Справа №369/6398/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук Л.М.
Провадження №22-ц/824/756/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
27 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,
при секретарі Дуб С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про припинення правовідносин за нікчемним правочином, визнання правочину нікчемним,-
Короткий зміст обставин справи
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про припинення правовідносин за нікчемним правочином, визнання правочину нікчемним.
Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики від 28.05.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. за реєстровим № 952, зі змінами внесеними Договором № 1 від 23.06.2014 про внесення змін до Договору позики від 28.05.2014 за реєстровим № 952, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. за реєстром № 1121, в розмірі 570 070 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру за АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 340012732224, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 18,4 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі Свідоцтва (серія НОМЕР_1 ) про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 15 квітня 2014 індексний номер: 20527336, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 15 квітня 2014 року за №5360198, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури його продажу, передбаченої статтею 38 Закону України, надавши ОСОБА_2 право на укладення від його імені договору купівлі-продажу нерухомого майна з будь-якою особою -покупцем, з наданням ОСОБА_2 всіх прав продавця, з установленням початкової ціни реалізації предмета іпотеки в розмірі 778,480 гривень; за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ОСОБА_2 в межах суми заборгованості, яка складає 570 070 гривень гривень; передати ОСОБА_2 предмет іпотеки в управління на умовах безоплатності послуг управителя на період до його продажу і порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 6 340, 70 гривень.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 травня 2014 року, між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. за реєстровим номером 952. Згідно п. 1 вказаного вище Договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв гроші у сумі 209 280 гривень 00 копійок, що на день укладення цього договору еквівалентно 17 440 (сімнадцятьом тисячам чотирьомстам сорока) доларам США 00 центам за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» (1 дол. США=12,0 грн.), які Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю не пізніше двадцять восьмого серпня дві тисячі чотирнадцятого року.
Відповідно до п. 2 вказаного вище Договору Позика є безпроцентною.
Повернення позиченої суми грошей повинне проходити в готівковій формі у місті Києві за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку: 28.06.2014 - грошову суму, еквівалентну 480 доларам США 00 центам; 28.07.2014 - грошову суму, еквівалентну 480 доларам США 00 центам; 28.08.2014 - грошову суму, еквівалентну 16 480 доларам США 00 центам. Про кожен факт повернення позики Позикодавець надає Позичальнику власноручно написану ним розписку про отримання грошей.
Згідно умов п. 7 Договору позики, в забезпечення своєчасного виконання зобов'язання, що випливає з цього договору, Позичальник зобов'язується передати Позикодавцю в іпотеку належну відповідачці квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
28.05.2014 року позивачем було укладено Іпотечний Договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. за реєстровим № 954.
Згідно п. 1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є квартира за АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 340012732224.
Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 Іпотечного договору заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується Сторонами в розмірі 210 000 гривень 00 копійок, згідно з висновком про вартість майна, складеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «КАРАТАМ І ПАРТНЕРИ», яке діє на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №15718/13 від 16 грудня 2013 року, виданого Фондом державного майна України.
Згідно п. 5.1. Іпотечного Договору Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Основного зобов'язання та, або цього Договору, а також в інших випадках, передбачених цим Договором та, або Основним зобов'язанням та, або законодавством України. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю Сторін про задоволення вимог Іпотекодержателя, згідно умов пп. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 п. 5.2 цього Договору (застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя), якщо інше не встановлене законом. Крім випадків, передбачених законом, право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя, визначених цим Договором, належить Іпотекодержателю. Пунктом 5.2.2. Іпотечного Договору передбачено право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу, в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.
23 червня 2014 року між сторонами було укладено Договір № 1 про внесення змін до Договору позики від 28 травня 2014 року за реєстровим № 952, згідно умов в п. 1, якщо, Позикодавець передав, а Позичальник прийняла у позику гроші у сумі 261 600 гривень 00 коп., що на день укладення цього договору, становить еквівалент 21 800 доларам США 00 центам за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» (1 дол. США= 12,00 грн.), які Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю не пізніше двадцять восьмого серпня дві тисячі чотирнадцятого року.
Згідно п. 2 вказаного вище Договору про внесення змін був визначений наступний порядок повернення позичених коштів: Позика є безпроцентною. Повернення позиченої суми грошей повинне проходити в готівковій формі у місті Києві за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку: 28 червня 2014 року - грошову суму, еквівалентну 600 доларам США 00 центам; 28 липня 2014 року - грошову суму, еквівалентну 600 доларам США 00 центам; 28 серпня 2014 року - грошову суму, еквівалентну 20 600 доларам США 00 центам». 23 червня 2014 року було укладено Договір № 1 про внесення змін до іпотечного договору, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б за реєстровим № 1122, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни у п.1.1. Іпотечного договору, а саме: Іпотекодавець зобов'язаний повернути Іпотекодержателю позичені кошти в сумі 261 600 гривень 00 копійок, що на день укладення цього договору, становить еквівалент 21 800 доларам США 00 центам за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк», на дату здійснення розрахунків, з кінцевим терміном повернення двадцять восьмого серпня дві тисячі чотирнадцятого року, сплачувати можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Основним зобов'язанням, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.
