Справа № 161/13038/23 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-ц/802/205/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.
28 лютого 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,
представника позивача Огородника О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року,
02.08.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 22.08.1997 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2011 року було розірвано. Вказує, що за час перебування з відповідачем у шлюбі у них народилось двоє спільних дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час є неповнолітнім та перебуває на її утриманні. Вказує, що 14.12.2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалив рішення у справі № 161/13548/17, яким серед іншого вирішив збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду від 31.10.2011 року, з 400 грн. на 1000 грн. на дитину, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Водночас, ОСОБА_2 не виконує рішення суду та не сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Зокрема, за даними розрахунку по АСВП 57790526, складеного головним державним виконавцем Луцького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Л.В. Бенещук, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на сьогодні становить 21 780, 59 грн. Зазначає, що відповідач не забезпечує повноцінне утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 . При цьому становище відповідача та його реальна спроможність матеріально утримувати сина, його повна працездатність, вік, відсутність інших утриманців, дозволяють сплачувати аліменти на утримання дитини. Вказує, що ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а відтак має постійний прибуток у вигляді грошового забезпечення, в зв'язку з чим його матеріальне положення покращилось, він є працездатним, зобов'язаний законодавством та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина, що є підставою для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу. У свою чергу, її матеріальне становище та матеріальне становивище дитини на сьогодні погіршилось. Розмір аліментів, який на сьогодні стягується з відповідача є вкрай малим та не може забезпечити належний розвиток та достатній рівень забезпечення неповнолітнього сина. На підставі викладеного, просить суд змінити спосіб стягнення присуджених аліментів, встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2017 року у справі 161/13548/17 та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Ухвалено змінити спосіб стягнення присуджених аліментів, встановлений в рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2017 року у справі 161/13548/17 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач та відповідач, кожен зокрема, подали апеляційній скарги.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на утримання неповнолітньої дитини аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів змінити та стягувати з нього на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини 1/12 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду необхідно залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2017 року в цивільній справі № 161/13548/17 вирішено, зокрема, збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду від 31.10.2011 року, з 400 (чотириста) гривень на 1000 (одну тисячу) гривень на дитину, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Як встановлено судом, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжує проживати разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 .
Звернувшись до суду з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, позивач вказала, що розмір аліментів, який раніше визначений рішенням суду, на даний час не достатній для утримання дитини, тому враховуючи наявність у неї права вибору способу стягнення аліментів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, просила змінити спосіб стягнення аліментів.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Разом з тим, при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.
З огляду на викладене, виходячи з положень ст. 182, ч. 1 ст. 192 СК України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів.
Як вбачається із довідки №337 від 30.05.2023 року ОСОБА_2 01.03.2022 року призваний на військову службу під час мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про доходи № ВФЗ/249 від 05.10.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , сума доходу ОСОБА_2 за період з січня 2023 року по серпень 2023 року без урахування аліментів становить 874693, 72 коп.
Вказана обставина свідчить про покращення матеріального стану відповідача з часу ухвалення рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2017 року.
У свою чергу, дохід позивачки за перший квартал (січень, лютий, березень) 2023 року складає 22886, 96 грн., що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 01.08.2023 року.
Таким чином, матеріальне становище відповідача з часу ухвалення рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року про стягнення аліментів покращилось, оскільки відповідач на даний час є військовослужбовцем та відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава виплачує військовослужбовцям грошове забезпечення.
Відповідно до приписів частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції, застосувавши положення ст. 182, 184 СК України, на підставі доказів, поданих сторонами та зважаючи на рівність батьківських обов'язків, з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав неповнолітньої дитини та прав відповідача, ураховуючи ту обставину, що позивач подала до суду докази про те, що на даний час і вона, як матір дитини надає щомісячне утримання, захищаючи першочергово інтереси неповнолітнього сина, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягнуті судовим рішенням від 14 грудня 2017 року аліменти в розмірі 1000 гривень щомісячно на дитину, підлягають зміні до 1/8 частини зі всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам сина, буде необхідним для забезпечення належних умов для їх фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.
Доводи апеляційної скарги позивача, про те, що розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини повинен бути збільшений до 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача не заслуговують на увагу.
Позивач не обґрунтувала необхідності стягнення на дитину аліментів у заявленому нею розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу та не подала щодо саме такого розміру аліментів належних, допустимих та достовірних доказів, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 77, 78, 79, 81 ЦПК України).
Матеріали справи не містять детального опису та розрахунку витрат, які несе позивач для утримання неповнолітнього сина. При відсутності такого обґрунтованого розрахунку витрат, колегія суддів, вважає доводи позивача про недостатність коштів, які стягнуті судом на утримання малолітньої дитини для її гармонійного розвитку безпідставними та бездоказовими.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що стягнуті аліменти в розмірі 1/8 частини від усіх його доходів поставить його та його сім'ю в скрутне матеріальне становище, оскільки у нього на утриманні знаходиться нова дружина та малолітня дитина.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов'язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов'язок батьків утримувати дитину.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Суд першої інстанції встановивши, що матеріальне становище платника аліментів з моменту винесення рішення суду (2017 року) не погіршилося, а навпаки покращилося, а тому розмір стягуваних аліментів на утримання сина в розмірі 1/8 частини від усіх доходів відповідача, не погіршує матеріального становища дитини відповідача від іншого шлюбу та інших членів його сім'ї. При цьому зміна сімейного стану позивача, а саме народження у нього інших дітей, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16 вересня 2020року (справа №565/2071/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись статтями 367-369, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: