Справа № 552/1906/23 Номер провадження 22-ц/814/1349/24Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
04 березня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
представник відповідача - адвокат Солдатенко А.М.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2023 року, ухвалене суддею Миронець О.К., повний текст рішення складено - 08 березня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення власних коштів та зарахування незаконно списаних банківських кредитних коштів на картковий рахунок за договором споживача фінансових послуг, -
07 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення власних коштів та зарахування незаконно списаних банківських кредитних коштів на картковий рахунок за договором споживача фінансових послуг, в якому просила суд визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо проведення платіжних операцій із списання коштів в сумі 56 080 грн., зобов'язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зарахувати на її кредитний рахунок незаконно списані з її кредитного рахунку кошти в сумі 56 080 грн., стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 58 460,84 грн., вимушено сплачені нею для термінового погашення незаконно утвореної відповідачем суми боргу за кредитом із відсотками.
Позовна заява мотивована тим, що 13.12.2018 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариство «Ощадбанк» в особі структурного підрозділу Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» було укладено «Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки)» шляхом оформлення заяви про приєднання №13005617/141118 та «Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) з відкриттям карткового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), банківська кредитна картка № НОМЕР_3 . Відповідач зобов'язався надати їй визначені договором обрані нею послуги. Водночас, відповідно до п. 6.3. заяви вона погодилася, що їй можуть бути встановлені наступні максимальні параметр кредитування: бажаний розмір кредиту - 5 000 грн., максимальний розмір кредиту - 5 000 грн., строк кредитування - 60 місяців. 14.01.2023 року з її карткового рахунку № НОМЕР_2 за допомогою системи «UKRKYIVMOBILEBANKIN» у проміжок часу з 14 год. 50 хв. до 14 год. 58 хв., за п'ять транзакцій було без законних підстав списано кредитні кошти на загальну суму 56 080 грн. Водночас, жодних запитів від відповідача на її фінансовий номер телефону щодо автентифікації, ідентифікації підтвердження та перевірки виконання кожної платіжної операції не надходило. Після цього, вона звернулася на гарячу лінію АТ «Ощадбанк» з повідомленням про безпідставні незаконні платіжні операції, що нею не виконувалися, та з вимогою заблокувати рахунок, оскільки будь яких дій для перерахування коштів з рахунку вона не вчиняла. 16.01.2023 року вона звернулася до філії АТ «Ощадбанк» із заявою щодо стану її карткового рахунку. Відповідач не пояснив свої незаконні дії щодо одностороннього збільшення кредитного ліміту до 56 080 грн., тобто, поза межами максимального розміру кредиту в 5000 грн. 19.01.2023 року вона повторно звернулася до відповідача з листом з проханням повернути їй власні кошти у сумі 58 460,84 грн. та відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням безпідставних незаконних операцій від 14.01.2023 року. Натомість, відповідач відмовив їй у задоволенні її прохання.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення власних коштів та зарахування незаконно списаних банківських кредитних коштів на картковий рахунок за договором споживача фінансових послуг.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вхід до системи дистанційного банківського обслуговування Mobile-банкінг «Ощад 24/7», операції переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності повного номеру банківської картки, V-коду, терміну дії картки та смс-паролів, які направлялися на фінансовий телефон позивача і були відомі виключно йому. Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, приймаючи до уваги відповідні позиції Верховного Суду, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд зробив упереджений висновок про те, що позивач, нібито, підтвердила розголошення інформації третім особам щодо реквізити платіжної картки, а також пін-коду та коду доступу, який направлявся банком на її фінансовий номер. Вказує, що судом взято до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, що є порушенням ч. 4 ст. 77 ЦПК України. Зокрема, наданий відповідачем запис розмов за дзвінком на гарячу лінію, на який у рішенні посилається суд, навпаки свідчить що позивач не вчиняла жодних дій, які б спричинили незаконне використання пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за банківською кредитною карткою № НОМЕР_3 , яка є предметом розгляду справи. Даний запис доводить, що позивач відразу повідомила про очікування виплати на зарплатну картку (яка не є предметом розгляду справи), а також про наступне незаконне списання коштів із банківської картки, яка є предметом даного спору. Вказує, що відповідач не надавала жодного доказу про,нібито, розголошення інформації третім особам щодо реквізитів даної кредитної картки. Судом також порушено вимоги ст. 76 ЦПК України шляхом прийняття від відповідача інформації, що не була встановлена відповідними засобами, а саме, про те, що операції з переказу коштів, які відбувалися через мобільний додаток «Ощад24/7», підтверджувалися шляхом використання сервісу «fingerprint» (відбиток пальця). Суд проігнорував, що Інструкцією з використання мобільного додатку «Ощад24/7», яка є невід'ємною частиною договору і розміщена на сайті відповідача, передбачає, що будь-які операції у системі «Ощад24/7», зокрема, щодо здійснення платежів (переказів, транзакцій), у т.ч., між картками, здійснюється виключно шляхом підтвердження кожної операції одноразовим паролем, що надходить на фінансовий номер телефону клієнта у вигляді СМС-повідомлення, а не біометрією (відбитком пальця). Суд не прийняв до уваги, визнання відповідачем того факту, що одноразові паролі для підтвердження кожної із п'яти транзакцій на номер позивача не надходили, що є порушенням банком умов договору. Також посилається на те, що судом не враховані відповідні постанови Верховного Суду у подібних справах.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, в рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Як встановлено судом першої інстанції,13.12.2018 року між позивачем та Акціонерним товариство «Ощадбанк», в особі структурного підрозділу Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» було укладено «Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки)» шляхом оформлення заяви про приєднання №13005617/141118 та «Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) з відкриттям карткового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), банківська кредитна картка № НОМЕР_3 .
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем оспорюються операції зі списання коштів з рахунку, які були здійснені 14.01.2023 року на суму 56080 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 внесено відомості про те, що невстановлена особа шахрайськими діями 14.01.2023 року заволоділа грошовими коштами у сумі 56080 грн., внаслідок чого ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
14.01.2023 року був активований сервіс «fingerprint» відбиток пальця після активації на телефоні (планшеті або іншому пристрої) та в системі «Ощад 24/7» сервісу відбиток пальця, дозвіл на виконання операцій в системі «Ощад 24/7» здійснюється за допомогою відбитка пальця, що сканувався та перевірявся за допомогою операційної системи телефону (планшету або іншого пристрою) з якого виконувалися операції у мобільному банкінгу.
Вхід до системи дистанційного банківського обслуговування Mobile- банкінг «Ощад 24/7», операції з переказу коштів було здійснено коректно, що можливо лише за наявності повного номеру банківської картки, CVV- коду, терміну дії картки та коду доступу, який направлявся на фінансовий телефон позивачки НОМЕР_4 і був відомий виключно їй, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Виконані операції по списанню коштів були підтверджені за допомогою біометричної ідентифікації.
Згідно п.9.17. договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Державний ощадний банк України» клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології біометрії, в тому числі якщо у мобільному пристрої збережені відбитки пальця (ів) сторонньої особи.
У п. 9.18. договору зазначається, що будь - яку особу, що використала біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID, банк безумовно вважає клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися.
Згідно з п.9.19. договору банк не несе відповідальність за платіжні операції, здійснені клієнтом за допомогою платіжного за стосунку, який не пропонується банком.
У судовому засіданні у суді першої інстанції досліджено аудіозапис розмови позивача та представника банку. З даної розмови вбачається, що позивачем було розголошено інформацію третім особам, щодо реквізитів платіжної картки, а також пін-коду та коду доступу, який направлявся банком на її фінансовий номер.
Саме на позивача покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
Таким чином, враховуючи, що операції з переказу коштів у сумі 56080 грн. були здійснені 14.01.2023 року через мобільний додаток «Ощад 24/7» з використанням реквізитів платіжної картки,у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, з використанням номеру телефону позивача, АТ «Ощадбанк» не повинен нести відповідальність за дані операції.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №522/22780/15-ц.
При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з наступного.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. п. 2-5 ч .20, ст. 38 ЗУ «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом ; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до п. п. 136, 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Відповідно до інструкції користувача системи «Ощад 24/7», яка є у вільному доступі у мережі Інтернет на сайті банку www/oschadbank.ua, вбачається, що для реєстрації в системі «Ощад 24/7» необхідно ввести номер карти, термін дії та CVC2-код, що в свою чергу є ідентифікацією платіжного засобу, а ідентифікацією клієнта, є відправлення банком коду підтвердження реєстрації та фінансовий номер клієнта.
У подальшому для входу до системи «Ощад 24/7» використовується логін та пароль.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є визнання незаконними дії Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо проведення платіжних операцій із списання коштів в сумі 56080 грн., зобов'язання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» зарахувати на кредитний рахунок позивача незаконно списані з кредитного рахунку кошти в сумі 56080 грн., стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 58 460,84 грн., вимушено сплачені нею для термінового погашення незаконно утвореної відповідачем суми боргу за кредитом із відсотками.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до частин сьомої-дев'ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 5 листопада 2014 року (далі - Положення № 705 від 5 листопада 2014 року), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) та від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).
Згідно матеріалів справи встановлено, що 14.01.2023 року у період часу з 14:50 год. до 14:58 год. через UKR KYIV MOBILE BANKING (система дистанційного обслуговування Mobile-банкінг «Ощад 24/7») по рахунку № НОМЕР_2 відбулося п'ять успішних операцій з переказу коштів на загальну суму 56 080 грн. на картковий рахунок НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_2 (а.с. 83).
14.01.2023 року ОСОБА_1 з телефонного номеру НОМЕР_6 звернулася до контакт-центру АТ «Ощадбанк» та повідомила оператору про несанкціоноване списання коштів шахраями з її картки № НОМЕР_3 . Оператор за згодою позивача заблокував кредитну та зарплатну карти. При цьому, ОСОБА_1 пояснила, що з метою уточнення даних щодо здійснення нею продажу на сайті ОЛХ вона повідомила шахраям дані її зарплатної карти. Фінансовий номер не втрачено, залишається з нею. З оператором спілкувалася саме з фінансового номеру телефону.
З рахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні трансакції дійсно мали місце, операції проводилися з використанням інтернет ресурсу та їх було проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку, а саме: логіну та паролю до WEB Banking, одноразових паролів надісланих на фінансовий номер клієнта, номеру картки, строк дії, CVV2/CVC2, які відомі виключно клієнту.
Відповідно до п. 17.5.2 договору комплексного банківського обслуговування АТ «Державний Ощадний Банк України» (ДКБО) банк зобов'язується приймати до виконання та виконувати електронні розрахункові документи клієнта, підтверджені одноразовим цифровим паролем/біометрією, у тому числі по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID/Face ID, оформлені та надані клієнтом відповідно до договору та/або законодавства.
Згідно з п.17.3.8 ДКБО наслідки операцій в системі ДБО, здійснених з використанням облікового запису клієнта, відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а не банк.
Відповідно до п.17.4.4. ДКБО клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних даних при роботі ДБО, компрометацію ідентифікаційних/авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм-шпигунів на персональному програмному забезпеченні клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з картковим рахунком клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що саме на позивача покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
Крім того, згідно пункту 9.15. розділу ІХ договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, зазначено, що клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, СVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.
Встановивши, що списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking «Ощад 24/7», вхід до якого був здійснений під авторизацією Момот О.М., в результаті введення правильного логіну та паролю від «Ощад 24/7», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях, власному тлумаченні і розумінні стороною позивача спірних правовідносин, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України як підстави для скасування рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов