Номер провадження 22-ц/821/468/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/2767/20 Категорія: 301030300 Середа Л.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
05 березня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Новіков О.М.
секретарЛюбченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Побиванця Ю.В. на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2023 (повний текст складено 25.12.2023, суддя в суді першої інстанції Середа Л.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя і стягнення грошової компенсації та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
у листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, яким, після уточнення у квітні 2021 року, просила визнати автомобіль Ford Focus C-Max, 2005 року випуску, та м'який кут, придбаний 08.11.2019, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя сторін та стягнути з відповідача 1 / 2 частину вартості вказаного майна, що разом становить 101 089 грн. Позов обґрунтовує тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.06.2012 по 20.01.2020. У період шлюбу за спільні кошти був придбаний автомобіль Ford Focus C-Max, який відповідач 10.06.2020 без відома та дозволу позивача продав.
Крім того, 08.11.2019 за спільні кошти сторонами придбано м'який кут, вартістю 42 000 грн., який відповідач після розірвання шлюбу забрав собі.
Відтак, відповідач має сплатити позивачу компенсацію половини вартості спільного майна, набутого сторонами за час шлюбу.
Крім того, у січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про розподіл майна подружжя, вказуючи про те, що сторони під час шлюбу придбали рухоме майно - меблі та побутову техніку на 77 500 грн., які перебувають у користуванні ОСОБА_2 . Крім того, за час шлюбу за рахунок спільних коштів було відкрито депозитний рахунок на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк» та станом на час припинення шлюбних відносин на рахунку залишилися кошти в сумі 130 000 грн., які за повідомленням відповідача вона зняла із рахунку та використовує на власні потреби.
ОСОБА_1 вказує, що сторони під час припинення шлюбних відносин дійшли усної домовленості про те, що автомобіль Ford Focus C-Max залишається у його власності, а спільна квартира була подарована спільній доньці ОСОБА_3 з усіма речами, які знаходяться в ній. Отже позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення половини вартості автомобіля є безпідставними. Спірне рухоме майно залишилося в квартирі, якою фактично користується ОСОБА_2 , а тому наявні підстави залишити вказані речі у її власності та стягнути з ОСОБА_2 половину коштів, які знаходилися на депозитному рахунку, що складає 65 000 грн., а також 65 000 грн., в якості компенсації за спільні рухомі речі.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2023 первісні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та стягнення грошової компенсації задоволено частково та вирішено визнати автомобіль Ford Focus C-MAX, 2005 року випуску, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя сторін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1 / 2 частини вказаного автомобіля у сумі 71 621 грн. Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя сторін м'який куточок, придбаний 08.11.2019, вартістю 42 000 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1 / 2 частини вказаного майна у сумі 21 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 963,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовлено.
Суд першої інстанції вказав, що доводи ОСОБА_2 про придбання сторонами під час шлюбу автомобіля Ford Focus C-MAX та м'якого меблевого куточка підтвердилися доказами, отже інший співвласник, який без згоди позивача продав спільний автомобіль та користується спільними меблями має сплатити позивачу половину вартості зазначеного майна, з урахуванням доказів щодо її розміру.
Суд зазначив, що ОСОБА_1 не довів, що спірне рухоме майно було придбане в період шлюбу сторін та за їх спільні кошти, а також, що ОСОБА_2 у власних інтересах та на власний розсуд розпорядилася коштами на банківському рахунку.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Побиванець Ю.В. 29.01.2024 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новою постановою задовольнити вимоги ОСОБА_2 частково - визнати автомобіль Ford Focus C-MAX спільним майном подружжя сторін та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1 / 2 частини зазначеного автомобіля в сумі 71621 грн. Зустрічний позов задовольнити повністю та виділити ОСОБА_2 таке майно:
- шафа-купе, вартістю 10000 грн.,
- передпокій - 2500 грн.,
- морозильна камера - 1500 грн.,
- холодильник «Snaige» - 5000 грн.,
- мікрохвильова піч «Liberton» - 1500 грн.,
- навісна кухня - 20 000 грн.,
- набір меблів Спальня (ліжко, матрас, тумбочка, комод) - 18000 грн.,
- пральна машина LG - 5000 грн.,
- кухонний куточок та стіл на кухні - 6000 грн.,
- тумба та комод - 2500 грн.,
- телевізор Thompson - 4000 грн.,
- кутова шафа - 1500 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості спільного майна подружжя - грошових коштів, що знаходились на депозитному рахунку в АТ КБ «Приватбанк», відритого на ім'я ОСОБА_2 , в сумі 130 000 грн.
В обґрунтування вказано на те, що суд не врахував, що м'який меблевий куточок не може коштувати 42000 грн., адже з фотокарток слідує, що його стан є незадовільним, а особа, яка видавала товарний чек на це майно, указав, що такі меблі могли б мати таку вартість лише у разі виготовлення їх покриття із шкіри чи латексу, що не мало місця. За наявності сумнівів щодо дійсної вартості такого майна, суд помилково її визначив лише на підставі товарного чека. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення компенсації за половину коштів на депозитному рахунку ОСОБА_2 , суд не врахував, що остання не довела їх витрату на потреби сім'ї, а також те, що зняття зазначених коштів з рахунку відбулося у листопаді 2019 року, коли сторони припинили фактичні шлюбні стосунки, що встановлено рішенням суду від 20.01.2020 про розірвання шлюбу. Суд не звернув уваги на те, що свідок ОСОБА_4 указав, що товарні чеки, надані ОСОБА_2 стосовно оплати ремонту автомобіля Ford Focus C-MAX, не відповідають дійсності, так як він їх не видавав.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи апеляційні доводи та вимоги скаржника, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій справі в частині вирішення первісних позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості м'якого меблевого куточка, а також в частині вирішення вимог зустрічного позову про поділ спільного майна.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 15.06.2012, який рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.01.2020 розірвано. Судове рішення набрало законної сили 20.02.2020.
У даній справі вирішуються позовні вимоги про поділ спільного майна колишнього подружжя сторін, набутого за час шлюбу.
Так з відповіді територіального сервісного центру №7141 РСЦ ГСЦ в Черкаській області, за ОСОБА_1 з 17.01.2019 по 10.06.2020 на підставі вантажно-митної декларації був зареєстрований транспортний засіб Ford Focus C-Max, 2005 року випуску, який 10.06.2020 перереєстровано на іншу особу.
Відповідно до договору купівлі-продажу 7145/2020/2038618 транспортного засобу від 10.06.2020, складеному в територіальному сервісному центрі № 7145, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_5 автомобіль Ford Focus C-Max, 2005 року випуску, вартість якого склала 143 242 грн.
Також відповідно до накладної від 08.11.2019 сторонами справи придбаний м'який меблевий куточок, вартістю 42 000 грн.
При цьому не можна погодитися з доводами скаржника про те, що м'який меблевий куточок не може коштувати 42000 грн., так як з фотокарток слідує, що його стан є незадовільним та його покриття не є цінним, оскільки інших доказів у підтвердження вартості такого майна суду надано не було, а за приписами ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Далі, спірна шафа-купе виготовлялась під замовлення та матеріали для її виготовлення придбані 13.11.2020 та 16.11.2020, тобто після розірвання шлюбу, що підтверджується рахунком на оплату по замовленню №48748 від 13.11.2020, рахунком на оплату по замовленню №48673 від 13.11.2020, рахунком на оплату по замовленню №49097 від 16.11.2020.
Передпокій, вартістю 2 600 грн., комод, вартістю 1800 грн., кутова шафа, вартістю 1400 грн. придбано 10.10.2020, тобто після розірвання шлюбу, що підтверджуються накладною від 10.10.2020.
Морозильна камера, вартістю 2300 грн., придбана 18.07.2008, тобто до укладення шлюбу між сторонами, що підтверджується товарним чеком №101 від 18.07.2008 та гарантійним талоном від 18.07.2008.
Холодильник «Snaige», вартістю 2300 грн., придбаний 18.07.2008, тобто до укладення шлюбу - товарний чек №100 від 18.07.2008 та гарантійний талон від 18.07.2008.
Мікрохвильова піч «Liberton», вартістю 4149 грн., придбана 15.04.2020, тобто після розірвання шлюбу, що підтверджуються фіскальним чеком від 15.04.2020.
Навісна кухня, вартістю 5400 грн., стіл кухонний, вартістю 1500 грн., куточок кухонний, вартістю 1300 грн., придбані 20.05.2020, тобто після розірвання шлюбу, що підтверджуються накладною від 20.05.2020.
Ліжко, вартістю 3700 грн., матрац ортопедичний, вартістю 3000 грн., комод вартістю 1500 грн., прикроватна тумбочка, вартістю 600 грн., придбані 14.08.2020 року, тобто після розірвання шлюбу, що підтверджуються накладною від 14.08.2020.
Пральна машина LG, вартістю 2700 грн., придбана 30.10.2012, тобто під час шлюбу сторін, що підтверджуються товарним чеком від 30.10.2012 та гарантійним талоном від 30.10.2012.
Телевізор Тompson, вартістю 3700 грн., придбано 02.03.2010, тобто до укладення шлюбу, що підтверджуються товарним чеком від 02.03.2010.
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 04.03.2021 за № 6CM48OQOG7VRI9A ОСОБА_2 закрила рахунок, відкритий за угодою від 23.10.2017, дата закриття 03.11.2019, сума виплати 130 000.16 грн.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 04.04.2023 за №20.1.0.0.0/7-230404/15417 в 2019 році на ім'я клієнта ОСОБА_2 не відкривались депозитні рахунки.
Спір про поділ вказаного майна (рухомих речей та коштів на банківському рахунку), набутого подружжям сторін за час шлюбу, є предметом розгляду в цій справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Також ст.60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашньою господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуальною користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджують одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Крім того, з актуального правового висновку ВП ВС від 21.11.2018 у справі №372/504/17 вбачається, що по замовчуванню діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.
Одночасно за змістом положень ст. 57 СК України особистою приватною власністю одного з подружжя є, зокрема, майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Частиною 2 статті 364 ЦК України передбачено, що, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З урахуванням вищенаведеного правового регулювання та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості м'якого меблевого куточка, а також в частині вирішення вимог зустрічного позову про поділ спільного майна, так як судом належним чином з'ясовано на підставі наданих доказів, що рухоме майно, про яке ОСОБА_1 стверджує, як про набуте за час шлюбу за спільні кошти, є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , яка його придбала до укладення шлюбу зі скаржником, що відповідає приписам ст. 57 СК України.
При цьому скаржником не доведено, що вартість м'якого меблевого куточка (спільна власність сторін), компенсацію за який він має сплатити іншому співвласнику, оскільки вказане майно залишається у одноосібній власності ОСОБА_1 , є іншою, ніж зазначена у наданому ОСОБА_2 чеку.
Також не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що суд не врахував, що ОСОБА_2 не довела витрату коштів на депозитному рахунку на потреби сім'ї, а також те, що зняття зазначених коштів з рахунку відбулося у листопаді 2019 року, коли сторони припинили фактичні шлюбні стосунки, що встановлено рішенням суду від 20.01.2020 про розірвання шлюбу, адже відповідні кошти було знято з рахунку під час чинного шлюбу сторін.
Так, по замовчуванню, майно, набуте під час шлюбу сторін, є їх спільною сумісною власністю. При цьому шлюб є чинним до моменту його розірвання, а не лише протягом часу фактичного спільного проживання сторін, як помилково вказує скаржник (ч.2 ст.104 СК України).
Отже зняття ОСОБА_2 коштів з банківського рахунку та розпорядження ними під час шлюбу здійснювалося зі згоди іншого члена подружжя, що відповідає приписам ст. 63 СК України та ст. 369 ЦК України щодо розпорядження спільним майном за взаємною згодою співвласника, допоки не доведено протилежного. У даному ж випадку скаржником не надано суду доказів того, що спільними коштами ОСОБА_2 розпорядилася у власних інтересах, а не на користь сім'ї, адже нею до суду надавалися квитанції про оплату купівлі речей спільного вжитку, які скаржником не спростовані.
Так ОСОБА_2 зазначає, що спірні кошти витрачалися на потреби сім'ї - за них придбано меблі, продукти харчування, дитячий одяг, запасні частини до автомобіля, про що суду надавалися докази.
Вказівка скаржника на те, що свідок ОСОБА_4 указав, що товарні чеки, надані ОСОБА_2 стосовно оплати ремонту автомобіля Ford Focus C-MAX, не відповідають дійсності, так як він їх не видавав, апеляційним судом відхиляється, адже зазначені докази належним чином оформлено з використанням печатки суб'єкта підприємницької діяльності, а питання про призначення судової експертизи для встановлення можливості їх підроблення перед судом не порушувалося.
Отже зазначені заперечення скаржника є необґрунтованими.
Одночасно, апеляційний суд не погоджується з посиланнями суду першої інстанції на те, що компенсація за спільну пральну машину, яка залишається у власності ОСОБА_2 , на користь іншого співвласника стягнута бути не може, так як сторонами не доведено її вартість, оскільки відомості з даного приводу, що містяться у наданій ОСОБА_2 квитанції про придбання товару за 2700 грн., іншим співвласником не спростовуються.
Відтак, вартість вказаного майна слід визначити у сумі 2700 грн., половину якої скаржнику має компенсувати інший співвласник ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2023 у даній справі слід змінити, скасувавши в частині вирішення зустрічних позовних вимог про виділення ОСОБА_2 пральної машини LG та стягнення з неї на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості такого майна у сумі 1350 грн., прийнявши постанову про часткове задоволення зазначених зустрічних позовних вимог.
Отже подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути пропорційно до задоволеної частки зустрічних позовних вимог (1%) 32,50 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2023 у даній справі - змінити, скасувавши в частині вирішення зустрічних позовних вимог про виділення ОСОБА_2 пральної машини LG та стягнення грошової компенсації.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про виділення ОСОБА_2 пральної машини LG та стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_2 пральну машину LG, вартістю 2700 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за пральну машину LG в сумі 1350 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32,50 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2023 у даній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 05.03.2024.
Суддя-доповідач
Судді