Окрема думка від 30.01.2024 по справі 750/3192/14

Окрема думка судді К. М. Пількова

до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-77зг23)

1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.01.2024 визнала подання ОСОБА_1 заяви від 14.12.2023 зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим залишила вказану заяву без розгляду та разом з доданими до неї матеріалами повернула заявнику на підставі частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Ця ухвала мотивована переважно тим, що ОСОБА_1 вчергове звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою, в якій намагався домогтися повторного перегляду справи № 750/3192/14, у спосіб, не встановлений законом, свідомо ігноруючи роз'яснення про недопустимість таких дій, надані йому Великою Палатою в попередніх ухвалах від 26.10.2023 та від 08.11.2023, а також викладені нею в ухвалах від 07.07.2022 та 28.07.2022 застереження про необхідність добросовісно користуватися та не зловживати процесуальними правами. При цьому Велика Палата Верховного Суду врахувала, що ОСОБА_1 у цій справі неодноразово подавав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду скарги на судові рішення, які не підлягали оскарженню, клопотання (заяви) для вирішення питань, які вже вирішувались судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, а також заявляв завідомо безпідставні відводи суддям, зокрема тим, які не входили до складу суду, що розглядає цю справу.

3. Погоджуюсь з наведеними вище висновками, однак вважаю, що визнаючи подання ОСОБА_1 заяви від 14.12.2023 зловживанням процесуальними правами та застосовуючи наслідки, передбачені частиною третьою статті 43 ГПК України, а саме залишення заяви без розгляду, Велика Палата Верховного Суду не застосувала заходи, які процесуальний закон зобов'язує її вжити до учасника судового процесу у відповідь на вчинене зловживання.

4. Так, відповідно до частини четвертої статті 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

5. Цими заходами є визначені Главою 9 Розділу І ГПК України заходи процесуального примусу, які є процесуальними діями, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 131 ГПК України).

6. Пункт 4 частини першої статті 132 ГПК України визначає штраф одним із заходів процесуального примусу.

7. Частиною першою статті 135 ГПК України передбачено, зокрема, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

8. Як видно з формулювання частини четвертої статті 43 ГПК України, процесуальний закон зобов'язує суд вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами та реагувати на вчинені зловживання. Не застосувавши відповідний захід процесуального примусу у цьому випадку, Велика Палата Верховного Суду, на моє переконання, не виконала наведений вище припис закону.

9. Ураховуючи обов'язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та реагувати на вчинені зловживання вважаю, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.01.2024 мала також застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб як необхідний наслідок визнання зловживанням процесуальними правами подання ним заяви від 14.12.2023.

Суддя К. М. Пільков