У встановлений договором строк відповідачка борг позивачеві не повернула.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 22.06.2023 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики від 28.05.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. за реєстровим № 952, зі змінами внесеними Договором № 1 від 23.06.2014 року про внесення змін до Договору позики від 28.05.2014 року за реєстровим № 952, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. за реєстровим № 1121, в розмірі 570 070 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру за АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 340012732224, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 18,4 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі Свідоцтва (серія НОМЕР_1 ) про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 15 квітня 2014 року індексний номер: 20527336, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 15 квітня 2014 року за №5360198, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури його продажу, передбаченої статтею 38 Закону України, надавши ОСОБА_2 право на укладення від його імені договору купівлі-продажу нерухомого майна з будь-якою особою - покупцем, з наданням ОСОБА_2 всіх прав продавця, з установленням початкової ціни реалізації предмета іпотеки в розмірі 778,480 гривень.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задоволено вимоги ОСОБА_2 в межах суми заборгованості, яка складає 570 070 гривень гривень.
Передано ОСОБА_2 предмет іпотеки в управління на умовах безоплатності послуг управителя на період до його продажу і в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що зв'язку з тим, що відповідач не викопала зобов'язання за договором позики та за іпотечним договором, заборгованість не погашена в повному обсязі, позивач, як Іпотекодержатель, не відновив своє порушене право в позасудовому порядку, а отже має право на звернення до суду з даним позовом з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, обраний Позивачем спосіб захисту порушених прав - звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом переведення прав продавця, визначений як судовий спосіб захисту у сг. ст. 12, 38 ЗУ « Про іпотеку», наразі є єдиним ефективним способом захисту цивільного права позивача, враховуючи характер його порушення, конкретні обставині справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 21 серпня 2023 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вважає рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 22.06.2023 незаконним та таким, яке суперечить завданням цивільного судочинства, оскільки в її основу покладено висновки, які не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарг зазначає, що судом першої інстанції в рішенні не враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) де зроблено висновок, що «звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.
Вказує, що сторони в Іпотечному Договорі від 28.05.2014 року передбачили можливість Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем, відповідно статті 38 ЗУ «Про іпотеку», відтак оскаржуване рішення суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/ 15-ц.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
22 листопада 2023 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апелянт - ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Учасники справи в судове засідання також не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 28 травня 2014 року, між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. за реєстровим номером 952 ( надалі - Договір позики (копія даного договору міститься в матеріалах справи). Згідно п. 1 вказаного вище Договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв гроші у сумі 209 280 (двісті дев'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, що на день укладення цього договору еквівалентно 17 440 (сімнадцятьом тисячам чотирьомстам сорока) доларам США 00 центам за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» (1 дол. США=12,0 грн.), які Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю не пізніше двадцять восьмого серпня дві тисячі чотирнадцятого року.
Відповідно до п. 2 вказаного вище Договору Позика є безпроцентною. Повернення позиченої суми грошей повинно проходити в готівковій формі у місті Києві за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку: 28.06.2014 - грошову суму, еквівалентну 480 доларам США 00 центам; 28.07.2014 - грошову суму, еквівалентну 480 доларам США 00 центам; 28.08.2014 року - грошову суму, еквівалентну 16 480 доларам США 00 центам.
Виходячи з умов, викладених в п. З даного Договору позики, про кожен факт повернення позики Позикодавець надає Позичальнику власноручно написану ним розписку про отримання грошей.
Згідно умов п. 7 Договору позики, в забезпечення своєчасного виконання зобов'язання, що випливає з цього договору, Позичальник зобов'язується передати Позикодавцю в іпотеку належну відповідачеві квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
28.05.2014 позивачем було укладено Іпотечний Договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. за реєстровим № 954 (надалі - Іпотечний договір), де позивач виступає як Іпотекодержатель, а Іпотекодавцем виступає - відповідач.
Згідно п. 1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є квартира за АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 340012732224, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 18,4 кв.м., яка належить Іпотекодавцю на праві особистої приватної власності на підставі Свідоцтва (серія НОМЕР_1 ) про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 15 квітня 2014 року індексний номер: 20527336. Право власності Іпотекодавця на предмет іпотеки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 15 квітня 2014 року за №5360198.
Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 Іпотечного договору заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується Сторонами в розмірі 210 000 гривень 00 копійок, згідно з висновком про вартість майна, складеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «КАРАТАИ І ПАРТНЕРИ», яке діє на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №15718/13 від 16 грудня 2013 року, виданого Фондом державного майна України.
Як зазначено в п. 4.2. Іпотечного Договору, іпотека припиняється виконанням забезпеченого нею основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно п. 5.1. Іпотечного Договору Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Основного зобов'язання та, або цього Договору, а також в інших випадках, передбачених цим Договором та, або Основним зобов'язанням та, або законодавством України. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю Сторін про задоволення вимог Іпотекодержателя, згідно умов пп. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 п. 5.2 цього Договору (застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя), якщо інше не встановлене законом. Крім випадків, передбачених законом, право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя, визначених цим Договором, належить Іпотекодержателю.
Пунктом 5.2.2. Іпотечного Договору передбачено право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу Іиотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу, в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.
23 червня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 1 про внесення змін до Договору позики від 28 травня 2014 року за реєстровим № 952, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. за реєстровим № 1121, згідно умов п. 1 Позикодавець передав, а Позичальник прийняла у позику гроші у сумі 261 600 гривень 00 коп. що на день укладення цього договору, становить еквівалент 21 800 (двадцяти одній тисячі восьмистам) доларам США 00 центам за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» (1 дол. США= 12,00 грн.), які Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю не пізніше двадцять восьмого серпня дві тисячі чотирнадцятого року.
Згідно п. 2 вказаного вище Договору про внесення змін був визначений наступний порядок повернення позичених коштів: Позика є безпроцентною. Повернення позиченої суми грошей повинне проходити в готівковій формі у місті Києві за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку: 28 червня 2014 року - грошову суму, еквівалентну 600 (шестистам) доларам США 00 центам; 28 липня 2014 року - грошову суму, еквівалентну 600 (шестистам) доларам США 00 центам; 28 серпня 2014 року - грошову суму, еквівалентну 20 600 (двадцяти тисячам шестистам) доларам США 00 центам». Крім цього, 23 червня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 1 про внесення змін до іпотечного договору, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б за реєстровим № 1122 (копія вказаного договору додається до матеріалів справи), відповідно до якого сторони домовилися внести зміни у п.1.1. Іпотечного договору, а саме: Іпотекодавець зобов'язаний повернути Іпотекодержателю позичені кошти в сумі 261 600 (двісті шістдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, що на день укладення цього договору, становить еквівалент 21 800 (двадцяти одній тисячі вісімсотста) доларам США 00 центам за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк», на дату здійснення розрахунків, з кінцевим терміном повернення двадцять восьмого серпня дві тисячі чотирнадцятого року, сплачувати можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Основним зобов'язанням, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.
У встановлений договором строк Відповідач борг не повернула, що підтверджується відсутністю власноручно написаних розписок позивачем про отримання грошей.
Крім цього, від 28.04.2017 року Позивачем на виконання приписів статті 35 Закону України "Про іпотеку" на адресу Відповідача (Іпотекодавця) направлялась вимога про погашення боргу за договором позики з пропозицією погасити його в тридцятиденний строк. При цьому Позивач попереджав, що у випадку непогашення боргу буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
Дана вимога отримана Відповідачем, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду які підлягають врахуванню під час вибору та застосуванні норм права щодо спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту цивільного права. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку», одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Виокремлюють такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки:
- судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду);
- позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Згідно з частинами першою-третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на день укладення зазначеного іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга).
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Колегія суддів наголошує, на можливості задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19 (провадження № 61-6787 сво 21) зазначено, що «стаття 36 Закону України «Про іпотеку» визначала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, положення Закону України «Про іпотеку» прямо вказують, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів дійшла висновку, що іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки. В супереч визначеній законом можливості позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та не надав суду доказів про намагання вирішити спір в позасудовому порядку.
Так в іпотечному договорі сторони погодили, що судовий спосіб захисту прав позивача як іпотекодержатель може застосувати лише у разі, якщо заходи позасудового врегулювання на підставі застереження у договорі іпотеки не призвели до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі. Натомість позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки третій особі порядку, встановленому статтею 38 Закону, тоді як суд першої інстанції не встановив, що позивач використав які-небудь способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені сторонами у договорі іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №т 310/11024/15 пр. 14-112 цс19 звертає увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.
Відповідно до частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові (Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки), підготовлене Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України).
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Встановила, щопозивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, а тому у суду першої були відсутні підстави для задоволення позову. А
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, враховуючи викладене, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2023 підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, з мотивів, викладених в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) судовий збір сплачений у суді апеляційної інстанції у розмірі 9 511,05 (дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 4 березня 2024 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко