Унікальний номер справи 355/1117/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5524/2024
Головуючий у суді першої інстанції Т. А. Троценко
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
05 березня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Авєлін А. О.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Кредит - Капітал»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2023 року, постановлену у складі судді Троценко Т. А., в примішенні Баришівського районного суду Київської області,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П. В., Приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчик В. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, у якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15.05.2020 №12319, вчинений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» боргу у розмірі 21 759,15 грн. А також просив стягнути з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» безпідставно одержані грошові кошти за виконавчим написом від 15.05.2020 №12319, вчиненим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., у сумі 21 759,15 грн.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 20.07.2023 відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 26.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 16.11.2023 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду про залишення позову без розгляду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування зазначив, що суд безпідставно залишив поданий ним позов без розгляду, посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Апелянт вказав, що суд першої інстанції не мав законних підстав залишати без розгляду позовну заяву, застосувавши при цьому п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки факт повторної неявки позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, не мав місця. Суд не врахував, що неявка позивача у судове засідання 16.11.2023 була першою, оскільки 26.09.2023 було проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду, а тому у суду не було законних підстав залишати позовну заяву без розгляду у першому судовому засіданні.
Своїм право на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач та треті особи не скористалися.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Реви І. О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій представник позивача вказав, що він та позивач апеляційну скаргу підтримують та просять задовольнити з викладених у ній підстав.
Відповідач та треті особи у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повне судове рішення у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини судового рішення не виготовлялись та не проголошувались судом 14.02.2024.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 20.07.2023 відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 26.09.2023.
Згідно супровідного листа ухвала суду від 20.07.2023 була направлена ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.43).
Також про час та дату підготовчого судового засідання суд повідомив ОСОБА_1 шляхом направлення йому смс - повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позивачем у позовній заяві (а.с.47).
Згідно протоколу судового засідання 26.09.2023 у підготовче судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, тобто позивач та його представник не з'явились в підготовче судове засідання 26.09.2023.
УхвалоюБаришівського районного суду Київської області від 26.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2023.
Про час та дату судового засідання призначене на 16.11.2023, суд повідомив ОСОБА_1 шляхом направлення йому смс - повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позивачем у позовній заяві (а.с.82).
Згідно протоколу судового засідання 16.11.2023 позивач, належним чином повідомлений про час та дату судового розгляду, не з'явився у судове засідання. Причини неявки не повідомив.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 16.11.2023 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Так, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду суд виходив з того, позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань, повторно не з'явився в судове засідання та не подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Відкритість судового процесу, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність є одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
На підставі частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5 ст. 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (ч. 3 ст. 257 ЦПК України в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023). Вказана норма закону введена в дію 18.10.2023.
Так, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце підготовчого чи судового засідання; повторної неявки позивача до суду, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 43 та ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини.
Згідно ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Отже, відповідно до положень ст. 2 ЦПК України одним з завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд справи, а строки розгляду справи за правилами загального позовного провадження передбачені ст. 210 ЦПК України, при цьому справа перебуває в провадженні суду першої інстанції з листопада 2017 року.
Згідно статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Судом установлено, що у підготовче судове засідання, призначене на 26.09.2023 позивач не з'явився, про розгляд справи був повідомлений шляхом направлення йому смс - повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позивачем у позовній заяві, що підтверджується довідкою про доставлення повідомлення (а.с.47).
Про час та дату судового засідання, призначеного на 16.11.2023 ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому смс - повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про доставлення повідомлення (а.с.82).
Хоча матеріали справи не містять заяви позивача про повідомлення його про час та дату судових засідань у формі смс- повідомлень, однак оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу суду про залишння поданого ним позову без розгляду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначає про те, що він не був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи як у підготовчому судовому засіданні 26.09.2023, так і у судовому засіданні 16.11.2023., що дає підстави дійти висновку про належне повідомлення позивача про підготовче судове засідання та про судове засідання.
Вказана обставина взагалі не оспорюється ОСОБА_1 .
Встановивши, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи позивач у підготовче судове засідання 26.09.2023 та у судове засідання 16.11.2023, тобто двічі поспіль не з'явився, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання призначене на 16.11.2023, є повторною, а заяв про розгляд справи за відсутності позивача до суду, на час ухвалення відповідного процесуального рішення, не надходило.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач не подавав до суду заяву про розгляд справи без його участі, та не повідомив про причини неявки. Жодних доказів про неможливість прибуття до суду позивача матеріали справи не містять. Таких доказів не додано і до апеляційної скарги.
Відтак суд був позбавлений законних підстав здійснити розгляд справи за відсутності позивача без подання ним заяви про розгляд справи без його участі.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України не був позбавлені можливості брати участь у судових засіданнях суду першої інстанції в режимі відеоконференції. Проте відповідних клопотань стороною позивача до суду подано не було, таких клопотань до суду не надходило.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Так, згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Будучи належно повідомленими та не з'явившись двічі поспіль в підготовче та у судове засідання, позивач очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяв на власний розсуд та за своєї розсудливості і обачливості мав передбачати наслідки таких процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, з огляду на низку тверджень, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним, щодо його застосування існує усталена судова практика.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені висновки прийнятого судового рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. З урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки позивача щодо виконання ним свого обов'язку щодо явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Окрім того, залишення заяви без розгляду не перешкоджає особі після усунення умов, що були підставою залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна