Справа №760/23388/23
Провадження № 1-кп/ 760/1493/24
04 березня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нагірна Жашківського району Черкаської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий:
- 16.03.2004 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік,
- 07.02.2005 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. ст. 69, 70, 71 КК України до 7 років позбавлення волі,
- 04.01.2012 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі,
- 14.09.2017 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено та діє на теперішній час.
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив і знову, повторно, спільно з ОСОБА_3 , вчинили умисне корисливе кримінальне правопорушення на території Солом'янського району м. Києва.
Так, 15.08.2023, приблизно о 13 годині, ОСОБА_3 вступив у злочинну змову з ОСОБА_4 з метою відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану.
15.08.2023, близько 13 години, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після розпиття спритних напоїв з потерпілим ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік зупинки громадського транспорту за адресою: м. Київ, вул. Пост-Волинська, 2/103, за попередньою змовою, вирішили відкрито викрасти чуже майно, що на лежить останньому, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , діючи спільно та узгоджено, направились в слід за потерпілим ОСОБА_7 , який вирушив до зупинки громадського транспорту за адресою: м. Київ, вул. Пост-Волинська, 2/103.
15.08.2023, приблизно о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення, діючи спільно та узгоджено за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з різних сторін підійшли до потерпілого ОСОБА_7 , який сидів на зупинці громадського транспорту «Станція Київ-Волинський», та ОСОБА_3 , відповідно відведеної ролі, наніс рукою удар в область голови потерпілого, чим спричинив тілесне ушкодження у виді садна в лівій лобно-скроневій ділянці, яке за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, що не має ознак небезпеки для життя та застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_3 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_4 , який стояв поруч, подолавши волю до опору потерпілого, вирвав з рук ОСОБА_7 мобільний телефон марки «ОРРО А5», чорного кольору, у чохлі «книжка» чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 4975 гривень 04 копійки гривень, з сім-картою «Київстар», яка матеріальної цінності не становить, та, утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, незважаючи на заклики потерпілого зупинитись, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на на зазначену суму.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав частково, проте показання в суді відмовився надавати, відповідно до вимог ст. 63 Конституції України.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, також відмовився надавати показання в суді відповідно до вимог ст. 63 Конституції України.
Незважаючи на позицію обвинувачених в суді, їх вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, доводиться зібраними та перевіреними у судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Вказав, що 15.08.2023 у обідній час перебував у кафе, що знаходиться неподалік зупинки громадського транспорту за адресою: м. Київ, вул. Пост-Волинська, 2/103 та розмовляв з продавчинею. До кафе зайшли двоє чоловіків, як згодом виявилось ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з якими раніше не був знайомим. Між ними зав'язалася розмова, а далі розпиття спиртних напоїв, приблизно 200-300 грамів горілки.
З метою продовжити вживання спиртних напоїв, обвинувачений ОСОБА_3 запропонував піти до нього додому та вони втрьох вирушили туди. Зайшовши до квартири, він передумав випивати разом з обвинуваченими та десь за 5 хвилин покинув квартиру. Між обвинуваченими та ним в кафе та квартирі конфліктів не було.
Вийшовши на вулицю, він вирушив на зупинку, де, очікуючи на свій транспорт, приблизно через хвилин 10, побачив, що з лівого боку до нього хтось наближається, а згодом відчув удар в ліву скроню голови. Удар йому наніс обвинувачений ОСОБА_3 , при цьому поруч з ним знаходився ОСОБА_4 , який удари не наносив. Від удару він впав на асфальт, після чого ОСОБА_3 забравз рук у нього мобільний телефон та обоє нападників побігли. Він одразу намагався встати та бігти за обвинуваченими, але не зміг цього зробити та пішов за ними не поспішаючи. Після цього він викликав поліцію, які незадовго затримала обвинувачених. Під час затримання він був присутнім та ОСОБА_3 погрожував йому. Вважає, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час нападу були узгоджені. У зв'язку з тим, що пробачив обвинувачених, просив їх суворо не карати.
Свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що 15.08.2023 на лінію 102 надійшло повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. У складі додаткового екіпажу поліції направилися на виклик. Приїхавши за викликом, через декілька хвилин, було виявлено двох осіб, які йшли разом та, побачивши поліцейських, одразу почали втікати, однак їх затримали. Це були обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Такі дії вони пояснили пошуками закладки. Одразу їм було повідомлено про причину виклику, але обвинувачені все заперечували. Щоб підтвердити дані обставини, свідок повідомив, що зателефонував іншому екіпажу, для доставки заявника та проведення впізнання. Заявник ОСОБА_7 підтвердив, що саме затримані особи на нього напали та відібрали телефон. Після повідомлення про проведення поверхневої перевірки, ОСОБА_4 сказав, що нічого показувати не буде і раптово почав тікати, однак майже одразу був знову затриманий. Після цього на місце затримання була викликана слідчо-оперативна група та швидка допомога у зв'язку з нападом епілепсії у ОСОБА_4 . Обвинувачений ОСОБА_3 спочатку все заперечував та вказував, що вони просто шукають закладку, але згодом підтвердив та показав, де знаходився телефон.
За даною подією складався рапорт та відбувалося фільмування на портативну камеру. Щодо стану потерпілого свідок вказав, що той був схвильований, серед ознак алкогольного сп'яніння було почервоніння шкіри обличчя та запах алкоголю, проте він не був різким. Потерпілий не падав, хиткої ходи не мав. Щодо стану обвинувачених, свідок вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 перебував у збудженому стані, було схоже, що він був у стані наркотичного сп'яніння, а від обвинуваченого ОСОБА_3 було чути запах алкоголю.
Допитаний у судовому засіданні, свідок ОСОБА_11 підтвердив показання, надані свідком ОСОБА_10 . В день вчинення кримінального правопорушення, вони разом прибули на виклик. Свідок підтвердив, що ним було складено рапорт. Щодо мобільного телефону потерпілого, свідок повідомив, що про місце його знаходження повідомляв обвинувачений ОСОБА_3 . Якийсь телефон було знайдено біля під'їзду за дверима. Далі працювала слідчо-оперативна група.
У судовому засіданні як свідка було допитано слідчу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 , яка проводила вилучення та огляд мобільного телефону, який належав потерпілому. Як повідомила свідок, під час затримання обвинувачених, відповідно до ст.208 КПК України, було вилучено не телефон потерпілого, а телефон, який належав обвинуваченому ОСОБА_4 . Про це стало відомо після того як слідчо-оперативна група прибула до управління та перевірила інформацію, надану потерпілим. Після цього, було прийнято рішення повернутися на місце затримання обвинувачених для відшукання телефону потерпілого. Перед виїздом потерпілого вже було допитано, який надав інформацію про телефон, а також документи. Ознайомившись з даними документами, перед виїздом на слідчу дію, вона вже знала марку, модель телефону, пароль до телефону та інші дані. Телефон було виявлено в клумбі приблизно за 7 хвилин після початку пошуків. Під час даної слідчої дії відбувалась відеофіксація у присутності понятих та складено відповідний протокол.
Крім того, вина обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, доводиться такими, перевіреними у судовому засіданні, письмовими доказами:
- заявою потерпілого ОСОБА_7 про відкрите викрадення 15.08.2023, приблизно о 13 годині 30 хвилин, на зупинці громадського транспорту за адресою: м. Київ, вул. Пост-Волинська, 2/103 невідомими особами його мобільного телефону марки «ОРРО» (т. 1, а.с. 75,76);
- даними рапорту поліцейського про реєстрацію, вжиті заходи у зв'язку з повідомленням потерпілого ОСОБА_7 про вчинений відносно нього злочин 15.08.2023, а також виявлення та затримання причетних осіб (т. 1, а.с.77);
- даними протоколу огляду місця події від 15.08.2023, під час якого встановлено місце вчинення злочину та оглянуто зупинку громадського транспорту «Станція Київ-Волинський» в м. Києві (т. 1, а.п. 124-126);
- даними протоколу огляду місця події від 15.08.2023, під час якого, в присутності затриманого ОСОБА_3 , із застосуванням відеофіксації, оглянута прибудинкова територія за адресою: вулиця Новопольва, 101 в м. Києві, де виявлено та вилучено мобільний телефон «Xiomi Redmi 6А», що, зі слів останнього, може належати потерпілому, що підтверджує обставини досудового розслідування (т. 1, а.с. 108-111);
- даними протоколу огляду місця події від 15.08.2023, під час якого додатково оглянута прибудинкова територія за адресою: вулиця Новопольва, 101 в м. Києві, де виявлено та вилучено мобільний телефон марки «ОРРО», що належить потерпілому ОСОБА_7 та спростовано відомості обвинуваченого ОСОБА_3 про приналежність іншого мобільного телефону потерпілому, повідомлені під час первинного огляду (т. 1, а.с. 113-116);
- даними протоколу огляду із фототаблицею від 16.08.2023, під час якого оглянутий мобільний телефон марки «ОРРО» за участю потерпілого ОСОБА_7 та підтверджена його приналежність (т. 1, а.с. 118-122);
- даними протоколу перегляду відеозапису від 15.08.2023 з камер спостереження системи «Безпечне місто», що розміщені неподалік зупинки громадського транспорту за адресою: м. Київ, вул. Пост-Волинська, 2/103, переглянутого в судовому засіданні, на якому зафіксовано потерпілого ОСОБА_7 , який рухається в бік вказаної зупинки та якого переслідують обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при цьому домовляються та перед вчинення грабежу підходять до нього з різних сторін, а також зафіксовано їх зникнення по черзі після вчинення злочину та переслідування потерпілим (т. 1, а.с. 98-103);
- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.08.2023 року із застосуванням відеозапису, під час якого, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, затримано ОСОБА_4 у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, та вилучені речі, в яких він був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 92-96);
- відомостями про речові докази, що були вилучені, оглянуті слідчим та передані на зберігання, зокрема, мобільний телефон марки «ОРРО», диски з відеозаписами (т. 1, а.с. 104,112,117, 124-130);
- відповідно до висновку товарознавчої експертизи №3956 від 04.09.2023 ринкова вартість, з урахуванням зносу, мобільного телефону марки «ОРРО», моделі «А55» у справному стані, без наявних пошкоджень, набутий у 2023 році, станом на 15.08.2023 становить 4975, 04 грн. (т. 1, а.с. 136-143);
- висновком судово-медичного експерта №042-1609-2023 від 25.09.2023, згідного якого у потерпілого ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження: садна в лівій лобно-скроневій ділянці, на тильній поверхні правої кисті в проекції 4,5 пальців та дистальних кінців 4,5 п'ясних кісток, синець на передній поверхні лівого стегна в верхній третині, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, що не мають ознак небезпеки для життя, за давністю можуть відповідати 15.08.2023.
- іншими матеріалами у їх сукупності.
Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину доведеною у повному обсязі, а тому їх дії правильно кваліфіковано за ч.4 ст.186 КК України, так як ОСОБА_4 повторно та ОСОБА_3 вчинили відкрите викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
В суді обвинувачені відмовились надавати показання відповідно до ст. 63 Конституції України, вказуючи на недоведеність їх винуватості, недопустимість та недостатність доказів, наданих стороною обвинувачення.
При цьому, суд критично ставиться до такої позиції обвинувачених та їх захисників, як такої, що спрямована на уникнення відповідальності за вчинене, оскільки спростовуються сукупністю належних, достовірних допустимих та достатніх доказів провадження, які зазначені раніше, та у своєму взаємозв'язку безсумнівно доводять вину обвинувачених.
Так, аналізуючи докази за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, судом встановлено, що показання потерпілого ОСОБА_7 та свідків у суді, огляди місця вчинення кримінального правопорушення та затримання обвинувачених, виявлення та вилучення речових доказів, зокрема предмету кримінального правопорушення, відеоматеріали з камер спостереження та висновки судових експертиз, а також вилучені речові докази: майно потерпілого, прямо вказують на те, що кримінальне правопорушення вчинили обвинувачені за обставин, встановлених судом.
Показання потерпілого ОСОБА_7 повністю узгоджуються із доказами, зібраними у кримінальному проваджені, які зазначені раніше, та підтверджують обставини надходження до поліції повідомлення про вчинений злочин; визначення місця злочину згідно з протоколом огляду місця події; швидке реагування та затримання осіб, причетних до його вчинення; впізнання потерпілим затриманих на місці їх затримання та виявлення предмету кримінального правопорушення.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними, повністю доповнюють показання потерпілого ОСОБА_7 , які логічні, послідовні, не викликають сумнівів у суду, з яких встановлено фактичні обставини події. Дії обвинувачених були об'єднані єдиним умислом, з метою подолання опору потерпілого, обоє, не приховуючи своїх дій, з різних сторін підбігли до потерпілого та відкрито заволоділи його майном. Такі дії обвинувачених, які вирізняються своєю узгодженістю та цілеспрямованістю, раптовістю та чітким спрямуванням на нанесення тілесних ушкоджень, виявлення та вилучення матеріальних цінностей, швидке зникнення із місця події підтверджують наявність умислу на спільне заволодіння чужим майном за попередньою змовою.
Наявність тілесного ушкодження в лівій скроневій ділянці голови потерпілого ОСОБА_7 безсумнівно вказує на те, що злочин вчинено із застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я останнього. При цьому, кількісна перевага обвинувачених, встановлена обстановка та спосіб вчинення злочину, вказують на те, що потерпілий у даному випадку сприймав дії обвинувачених як узгоджені між собою, а кожен із обвинувачених безумовно розумів це та використав для безперешкодного заволодіння майном потерпілого.
При цьому, суд враховує, що підстави обмови обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у потерпілого ОСОБА_7 відсутні, його показання щодо нанесення тілесних ушкоджень, відкритого заволодіння його майном повністю узгоджуються із показаннями свідків, письмовими та речовими доказами, а тому суд бере їх до уваги та враховує при встановлені обставин вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, потерпілий та свідки не знайомі між собою та з обвинуваченими, не мають жодних приводів обмовлювати останніх, потерпілий не заявив жодних претензій до обвинувачених, не наполягає на суворій відповідальності, із самого початку провадження та повідомлення телефоном на лінію «102» вказував про присутність двох осіб, які приймали участь у вчиненні злочину, що повністю узгоджується із зібраними під час провадження доказами, рапортом поліцейських, відео з місця події, тощо та спростовує твердження сторони захисту про суперечливість між доказами і непослідовність показань потерпілого, свідків та їх зацікавленість.
За викладених обставин позиція захисників та обвинувачених про недоведеність вини останніх не береться судом до уваги, як така, що не підтверджена під час судового розгляду та дана з метою уникнення відповідальності обвинувачених за вчинене.
Крім цього, суд вважає безпідставними твердження обвинувачених та їх захисників щодо недопустимості окремих доказів, зібраних з грубим порушенням норм КПК України. Не встановив суд істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при досудовому розслідуванні, у тому числі і права на захист обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Досліджені в судовому засіданні письмові докази, зокрема огляди місцевості, відеоматеріали, висновки експертів, тощо відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, а також повністю узгоджуються з іншими доказами, не викликають сумнівів у суду.
Відповідно ч. 4 ст. 237 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється огляд, під час проведення вказаної слідчої дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
В силу даної процесуальної норми суд бере до уваги відомості про обставини, що були повідомлені, як обвинуваченими, так і потерпілим та іншими учасниками під час проведення слідчих дій. Наведене повністю підтверджується інформацією на технічних носіях з відеозаписом процесу проведення.
Суд критично ставиться також до позиції захисту з приводу недопустимості як доказів відеоматеріалів з камер спостереження системи «Безпечне місто», у зв'язку з порушенням правил для їх отримання. Так, зазначені відеофайли з камер спостереження системи «Безпечне місто», що розміщені неподалік зупинки громадського транспорту за адресою: м. Київ, вул. Пост-Волинська, 2/103 отримані слідчим в порядку, передбаченому ст.ст. 40, 93 КПК України, а саме витребувані у відповідних осіб-користувачів, якими є органи поліції, а тому їх ідентичність не викликає сумніву у суду. Обвинувачені в судовому засіданні під час перегляду зазначених файлів та їх обговорення, підтвердили свою присутність на них та, відповідно, на місці вчинення кримінального правопорушення.
Так, відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до вимог ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Всі докази, на думку суду, надані стороною обвинувачення, зібрані відповідно до вимог чинного законодавства, не викликають сумнівів у суду. Обвинуваченими або їх захисниками не оскаржувались рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб в порядку ст. ст. 206, 303 КПК України. Так само, як і не надано жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції чи можливих неправомірних дій чи зацікавленості з боку співробітників правоохоронних органів.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Разом з тим, суд не покладає в обґрунтування даного вироку як докази, надані стороною обвинувачення, протоколи пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 15.08.2023, згідно яких потерпілий за фото впізнав осіб, які вчинили відносно нього грабіж, оскільки дана процесуальна дія проведена з порушенням вимог ч. 1 ст. 228 ПКП України, адже потерпілий попередньо бачив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких затримали поліцейські, що підтверджується як показаннями свідків так і відеоматеріалами затримання. За таких обставин, дані докази не можуть підтверджувати фактичних обставин кримінального провадження, але при цьому не спростовують їх та жодним чином не підтверджують версію обвинувачених та захисту.
Також, судом виключено з обсягу обвинувачення формулювання про отримання потерпілим ОСОБА_13 під час скоєння відносно нього злочину тілесних ушкоджень у виді саден на тильній поверхні правої кисті в проекції 4,5 пальців та дистальних кінців 4,5 п'ясних кісток, синця на передній поверхні лівого стегна в верхній третині, адже, як встановлено в ході судового розгляду, тілесні ушкодження йому були спричиненні однократною дією, що, на думку суду, виключає отримання кількох тілесних ушкоджень, а також потерпілий ОСОБА_13 під час переслідування нападників падав, що зафіксовано відеозаписом із камер спостереження «Безпечне місто», та міг отримати вказані тілесні ушкодження.
При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини провадження, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили умисний корисливий та закінчений тяжкий злочин.
Як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 характеризуються негативно, офіційно не працювали, не мають міцних соціальних зв'язків, осудні, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебувають. ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 має не погашену судимість за вчинення аналогічних злочинів.
Обставин, що пом'якшували б чи обтяжували покарання обвинувачених, судом не встановлено. Матеріали досудового розслідування та дані обвинувального акта не містять відомостей про вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, а тому судом дана обставина не визначається як така, що обтяжує покарання обвинувачених.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, думки державного обвинувачення та потерпілого, суд вважає за необхідне призначити як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням на строк, необхідний для можливого виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого злочину, особам обвинувачених, ролі кожного під час вчинення кримінального правопорушення, оскільки їх виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 притягуються до відповідальності за злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, що є тяжким, вчинений із застосування насильства, обвинувачений ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів, що вказує про їх негативну соціальну спрямованість.
Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, а також те, що ризики, вказані в ухвалі суду від 01 лютого 2024 року, не змінилися та не відпали, суд вважає, що запобігання їм неможливе шляхом застосування іншого запобіжного заходу, а тому до набрання вироком законної сили залишає запобіжним заходом обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тримання під вартою.
Цивільний позов в провадженні не заявлений.
Долю речових доказів та процесуальних витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 100, 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370,371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор», - залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 15 серпня 2023 року, тобто з моменту затримання.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор», - залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 15 серпня 2023 року, тобто з моменту затримання.
Речові докази:
- мобільний телефон «ОРРО», чорного кольору,-залишити у користуванні та розпорядженні потерпілого ОСОБА_7 , як власника;
- оптичні диски з відеозаписами з місця події, процесуальних дій та камер спостереження «Безпечне місто» - зберігати в матеріалах справи,
- документи, одяг, особисті речі, мобільні телефони, монети, ключі від житла обвинувачених - передати останнім за належністю;
Стягнути із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави, в рівних частинах, процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 200 грн.00 коп. та проведення судово-медичної експертизи - в розмірі 1998 грн.00 коп.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору, не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя