Справа № 369/14392/23 Головуючий в суді І інстанції - Бондаренко Г.В.
Провадження № 33/824/961/2024 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
28 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Яковлєвої С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каплі А.С. на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 17.08.2023 року о 21 год. 30 хв. в м. Києві на Столичному шосе, 28, керувала транспортним засобом «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У апеляційній скарзі захисника вказано, що зазначена постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому, висновок суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є помилковим, оскільки суд не повно з'ясував всі фактичні обставини справи. Зокрема, на компакт-диску, наданому як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис не повний, не зафіксовано момент вручення самого протоколу і що відбувалося до пропозиції пройти огляд та ознайомлення з протоколом. З долученого відеозапису також вбачається, що поліцейськими порушена процедура проведення огляду на стан сп'яніння, передбачена ст. 266 КУпАП, а саме поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 , що після її відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» складається протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а остання самостійно має проходити огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, результати якого надати до суду. При цьому, категорична відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі зафіксована не була, оскільки ОСОБА_1 погодилася на це, однак поліцейські в порушення своїх обов'язків не забезпечили її доставку до найближчого закладу охорони здоров'я та навіть не видали направлення. Крім того, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а усне повідомлення працівників поліції дочекатися чоловіка не спростовують обов'язок поліцейського відсторонити водія у визначеному законом порядку. Також матеріалами справи не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є обов'язковою складовою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала на те, що працівники поліції підійшли до неї, коли автомобіль був вже припаркований, тобто відео з бодікамер працівників поліції починається з моменту де видно, що автомобіль вже стоїть на узбіччі. Крім того, звернула увагу на те, що поліцейський запропонував їй пройти огляд на місці, підкреслюючи що це є її правом, а не обов'язком, не роз'яснивши наслідки відмови від проходження огляду, та не пояснивши про можливість проведення огляду в закладах охорони здоров'я. Так, вказала на те, що поліцейський не направив її до найближчого закладу охорони здоров'я та не забезпечив її доставку для проходження медичного огляду. Крім того, працівниками поліції не були роз'яснені ОСОБА_1 її права, що передбачені ст.268 КУпАП та не було відсторонено від керування автомобілем. Також вважає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано час вчинення та невірно вказано місце вчинення адміністративного правопорушення. Відтак, просила скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України.
Вислухавши пояснення:
ОСОБА_1 та її захисника, які подану апеляційну скаргу з доповненнями підтримали, підтвердили доводи та просили її задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні нею вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації її дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на неї стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на неї стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому остання пристебнута ременем безпеки, що свідчить про керування нею транспортним засобом.Крім того, в ході спілкування з працівниками поліції нею не висловлювались заперечення з приводу того, що вона не керувала авто. Відтак суд вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними.
Також не ґрунтуються на матеріалах справи доводи ОСОБА_1 та її захисника про порушення працівниками порядку проведення огляду на стан сп'яніння. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, останніми в ході спілкування із ОСОБА_1 були повідомлені ознаки, які, на думку працівника поліції, свідчили про те, що ОСОБА_1 може перебувати в стані алкогольного сп'яніння та запропоновано у зв'язку з цим пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 відповіді не надала та проігнорувала вимогу працівників поліції. Після цього працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 , що у випадку її відмови пройти такий огляд, щодо неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Після цього працівником поліції ще декілька разів було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_1 відповіла відмовою. Після цього працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 також відповіла відмовою. Таким чином, дії працівників поліції в даній ситуації є такими, які відповідають вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 з наступними змінами.
Також суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівників поліції є неповним. Так, на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що наданий відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не ґрунтуються на вимогах законодавства і доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було видано направлення на проходження медичного огляду. Так, до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння (а.с.2). Крім того, як зазначалось вище, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. За умови відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що було зафіксовано поліцейськими за допомогою нагрудної відеокамери, поліцейські взагалі позбавлялися обов'язку видавати відповідне направлення. Це узгоджується з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого або сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103 з наступними змінами. Так, аналіз положень пунктів 6 та 8 Порядку дає підстави стверджувати те, що направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду.
Доводи захисника про те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 наведені в доповненнях до апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано час вчинення та не правильно вказано місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки такі доводи спростовуються самим протоколом про адміністративне правопорушення, та є безпідставними. Також вказані доводи не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Інші, наведені у апеляційній скарзі з доповненнями аргументи, не дають підстав для висновку про незаконність постанови судді та необхідність її скасування.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням на неї стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника Каплі А.С. без задоволення.
Керуючисьст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каплі А.С. залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька