Справа № 554/8656/21 Номер провадження 22-ц/814/690/24Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
22 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П., Л.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області, про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 серпня 2023 року,
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області, про відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 30.04.2021 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 01.06.2021 р. провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме - у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. У зв'язку з чим, позивачу була заподіяна моральна шкода, для відшкодування якої він звернувся із даним позовом до суду.
Заподіяння моральної шкоди полягало у приниженні честі та гідності позивача як професійного водія; у порушенні перед роботодавцем його ділової репутації як водія, що завжди дотримується Правил дорожнього руху; у спричиненні моральних переживань зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю доводити спочатку працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а потім у судових засіданнях доводити протиправність рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; у порушенні нормального способу життя, оскільки він змушений був шукати адвоката для представництва власних інтересів у суді, а також підлаштовувати особистий час для зустрічей зі своїм адвокатом та для відвідування судових засідань у справі № 554/4277/21.
З урахуванням вимог розумності та справедливості, а також характеру вчиненого правопорушення (незаконне складання протоколу про адміністративне правопорушення), глибини душевних переживань та ступеня порушення нормального способу життя, тривалістю розгляду справи № 554/4277/21 (судовий розгляд тривав понад 1 місяць) позивач вважає, що достатнім грошовим відшкодування завданої моральної шкоди є грошова сума у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 15 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що хоча поліцейськими було допущено порушення прав позивача, проте позивачем не доведено факт заподіяння таких страждань, що суттєво вплинули на його життя.
На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує на те, що місцевий суд не взяв до уваги, що сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, яке закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, спричинив моральну шкоду.
Представником відповідача подано відзиви на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.04.2021 року поліцейським взводу №1 роти №2 УПП в Полтавській області ДПП старшим сержантом поліції Маренич М. М. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП Серії ВАБ №215046, за порушення правил щодо карантину людей, а саме: здійснення перевезення пасажирів в кількості 16 (шістнадцять) осіб у невідведений для цього перевезення інтервал, що є порушенням п.п. 4.2. протоколу регіональної комісії з питань ТЕБ і НС Полтавської області №9/2021 від 15.04.2021 р. та п.п. 11 п. 3-5 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 р., по вказаному факту.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 01.06.2021 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили 12.06.2021 р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом заподіяння позивачу моральної шкоди.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до статті 2 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що: «У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.»
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21).
Отже, дії поліцейського взводу №1 роти №2 УПП в Полтавській області ДПП старшого сержанта поліції Маренича М.М. щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першоїстатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. При цьому, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Зазначене спростовує доводи відзиву на апеляційну скаргу представника Національної поліції України щодо недоведеності вини відповідача у спричиненні шкоди позивачу.
На вказані обставини місцевий суд уваги не звернув, у зв'язку з чим ухвалив помилкове рішення.
Отже, враховуючи наявність спричиненої позивачу незаконними діями працівників патрульної поліції моральної шкоди, при визначені її розміру, колегія суддів, оцінивши конкретні обставини справи, характер спричинених позивачу моральних страждань, які полягали у душевних стражданнях, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, приходить до висновку що відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 3000 грн.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 серпня 2023 року - скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 368, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 серпня 2023 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок протиправних дій та рішень службових осіб органу державної влади 3 000 грн. (три тисячі гривень).
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль