Справа № 752/19995/23 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1159/2024 Доповідач: ОСОБА_2
28 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року відносно ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцяс. Саварка, Обухівського району, Київської області, громадянина України, працює не офіційно на будівництві, не одружений, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: вироком Богуславського районного суду Київської області від 15.08.2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75, 76, 104 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; вироком Богуславського районного суду Київської області від 06.09.2013 року за ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі ст. 70, 71 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі; вироком Богуславського районного суду Київської області від 17.09.2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 05.03.2021 року по відбуттю покарання,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі постановлено обчислювати з 02.11.2023 року.
ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Згідно вироку суду, відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває. 08.06.2023 року ОСОБА_7 прийшов в гості до своєї знайомої ОСОБА_8 та залишився там ночувати та в подальшому, 09.06.2023 року близько 07 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось, ОСОБА_7 , перебуваючи на законних підставах в квартирі ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що в квартирі всі спали, умисно, повторно, протиправно, таємно викрав належне ОСОБА_8 майно, а саме: мобільний телефон Redmi Note 10 5G Graphite Gray 4GB RAM 64 GB ROM вартістю 4022,60 грн., мобільний телефон Redmi Note 10 S Only Gray 6GB RAM 128 GB ROM вартістю 4827,32 грн., пауербанк білого кольору «ACL» model: PW-43 на 10000 ампер, вартістю 405,00 грн.; фітнес-браслет марки «Xiaomi Mi Start Band 4» вартістю 375,00 грн.,після чого, ОСОБА_7 з місця злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 9 629 грн. 92 коп.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обвинуваченийне погоджуючись із вироком суду подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та зменшити розмір призначеного покарання.
В апеляційній скарзі зазначає, що під час досудового розслідування визнав вину в повному обсязі, не заперечував фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, потерпіла сторона не має до нього будь-яких претензій, так як ним повернуто викрадені речі, шкодує про вчинене ним діяння.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Враховуючи, що обвинувачений не просив про розгляд апеляційної скарги за його обов'язкової участі, а питання про погіршення його становища в даному випадку не ставиться, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу обвинуваченого за його відсутності. Крім того, про день і час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого, ОСОБА_7 було повідомлено належним чином.
Висновки суду відносно фактичних обставин справи, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення в апеляційній скарзі не заперечуються. Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З вироку суду вбачається, що провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом обвинуваченому та потерпілій стороні були роз'яснені положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду справи без дослідження доказів та обставин, які ніким не заперечуються. Учасники судового провадження не заперечували проти такого порядку, обвинувачений надав добровільно пояснення, вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся. Враховуючи, що провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КК України, з чим обвинувачений погодився, він позбавлений можливості оскаржувати вирок в частині кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
Разом з тим, як вбачається зі змісту апеляційної скарги обвинувачений по суті не згодний із призначеним покаранням. Однак, суд першої інстанції, призначаючи покарання, діяв із дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України. Судом враховано, що обвинуваченийвчинив кримінальне правопорушення, яке належить до тяжких злочинів відповідно до вимог ст. 12 КК України, обставини вчинення злочину, наслідки від вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі, за вчинення аналогічних корисливих злочинів, на шлях виправлення свідомо уперто не став, не має місця реєстрації, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, працевлаштований не офіційно, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому суд не знайшов підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, те, що обвинувачений протягом тривалого часу не відшкодував навіть частину завданих ним потерплій збитків, а також із врахуванням даних про його особу, зокрема, наявність попередніх судимостей та негативної характеристики.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Покарання призначене місцевим судом в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України та за своїм розміром є мінімальним, передбаченого санкцією зазначеної норми кримінального закону. Доводи обвинуваченого про те, що вінщиро розкаявся та жалкує про вчинене вже були враховані судом при призначенні покарання.
Апеляційні доводи ОСОБА_7 щодо призначення йому суворого покарання, є необґрунтованими та не узгоджуються із вимогами статей 50, 65 КК України при призначенні покарання.
Призначене судом покарання відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, підстав для його пом'якшення чи застосування положень ст. 75 КК України за апеляційними доводами обвинуваченого не встановлено, а тому його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Керуючись ст.ст.405,407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
_____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4