.2022.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Поряд із цим, суд наголошує на тому, що покладення законодавцем на суб'єкта владних повноважень обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій не відміняє визначеного ч. 4 ст. 161 КАС України обов'язку позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог в цій частині наявності в нього права на отримання в періоди з 22.07.2022 по 21.11.2022 та з 26.11.2022 по 27.11.2022.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 16.06.2022 по 20.06.2022, з 21.06.2022 по 21.07.2022 та з 22.11.2022 по 25.11.2022 включно, виходячи з її розміру 100000,00 грн ( сто тисяч гривень ) на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.
Надаючи оцінку доводам сторони позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. за грудень 2022 року та січень 2023 року, суд зазначає наступне.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2023" (далі - Постанова № 168, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168 від 28.02.2022 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Разом з тим, порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
Згідно з підпунктом 9.4 пункту 9 Окремого доручення вимагалось до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які, серед іншого, самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відповідно до пунктів 5, 6 Окремого доручення наказано виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів командирів військових частин - особовому складу військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача повідомив, що припинення виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн в грудні 2022 року та січні 2023 року було зумовлено тим, що позивач 26.12.2022 самовільно залишив військову частину та повернувся до військової частини лише 09.01.2023.
Повідомлені представником відповідача обставини знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи.
Так, в матеріалах справи міститься витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2022 за №367, згідно з яким, сержанта ОСОБА_1 знято з грошового забезпечення з 27.12.2022 в зв'язку з самовільним залишенням частини, а саме не повернення з лікувального закладу (а.с. 86).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2023 за №7 сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира, у зв'язку з самовільним залишенням частини з 06.01.2023 до повернення у військову частину (а.с. 87).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.01.2023 за № 28 сержанта ОСОБА_1 наказано вважати таким, що самовільно залишив військову частину 26.12.2022. Знятий з грошового забезпечення з 26.12.2022. Вважати таким, що повернувся в військову частину 09.01.2023. Зарахувати на грошове забезпечення з 09.01.2023. Перерахувати грошове забезпечення. (а.с. 88).
Зміст вищезазначених наказів вказує на те, що в період з 26.12.2022 по 09.01.2023 позивач перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 та її командир не був належним чином повідомлений про місцезнаходження військовослужбовця.
Таким чином, враховуючи, що згідно вищезазначених наказів позивач в період з 26.12.2022 по 09.01.2023 вважався таким, що самовільно залишив військову частину, доказів їх скасування суду не надано, а сторонами не повідомлено про таке, суд вважає, що позбавлення ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за ці періоди у відповідних розмірах згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 з урахуванням окремого рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, є цілком обґрунтованим.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не виплачуючи додаткову винагороду в період з грудня 2022 року по січень 2023 року включно діяв у межах та у спосіб визначений чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди зз 16.06.2022 по 20.06.2022, з 21.06.2022 по 21.07.2022 та з 22.11.2022 по 25.11.2022 включно, виходячи з її розміру 100000,00 грн ( сто тисяч гривень ) на місяць.
Зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за періоди з 16.06.2022 по 20.06.2022, з 21.06.2022 по 21.07.2022 та з 22.11.2022 по 25.11.2022 включно, виходячи з її розміру 100000,00 грн ( сто тисяч гривень ) на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна