Справа № 752/2622/23 Головуючий у 1 інстанції: Чередніченко Н.П.
Провадження №22-ц/824/1292/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
04 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 4316,17 грн та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач утримує та надає (здійснює) обов'язки по утриманню житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 в зазначеному будинку.
01.12.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 119 про надання послуг із утримання будинків та прибудинкової території, відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язався забезпечувати надання послуг із утримання будинку АДРЕСА_1 , а відповідач (споживач) зобов'язався своєчасно вносити оплату за надані послуги.
Позивач вказує, що товариство зобов'язання за укладеним договором виконує належним чином, однак, відповідач, як власник квартири та споживач, неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 4316,17 грн. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті коштів за надані послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути зазначену заборгованість із відповідача в примусовому порядку.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна служба «Респект» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 4316 грн 17 коп., а також судовий збір в сумі 2684 грн 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 06 липня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначbв, що договір №119 про надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території від 01.12.2017 року є двостороннім зобов'язанням, то із змісту наведеного договору вбачається, що оплата здійснюється після надання послуг безперебійно протягом місяця.
Звертає увагу суду, що оскільки справа розглядається у порядку позовного провадження, а не наказного, то позивач зобов'язаний довести надання послуг із зазначенням періоду та порядок розрахунку.
Відповідач надав докази, що послуги не надавалися, тому не визнає вимоги щодо оплати.
Лише наявність договору не може бути покладено в основу рішення суду про стягнення оплати за послуги.
Вказує, що судом першої інстанції не обґрунтовано, чому не взято до уваги, що з 01 січня 2022 року, а не з 17 березня 2022 року позивач в односторонньому порядку припинив надання послуг згідно п.3.1.1. Договору, про що надано відповідачем були надані докази: повідомлення ОСББ «Малевича 48» від 30 грудня 2021 року; довідка №1 від 20 березня 2023 року, видана ФОП ОСОБА_2 ; документи про військові дії в м. Києві в лютому-березні 2022 року.
Суд помилково визнав належним і допустимим доказом довідки Позивача, в яких останній виставив за: Січень 2022 року - 1576,33 грн., Лютий 2022 року - 1576,33 грн., Березень 2022 року - 1155,80 грн.
Помилковим є зазначення в рішенні суду, що заборгованість рахується з 01 грудня 2021 року.
Позивач у детальному розрахунку (вих.№98 від 15.03.2023 року) вказав, що станом на 01 грудня 2021 року у Відповідача переплата в сумі 1812, 07 грн., і що відповідач 20 січня 2022 року оплатив суму 1820,28 грн.
23 серпня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ТОВ «Експлуатаційна Служба «РЕСПЕКТ», в якому просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .
Позивач утримує та надає (здійснює) обов'язки по утриманню житлового будинку АДРЕСА_1 , про що свідчать наявні у справі докази.
01.12.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 119 про надання послуг із утримання будинків та прибудинкової території, відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язався забезпечувати надання послуг із утримання будинку АДРЕСА_1 , а відповідач (споживач) зобов'язався своєчасно вносити оплату за надані послуги.
Зазначений договір є чинним, у встановленому законом порядку недійсним визнано не було, та доказів зворотного матеріали справи не містять, як і не містять доказів його розірвання, в зв'язку із неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, як власник квартири та споживач, неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за період із 01.12.2021 р. по 17.03.2022 р. виникла заборгованість в сумі 4316,17 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що він на час укладення договору про надання послуг не був власником квартири, розмір заборгованості за послуги належними доказами не підтверджено, а відтак відсутні підстави для стягнення цієї заборгованості на користь позивача.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи стороною позивача доведено неналежне виконання відповідачем, як власником квартири, зобов'язань по сплаті коштів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, стороною відповідача обґрунтування та розрахунки боргу спростовано не було, як і не було надано доказів належного та в повному обсязі виконання зобов'язань по сплаті коштів, а відтак суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначав, що договір №119 про надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території від 01.12.2017 року є двостороннім зобов'язанням, то із змісту наведеного договору вбачається, що оплата здійснюється після надання послуг безперебійно протягом місяця, а тому позивач зобов'язаний довести надання послуг із зазначенням періоду та порядок розрахунку.
Відповідач надав докази, що послуги не надавалися, тому не визнає вимоги щодо оплати.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.
Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.
Разом з тим, відповідач не сплачує вказані послуги належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (Постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).
Стосовно твердження апелянта щодо того, що з 01 січня 2022 року, а не з 17 березня 2022 року позивач в односторонньому порядку припинив надання послуг згідно п.3.1.1. Договору, про що надано відповідачем були надані докази: повідомлення ОСББ «Малевича 48» від 30 грудня 2021 року; довідка №1 від 20 березня 2023 року, видана ФОП ОСОБА_2 ; документи про військові дії в м. Києві в лютому-березні 2022 року.
Повідомлення ОСББ «Малевича 48» від 30 грудня 2021 року містить посилання на подію, яка відбудеться у майбутньому, а саме ще у лютому відбудуться загальні збори ОСББ, в порядку денному яких передбачено питання про здійснення будинком через органи управління ОСББ, що матиме наслідком припинення отримання всіх послуг від ТОВ «ЕС «Респект», а не факт розірвання договору.
Довідка видана ФОП ОСОБА_2 не може слугувати належним доказом на підтвердження ненадання послуг.
Стосовно розрахунку заборгованості у якому ОСОБА_1 як власнику квартири АДРЕСА_3 , який зроблено на основі фінансово-особового рахунку № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 13), то останні містить всі зарахування на які посилається апелянт, та поточний борг на дату подачі позову складав 4316,17 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 , 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко