Справа № 643/709/21 Номер провадження 11-кп/814/1100/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисників обвинуваченихОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2017 року за №1201722000000890, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 04 вересня 2023 року,
Цим вироком
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микольське Білозерського р-ну Херсонської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого
18 вересня 2006 року Комсомольським районним судом м. Херсон за ч.3 ст.187, ч.3 ст.357, ч.3 ст.185 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.190 КК України на 6 років 2 місяці 12 днів позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є його власністю.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції №838-VIII зараховано ОСОБА_18 в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 29 липня 2020 року до 04 вересня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено вважати ОСОБА_18 таким, що повністю відбув покарання, скасовано йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнено його з-під варти.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.4 ст.190 КК України на 6 років 2 місяці 12 днів позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є її власністю.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції №838-VIII зараховано ОСОБА_12 у строк покарання строк її попереднього ув'язнення з 29 липня 2020 року до 04 вересня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено вважати ОСОБА_12 такою, що повністю відбула покарання, скасовано їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнено її з-під варти.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку м. Запоріжжя, проживаючу за адресою: АДРЕСА_3 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є її власністю.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_13 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку та проживаючу за адресою: АДРЕСА_4 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є її власністю.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_19 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженку с. Михайлівка Скадовського р-ну Херсонської обл., проживаючу за адресою: АДРЕСА_4 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є її власністю.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_15 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції №838-VIII зараховано ОСОБА_15 у строк покарання строк її попереднього ув'язнення з 29 липня 2020 року до 01 квітня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Долина Долинського р-ну Івано-Франківської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не судимого,
визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є його власністю.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_16 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції №838-VIII зараховано ОСОБА_16 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 29 липня 2020 року до 03 травня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженку та проживаючу за адресою: АДРЕСА_5 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_17 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Цивільні позови ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 задоволено, цивільний позов ОСОБА_26 задоволено частково й стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на користь: ОСОБА_20 - 7 200 гривень майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди; ОСОБА_21 - 9 400 гривень майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди; ОСОБА_22 - 14 250 гривень майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди; ОСОБА_23 - 7 200 гривень майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди. ОСОБА_24 - 7 700 гривень майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди; ОСОБА_25 - 5 940 гривень майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди; ОСОБА_26 - 86 450 гривень майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди; відмовлено в іншій частині позовних вимог ОСОБА_26 .
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 визнано винуватими й засуджено за таких обставин.
У червні 2017 року ОСОБА_18 спільно з ОСОБА_12 створили та очолили організовану групу, до складу якої залучили неповнолітню ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 .
В організованій групі ОСОБА_18 та ОСОБА_12 виконували наступні функції: спільно утворили організовану групу для зайняття злочинною діяльністю, розробивши план злочинної діяльності, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману; розподіляли та погоджували з членами організованої групи функції кожного з них; спрямовували діяльність організованої групи на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам, постійно координували й керували діями всіх співучасників при вчиненні злочинів; забезпечували ведення обліку грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, а також їх розподіл між усіма учасниками організованої групи у визначених частинах та отримання ними таких частин. ОСОБА_18 особисто розміщував на Інтернет сайтах і в місцевих газетах оголошення про продаж товару (зерно, дизельне паливо, трактор), спілкувався з потенційними покупцями від імені директора неіснуючого підприємства, приймаючи замовлення на придбання товару з метою подальшого створення уявної впевненості у потерпілих щодо справжності їх дій, надавав їм контакти так званого бухгалтера, роль якої була відведена ОСОБА_12 , а ОСОБА_12 особисто спілкувалася з потенційними покупцями, вводила в оману потерпілих від імені так званого бухгалтера неіснуючого підприємства, приймаючи замовлення на придбання товару, обговорюючи умови оплати та доставки, створюючи у потерпілих уявне враження дійсності своїх намірів, підшукувала співучасників із числа раніше знайомих осіб, використовувала свої зв'язки з метою підшукання банківських карток, оформлених на сторонніх осіб, для їх використання в злочинній діяльності організованої групи.
ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_27 виконували кожен окремо такі функції: приймали участь у розподілі та погодженні своїх дій як учасників організованої групи; оформлювали на себе банківські картки в АТ КБ «Приватбанк» або отримували їх від інших осіб із метою подальшого використання цих карткок організованою групою; отримували на картки перераховані потерпілими грошові кошти; за вказівками ОСОБА_12 здійснювали зняття з банківських карток за допомогою банкоматів грошових коштів, отриманих злочинним шляхом; звітували перед організаторами організованої групи про суми отриманих шахрайським шляхом грошових коштів та отримували визначені організаторами групи частини цих коштів, а також ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_27 за вказівками ОСОБА_12 передавали грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, ОСОБА_12 у визначених останньою сумах.
Епізод №1
У червні 2017 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, розмістив на веб-сайті «ОLX.UA» оголошення про продаж зерна, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання та не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
26 червня 2017 року з ОСОБА_28 зв'язався ОСОБА_25 щодо названого вище оголошення, на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_25 , що для оформлення замовлення йому перетелефонує бухгалтер. Цього ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_25 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу зерна.
ОСОБА_25 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаним у добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступив із ними в договірні відносини та добровільно перерахував грошові кошти через інтернет-банкінг «Приват 24» двома операціями в сумах 5 940 і 60 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» з номером НОМЕР_1 , що зареєстрована на ім'я ОСОБА_29 .
Цього ж дня ОСОБА_17 здійснила зняття грошових коштів із вказаної вище картки в сумі 6 000 гривень і затим заздалегідь обговорену частину грошових коштів залишила собі, а іншу частину передала ОСОБА_12 , яка, в свою чергу, віддала частину грошових коштів ОСОБА_18 , тим самим вони шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_25 у зазначеному вище розмірі.
Епізод №2
03 липня 2017 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, підшукав на інтернет-сайтах «Ларді-транс» та «Делла» оголошення щодо продажу борошна та манної крупи, їх вантажних перевезень із Харківської до Сумської області представниками ТОВ «ТБ «НОВААГРО», не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання та не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
Підшукана ОСОБА_30 невстановлена особа, діючи за його вказівкою, зателефонувала диспетчеру ТОВ «ТБ «НОВААГРО» - ФОП ОСОБА_31 , і, представившись також диспетчером, запропонувала їй послуги водія вантажного автомобіля «Рено» ОСОБА_32 для перевезення борошна та манної крупи, зазначених в оголошенні, на що ОСОБА_33 погодилась і, з'ясувавши повні дані щодо транспортного засобу та водія, передала їх представникам ТОВ «ТБ «НОВААГРО». Затим невстановлена особа зателефонувала представникам цього товариства та представилась водієм вантажного автомобіля «Рено», н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_34 , з'ясовуючи місце отримання борошна, манної крупи, та через диспетчера направила ОСОБА_35 на товарний склад по вул. Ю. Весіча, 1 у смт Новопокровка Харківської обл., де представники ТОВ «ТБ «НОВААГРО», будучи впевненими, що протягом дня вони спілкувалися з ОСОБА_34 , відвантажили у автомобіль «Рено», н.з. НОМЕР_2 , 20 т борошна пшеничного та 2 т манної крупи.
Під час перевезення ОСОБА_34 зазначеного вище товару останньому зателефонувала невстановлена особа та повідомила, що вона є представником ТОВ «ТБ «НОВААГРО» й товар необхідно перевезти замість м. Суми в Полтавську обл., де на парковці біля траси у Полтавській обл. борошно пшеничне та манну крупу, належні згаданому товаристу, невстановлені особи перевантажили в три автомобілі марки «ГАЗЕЛЬ» і вивезли в невідомому напрямку, тим самим заволоділи шахрайським шляхом товаром ТОВ «ТБ «НОВААГРО» на суму 178 100 гривень.
04 липня 2017 року невстановлена особа у телефонній розмові із диспетчером ОСОБА_36 попросила здійснити оплату послуг за перевезення товару на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_17 , яку попередньо підшукала ОСОБА_12 , № НОМЕР_1 у сумі 3 600 гривень. ОСОБА_33 , будучи переконаною в тому, що спілкується з ОСОБА_34 , того ж дня о 12 годині 01 хвилині за допомогою інтернет-банкінгу «Приват 24» перевела на вказану вище картку грошові кошти в сумі 3 600 гривень зі своєї банківської картки НОМЕР_3 , які о 12 годині 09 хвилин ОСОБА_17 зняла в банкоматі.
У результаті спільних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_17 шляхом обману заволоділи майном ТОВ «ТБ «НОВААГРО» на загальну суму 178 100 гривень і грошовими коштами ОСОБА_37 у сумі 3600 гривень, розподіливши їх між собою у попередньо визначених частинах.
Епізод №3
У липні 2018 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Районка» розмістив оголошення про продаж зерна, не маючи при цьому реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання та не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
27 липня 2018 року з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_24 щодо наведеного вище оголошення, на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_24 , що для оформлення замовлення з ним зв'яжеться бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Того ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_24 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу зерна, а ОСОБА_24 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаним у добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступив із ними в договірні відносини та добровільно перерахував о 12 годині 22 хвилини грошові кошти в сумі 7 700 гривень на банківську карту АТ КБ «Приват банк» номером № НОМЕР_4 , що зареєстрована на ім'я ОСОБА_38 , яка в проміжок часу з 13 години 40 хвилин до 13 години 41 хвилини зняла надіслані ОСОБА_24 грошові кошти.
Далі ОСОБА_39 перерахувала частину зазначених вище грошових коштів у сумі 5 200 гривень на банківську картку ОСОБА_12 , які ОСОБА_12 зняла та передала їх частину ОСОБА_18 .
У результаті спільних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_24 в сумі 7 700 гривень.
Епізод №4
У липні 2018 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Районка» розмістив оголошення про продаж зерна, не маючи реальних намірів і фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання та не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
28 липня 2018 року з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_21 щодо згаданого вище оголошення, на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_21 , що для оформлення замовлення з ним зв'яжеться бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Цього ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_21 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу зерна. ОСОБА_21 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаним в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступив із ними в договірні відносини та добровільно перерахував о 11 годині 09 хвилин свої грошові кошти у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 9 400 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» з номером № НОМЕР_4 , що зареєстрована на ім'я ОСОБА_40 . 28 липня 2018 року ОСОБА_13 зняла надіслані ОСОБА_21 грошові кошти й затим перевела їх на банківську картку ОСОБА_12 , яка їх частину віддала ОСОБА_18 .
Тим самим ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 спільно шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_21 в сумі 9 400 гривень.
Епізод №5
У серпні 2018 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Районка» розмістив оголошення про продаж зерна, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, та не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
04-05 серпня 2018 року з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_26 щодо згаданого вище оголошення, на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_26 , що для оформлення замовлення з ним зв'яжеться бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Того ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_26 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу дизельного палива. ОСОБА_26 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаним в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступив із ними в договірні відносини та добровільно перераховував їм на банківські картки грошові кошти, які знімала ОСОБА_13 та ці кошти ОСОБА_12 , ОСОБА_18 й ОСОБА_13 розподіляли між собою.
У результаті спільних дій вони шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_26 на загальну суму 86 450 гривень.
Епізод №6
У липні-серпні 2018 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Районка» розмістив оголошення про продаж зерна, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання та не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
На початку серпня 2018 року з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_23 , на що ОСОБА_18 , повідомив ОСОБА_23 , що для оформлення замовлення з ним зв'яжеться бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_23 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу зерна.
07 серпня 2018 року ОСОБА_23 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаним в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступив із ними в договірні відносини та добровільно перерахував об 11 годині 02 хвилин грошові кошти в розмірі 7 200 гривеньна банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_41 .
Цього ж дня ОСОБА_13 зняла надіслані ОСОБА_23 грошові кошти та їх частину в сумі 6 500 гривень перерахувала на банківську картку ОСОБА_12 , яка віддала частину отриманих грошових коштів ОСОБА_18 .
Своїми спільними діями ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_23 у розмірі 7 200 гривень.
Епізод №7
У липні-серпні 2018 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Районка» розмістив оголошення про продаж зерна, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання і не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
14 серпня 2018 року з ОСОБА_18 зв'язалась ОСОБА_22 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_22 , що для оформлення замовлення з нею зв'яжеться бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Того ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_22 та обговорила з останньою умови купівлі-продажу зерна. 14 серпня 2018 року ОСОБА_22 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаною в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступила із ними в договірні відносини та добровільно перерахувала грошові кошти в розмірі 14 250 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_42 .
Затим ОСОБА_13 зняла надіслані ОСОБА_22 грошові кошти та перерахувала їх частину в сумі 12 800 гривень на банківську картку ОСОБА_12 , яка частину цих коштів віддала ОСОБА_18 .
У результаті спільних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_22 в розмірі 14 250 гривень.
Епізод №8
У вересні 2018 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Сила» розмістив оголошення про продаж зерна, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
26 вересня 2018 року з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_20 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_20 , що для оформлення замовлення йому перетелефонує бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Того ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_20 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу зерна. Після цього ОСОБА_20 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаним в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступив із ними в договірні відносини та добровільно перерахував о 12 годині 08 хвилин грошові кошти через інтернет-банкінг «Приват 24» в розмірі 7 200 гривень на банківську карту АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_7 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_43 .
26 вересня 2018 року ОСОБА_13 зняла надіслані ОСОБА_20 грошові кошти та перерахувала їх частину в сумі 6 500 гривень на банківську картку ОСОБА_12 , яка, в свою чергу, віддала частину отриманих коштів ОСОБА_18 .
Своїми спільними діями ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_20 в розмірі 7 200 гривень.
Епізод №9
У вересні 2018 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Кума» розмістив оголошення про продаж трактору "МТЗ", не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи власником трактора або суб'єктом підприємницької діяльності.
26 вересня 2018 року з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_44 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_45 , що для оформлення замовлення йому перетелефонує бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
У цей день ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_45 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу трактору, а ОСОБА_44 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаним в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступив із ними в договірні відносини та добровільно перерахував через термінал самообслуговування АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в розмірі 20 000 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» з номером НОМЕР_7 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_43 .
Затим ОСОБА_13 зняла надіслані ОСОБА_46 грошові кошти та перерахувала їх частину в загальному розмірі 18 100 гривень ОСОБА_12 , яка частину згаданих коштів віддала ОСОБА_18 .
У результаті спільних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_47 в сумі 20 000 гривень.
Епізод №10
У вересні-жовтні 2018 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Кума» розмістив оголошення про продаж дизельного палива, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
03 жовтня 2018 року з ОСОБА_18 зв'язалась ОСОБА_48 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_48 , що для оформлення замовлення їй перетелефонує бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Того ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_48 та обговорила з останньою умови купівлі-продажу палива. 03 жовтня 2018 року о 12 годині 22 хвилини ОСОБА_48 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаною в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступила із ними в договірні відносини та добровільно перерахувала грошові кошти в розмірі 12 450 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_43 .
Затим ОСОБА_13 зняла надіслані ОСОБА_48 грошові кошти та їх частину в сумі 11200 гривень перерахувала ОСОБА_12 , яка потім віддала частину цих коштів ОСОБА_18 .
Спільними діями ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 умисно шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_48 у розмірі 12 450 гривень.
Епізод №11
У березні 2019 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 та невстановленою особою, з метою заволодіння чужим майном, в інтернет газеті «Із рук у руки» розмістив оголошення про продаж дизельного палива, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
12 березня 2019 року з ОСОБА_18 зв'язалась ОСОБА_33 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_31 , що для оформлення замовлення їй перетелефонує бухгалтер роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Того ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_31 і обговорила з останньою умови купівлі-продажу дизельного палива. 14 березня 2019 року о 09 годині 38 хвилин ОСОБА_33 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаною в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступила із ними в договірні відносини та добровільно перерахувала через інтернет-банкінг «Приват24» грошові кошти в розмірі 2 250 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_49 .
У свою чергу, невстановлена особа зняла названі вище грошові кошти, які в подальшому були розподілені між нею, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 .
У результаті спільних злочинних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та невстановлена особа шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_37 у розмірі 2 250 гривень.
Епізод №12
У липні 2019 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, у газеті «Вісті Красноградщини» розмістив оголошення з приводу продажу зерна, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
27 липня 2019 року з ОСОБА_18 зв'язалась ОСОБА_50 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_50 , що для оформлення замовлення їй перетелефонує бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Далі ОСОБА_12 зателефонувала до ОСОБА_50 та обговорила з останньою умови купівлі-продажу зерна, а 27 липня 2019 року о 16 годині 51 хвилини ОСОБА_50 , розраховуючи на довірливі відносини з ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , будучи переконаною в добросовісності намірів останніх, погодившись на запропоновані умови, вступила із ними в договірні відносини та добровільно перерахувала через термінал самообслуговування АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в розмірі 6 700 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» з номером НОМЕР_9 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_51
27 липня 2019 року ОСОБА_14 зняла згадані вище кошти та їх частину передала ОСОБА_12 , а ОСОБА_12 віддала частину отриманих нею грошей ОСОБА_18 .
У результаті спільних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_14 шляхом обманузаволоділи грошовими коштами ОСОБА_50 у розмірі 6 700 гривень.
Епізод №13
У червні 2020 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, на одному з інтернет-сайтів розмістив оголошення про продаж дизельного палива, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
На початку червня 2020 року з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_52 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_53 , що для оформлення замовлення йому перетелефонує бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_53 і обговорила з останнім умови купівлі-продажу дизельного палива, а 07 червня 2020 року ОСОБА_52 , будучи введеним в оману членами організованої групи, впевнившись в добросовісності останніх, погодився на запропоновані ОСОБА_12 умови та о 14 годині 30 хвилин через термінал самообслуговування АТ КБ «Приватбанк» здійснив переказ грошових коштів в сумі 9 750 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» з номером НОМЕР_10 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_15 .
Далі ОСОБА_16 зняв надіслані ОСОБА_54 грошові кошти, передав їх ОСОБА_12 , залишивши собі заздалегідь обговорену частину, а ОСОБА_12 віддала частину отриманих нею грошових коштів ОСОБА_18 .
У результаті спільних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_55 у розмірі 9750 гривень.
Епізод №14
У червні 2020 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 та невстановленою особою, повторно, з метою заволодіння чужим майном, розмістив оголошення про продаж дизельного палива, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
На початку червня 2020 року з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_56 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_57 , що для оформлення замовлення йому перетелефонує бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_57 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу дизельного палива, а 10 червня 2020 року ОСОБА_56 перерахував через термінал самообслуговування АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в розмірі 5 000 гривень на банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_11 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_58 .
Далі ОСОБА_12 у телефонному режимі повідомила невстановлену особу, в користуванні якої перебувала банківська картка на ім'я ОСОБА_59 , про необхідність зняття грошових коштів, які надійшли від ОСОБА_60 , та їх невстановлена особа зняла в банкоматі. Частину знятих грошових коштів невстановлена особа передала ОСОБА_12 , залишивши собі заздалегідь обговорену частину грошей, а ОСОБА_12 потім віддала частину цих коштів ОСОБА_18 .
Тим самим ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і невстановлена особа шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_60 у розмірі 5 000 гривень.
Епізод №15
У липні 2020 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, на одному з інтернет-сайтів розмістив оголошення про продаж дизельного палива, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
21 липня 2020 року в ранковий час доби з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_61 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_62 , що для оформлення замовлення йому перетелефонує бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Того ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_62 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу 2 т зерна. 21 липня 2020 року о 13 годині 52 хвилини ОСОБА_61 перерахував через термінал самообслуговування АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в розмірі 5 000 гривень на банківську карту АТ КБ «Приватбанк» з номером НОМЕР_12 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_16 .
У подальшому ОСОБА_15 зняла надіслані ОСОБА_63 грошові кошти, передала їх ОСОБА_16 , а останній, в свою чергу, віддав ці кошти ОСОБА_12 , залишивши собі заздалегідь обговорену частину. ОСОБА_12 частину отриманих грошових коштів передала ОСОБА_18 .
У результаті спільних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_64 в розмірі 5 000 гривень.
Епізод №16
У липні 2020 року ОСОБА_18 , діючи з ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , повторно, з метою заволодіння чужим майном, на одному з інтернет-сайтів розмістив оголошення щодо продажу дизельного палива, не маючи реальних намірів та фактичної можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, не будучи суб'єктом підприємницької діяльності.
29 липня 2020 року в денний час доби з ОСОБА_18 зв'язався ОСОБА_65 , на що ОСОБА_18 повідомив ОСОБА_66 , що для оформлення замовлення йому перетелефонує бухгалтер, роль якого була відведена ОСОБА_12 .
Того ж дня ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_66 та обговорила з останнім умови купівлі-продажу дизельного палива. 29 липня 2020 року ОСОБА_65 , діючи в рамках контролю за вчиненням злочину, перерахував через термінал самообслуговування АТ КБ «Приватбанк» заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 9 000 гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_12 , зареєстровану на ім'я ОСОБА_16 .
Затим ОСОБА_15 зняла вказані вище кошти з банківської картки ОСОБА_16 та відразу після їх зняття 29 липня 2020 року 13 години 10 хвилин до 14 години 25 хвилин в ході проведення огляду місця події в ОСОБА_15 були вилучені грошові кошти в сумі 8 800 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м'якість, просить скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 04 вересня 2023 року та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання за ч.4 ст.190 КК України: ОСОБА_18 - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_12 - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_13 - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_14 - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_19 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покласти на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України; ОСОБА_15 - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_15 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покласти на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України; ОСОБА_16 - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_16 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України; ОСОБА_17 - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_17 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покласти на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд у ході призначення покарання недостатньо врахував ступінь тяжкості та обставини вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, дані про їх особи.
У запереченнях захисник ОСОБА_7 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги, заперечення обвинувачених та їх захисників проти апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо: фактичних обставин вчинення ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 епізодів кримінального правопорушення та правильності кваліфікації їх дій за ч.4 ст.190 КК України: ОСОБА_18 , ОСОБА_12 і ОСОБА_17 - як заволодіння чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене повторно, організованою групою; ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 - як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, організованою групою; ОСОБА_14 - як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою, обгрунтованість застосування положень ст.75 КК України до ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.
Кримінальне провадження щодо обвинувачених судом першої інстанції розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи прокурора про м'якість призначеного обвинуваченим покарання та неправильність застосування до частини з них приписів ст.ст.75, 76 КК України позбавлені підстав.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
За змістом кримінального закону ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст.12 КК України, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння в кожній окремій ситуації.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
У ч.2 ст.65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого виду покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Такий же принцип застосовується і в ході вирішення питання про порядок відбування покарання, зокрема, щодо можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
Статтею 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, разом з цим, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення її без відбування покарання, при цьому, суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Термін же «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених ними епізодів кримінального правопорушення, що відповідно до закріпленої в ст.12 КК України класифікації є особливо тяжким злочином, їх суспільну небезпеку, поведінку обвинувачених під час та після кримінального правопорушення, дані про їх особи, а саме те, що: ОСОБА_18 судимий, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, обвинувачені за місцями їх проживання характеризуються позитивно, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебувають, ОСОБА_12 має на утриманні неповнолітню дитину та незадовільний стан здоров'я, ОСОБА_13 має на утриманні малолітню дитину, 2017 року народження, ОСОБА_14 має малолітню дитину на утриманні й тяжке захворювання, потребує стороннього догляду, ОСОБА_15 перерахувала половину внесеної нею застави в розмірі 84 080 гривень на підтримку Збройних Сил України, збіг тяжких сімейних обставин у ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_67 ( ОСОБА_68 ), ОСОБА_15 , наявність обставин, які пом'якшують їх покарання у вигляді щирого каяття, а в ОСОБА_17 також - вчинення нею кримінального правопорушення у неповнолітньому віці, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
При цьому, наведені вище дані щодо осіб обвинувачених та їх поведінки, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.
З огляду на викладене вище, місцевий суд призначив обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією частини належного їм майна відповідно до санкції ч.4 ст.190 КК України за виключенням ОСОБА_17 із посиланням на те, що конфіскація майна не застосовується до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення в неповнолітньому віці. До того ж, ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , які виконували основоположні функції шахрайського заволодіння майном потерпілих і були активними учасниками всіх епізодів кримінально-протиправної діяльності, суд першої інстанції обрав основний захід примусу з реальним його відбуттям і на більш тривалий строк порівняно з іншими співучасниками.
Водночас зазначені вище обставини як щодо обставин кримінального правопорушення, так і осіб обвинувачених, їх поведінки, які підлягають обов'язковому врахуванню в їх сукупності, й додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання стали підставою для обгрунтованого висновку суду першої інстанції про призначення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 покарання у вигляді позбавлення волі з можливістю досягти мети заходу примусу без ізоляції їх від суспільства, але в умовах здійснення постійного контролю за їх поведінкою впродовж іспитового строку протягом проміжку часу, який є достатнім для того, щоб вони довели своє виправлення. Проте в разі порушення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 покладених на них обов'язків, вони будуть відбувати реальне покарання у вигляді позбавлення волі.
Обговорюючи правильність оскаржуваного вироку в цій частині, колегія суддів також ураховує: індивідуальний ступінь тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які здійснювали значно менші за обсягом і ступенем суспільної небезпеки діяння (виконували фактично технічні функції, діяли виключно за вказівками ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , знімаючи з карток кошти, якими заволоділи ОСОБА_18 з ОСОБА_12 , та віддаючи вказаним обвинуваченим більшу частину коштів), почергово брали участь у деяких (не у всіх) епізодах кримінально-протиправної діяльності; компенсування обвинуваченими шкоди частині потерпілих; те, що ОСОБА_15 працевлаштована офіс-менеджером ФОП « ОСОБА_69 », ОСОБА_12 - офіс-адміністратором ТОВ ПВК «ІНКАСО ГРУП», де характеризується позитивно, ОСОБА_13 є фізичною особою підприємцем (т.26 а.п.86, 95, 115-119).
Окрім того, в матеріалах провадження є відсутніми та прокурором у суді апеляційної інстанції не надано відомості щодо виявів протиправної поведінки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 після направлення справи до суду чи невиконання ними обов'язків у силу їх процесуального статусу обвинувачених протягом більше трьох років. Водночас вони за першим викликом самостійно брали участь у судовому засіданні апеляційного суду щодо розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій порушувалось питання про погіршення їх становища. А, отже, й у апеляційній скарзі не обґрунтувано, чому за таких обставин неможливо досягти мети покарання в разі звільнення цих обвинувачених від відбування заходу примусу та протягом визначеної місцевим судом тривалості іспитового строку.
Посткримінальна поведінка останніх виявилась і в тому, що вони надали належний критичний осуд своїй протиправній поведінці, тобто є наявним факт щирого та відвертого каяття, правдиво розповіли про обставини вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок чого кримінальне провадження було розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Наведена ж вище форма посткримінальної поведінки упродовж тривалого періоду часу ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, свідчить про те, що в їх особах відбулися суттєві зміни соціальних орієнтацій, що знижуть ступінь їх суспільної небезпечності.
При цьому, апеляційна скарга не містить конкретних переконливих доводів, які би вказували про неправильне застосування приписів ст.ст.75, 76 КК України та призначення обвинуваченим явно несправедливого внаслідок м'якості покарання, в ній не наведено дані про особи обвинувачених, виходячи з яких, на думку прокурора, необхідно ухвалити новий вирок у цій частині, а зазначено лише загальні формулювання щодо необхідності скасування вироку в частині призначеного обвинуваченим покарання, до того ж, без розкриття їх співвідношення з кожним обвинуваченим і його участю в кримінальному правопорушенні.
Таким чином, призначене ОСОБА_18 , ОСОБА_12 основне й додаткове покарання, ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 основне покарання та спосіб його виконання, відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 75 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для осіб» й відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав осіб.
Разом з тим, суд першої інстанції в ході вирішення питання про обрання ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 додаткового заходу примусу не врахував положення ст.77 КК України, якими передбачено, що в разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням їм можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у вигляді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то в разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст.77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на ст.69 КК України не потрібно.
Проте місцевий суд усупереч викладеному вище, звільнивши ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від відбування основного покарання з випробуванням, поряд з цим призначив їм додаткове покарання у вигляді конфіскації частини їх майна, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині обрання додаткового заходу примусу.
Тому оскаржуваний вирок належить змінити та призначити ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 основне покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України без конфіскації майна.
Отже, оскільки доводи апеляційної скарги про необхідність призначення покарання без конфіскації майна обвинуваченим, яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, знайшли своє підтвердження, то вона підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 04 вересня 2023 року в частині призначення ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 покарання змінити.
ОСОБА_13 призначити покарання за ч.4 ст.190 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покласти на неї визначені судом першої інстанції обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_19 призначити покарання за ч.4 ст.190 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_19 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покласти на неї визначені судом першої інстанції обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_15 призначити покарання за ч.4 ст.190 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_15 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покласти на неї визначені судом першої інстанції обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_16 призначити покарання за ч.4 ст.190 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_16 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покласти на нього визначені судом першої інстанції обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В іншій частині вирок щодо ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4