Провадження № 11-сс/821/73/24 Справа № 694/374/24 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
05 березня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря за участю прокурора захисника ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лисянка Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Начальник відділення розслідування злочинів скоєних проти життя і здоров'я особи слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_10 звернулася до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 .
Просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2024 року клопотання задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово з застосуванням електронних засобів контролю.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- заборонити підозрюваному цілодобово не залишати місце реєстрації та проживання за адресою: про АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків необхідності надання підозрюваному невідкладної медичної допомоги за межами місця проживання;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівниками органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою мають право з'явитися у житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначити до 27.02.2024 року включно.
Ухвала мотивована тим, що аналізуючи зібрані досудовим розслідуванням матеріали клопотання та кримінальне провадження, суд прийшов до висновку, що підозрюваний ОСОБА_9 не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту цілодобово за адресою проживання.
Крім того, визначаючи місце перебування під домашнім арештом, слідчий суддя врахував, що дане місце є місцем реєстрації та постійного проживання підозрюваного, і належить його батькові, який надав йому відповідні підтверджуючі документи на вказане домоволодіння, а отже і не заперечує проти перебування ОСОБА_9 під домашнім арештом у вказаному будинку. Відтак, саме за вказаним місцем останній і може перебувати під домашнім арештом.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, прокурор Звенигородської окружної прокуратури подав скаргу до Черкаського апеляційного суду.
В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.
У відповідності до ст. 276, ст. 481 КПК України, ОСОБА_9 21.09.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Так, слідчим у клопотанні про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 у повній мірі дотримано вимоги ст. 177 КПК України, а саме:
зазначено, що ОСОБА_9 , має можливість та може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який за законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років позбавлення волі. Знаючи про тяжкість покарання та усвідомлюючи невідворотність понесення покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому від суду;
незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Так як безпосереднім очевидцем події є ОСОБА_11 , яка за станом здоров'я перебуває під доглядом своєї сестри ОСОБА_12 , та за повідомленням останньої 06.02.2024 року ОСОБА_9 телефонував їй та погрожував фізичною розправою для неї та її сестри у випадку якщо ОСОБА_11 надасть суду покази;
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки 15.08.2023 року Лисянським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України засуджено до покарання, а саме 150 годин громадських робіт, судимість в установленому порядку не знята та не погашена. Дана обставина підтверджує, що особа схильна до вчинення нових насильницьких кримінальних правопорушень.
Водночас, підставами для застосування стосовно ОСОБА_13 такого виду запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри в учиненні ним тяжкого злочину, за яким Законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
В зв'язку з вищевикладеним просить суд ухвалу слідчого судді від 15.02.2024 року скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про обрання стосовно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.02.2024 року.
05.03.2024 року прокурор Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_14 скерував клопотання та просив апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без розгляду.
На початку розгляду апеляційної скарги прокурор Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_14 відмовився від заявленого клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду та просив розгляд справи провести по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023250360001467 від 12.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 , будучи раніше судимий 15.08.2023 року Лисянським районним судом Черкаської області за ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України до 150 годин громадських робіт, судимість в установленому порядку не знята та не погашена, 11 листопада 2023 року близько 20 години, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав численних ударів руками та ногами в обличчя та по тулубу ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, крововиливів під м'яку мозкову оболонку, крововиливів в м'які покрови голови з внутрішнього боку, забійних ран на голові та внутрішніх поверхнях обох губ, синця на обличчі, які згідно висновку експерта № 05-9-02/241 від 13.11.2023 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а також спричинив тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер справа 8,9,10,11, зліва 5,6,7,8,9, які згідно висновку експерта №05-9-02/241 від 13.11.2023 року носять ознаки середніх тілесних ушкоджень.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_16 помер. Труп останнього виявлено о 06 год. 05 хв. 12.11.2023 року на тротуарі по АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку експерта № 05-9-02/241 від 13.11.2023 року причиною смерті ОСОБА_16 є недокрів'я внутрішніх органів внаслідок кровотечі із забійних ран голови.
30.12.2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Як на докази причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих правопорушень орган досудового розслідування посилається на зібрані у кримінальному провадженні докази.
Сторона обвинувачення вважає, що наведені в клопотанні слідчого дані, об'єктивно свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_17 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Слідчим у клопотанні зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 усвідомлює, що за вчинений злочин вразі доведення його вини йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років та зважаючи на тяжкість покарання, підозрюваний, з метою уникнення від покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. На даний час у кримінальному провадженні допитані усі свідки, проте враховуючи результати проведених слідчих (розшукових) дій, встановлено що підозрюваний ОСОБА_9 з деякими свідками особисто знайомий, які є ключовими у провадженні, намагається залякати їх та перебуваючи на волі може незаконно впливати на них шляхом вмовляння чи залякування, здійснення на них психологічного тиску, або погроз їм застосування фізичною розправою з метою зміни показів на його користь тощо. Також є підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_9 є раніше судимою особою за злочини проти життя та здоров'я особи, не має постійного місця роботи, тобто не має постійного джерела доходу, що дає підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
Згідно з ч. 1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до вимог ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою, відповідно до ч. 2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
Зазначені вимоги закону, слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частин 2, 6статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до частини 3статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.
Дослідивши надані до клопотання докази колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування доведено обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема доведено, що: ОСОБА_9 підозрюється у вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце тимчасового проживання, а під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу може незаконно впливати на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, свідків та інших осіб, тобто наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, характер вчинених правопорушень дає підстави вважати, що перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу ОСОБА_9 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.
Колегія суддів вважає, що доцільним є застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Це буде достатнім і забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та належну його процесуальну поведінку.
Отже, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на переконання колегії суддів є достатнім та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків під час досудового слідства та у суді.
За таких обставин слідчий суддя вірно дійшов до висновку про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки даний запобіжний захід може забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігання перешкод слідству по справі та запобігання продовження злочинної діяльності.
Всі інші обставини, наведені прокурором в апеляційній скарзі, специфіки злочину, характер дій підозрюваного, були предметом аналізу слідчого судді при вирішенні клопотання слідчого.
Під час апеляційного розгляду прокурор не навів достатніх підстав та не обґрунтував доцільність застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, що буде необхідним для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та буде відповідати загальним принципам закріпленим в ч. 3 ст. 5 Конвенції.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи, які вказані в апеляційній скарзі прокурором є необґрунтованими та безпідставними, і на підставі цього задоволенню не підлягають.
Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом детального дослідження в ході розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції та слідчим суддею надано на них обґрунтовані і мотивовані відповіді.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею суду першої інстанції розглянуто клопотання слідчого з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2024 року - залишити без змін
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2
ОСОБА_4