29 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 9901/369/19
Провадження № 11-3заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представників:
позивачки - Сіваченка В. В. ,
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Петренко Ю. В.,
розглянула на відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2023 року (судді Стеценко С. Г., Шарапа В. М., Рибачук А. І., Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ВККС про визнання протиправним та нечинним рішення в окремій частині та
1. У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати рішення ВККС від 18 грудня 2018 року № 320/зп-18 протиправним та нечинним в частині, якою Комісія відмовила судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 допустити її до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, призначеного рішенням Комісії від 26 червня 2018 року № 156/зп-18, припинила її участь у відповідному оцінюванні та визнала такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді (далі - спірне рішення).
Позов мотивувала тим, що спірне рішення не містить покликань на визначені законом підстави та мотиви для його ухвалення, з огляду на які ВККС відмовила допустити позивачку до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення (далі - кваліфікаційне оцінювання в межах дисциплінарного провадження), припинила її участь у цьому оцінюванні та визнала такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Вважає, що за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження набрала достатню кількість балів, яка за приписами Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 16 лютого 2018 року № 22/зп-18, далі - Положення № 143/зп-16) і Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, із змінами та доповненнями, внесеними рішенням ВККС від 02 жовтня 2018 року № 210/зп-18, далі - Порядок № 144/зп-16) свідчить (ілюструє), що вона подолала «пороговий бал» і набрала більше від мінімальної кількості (суми) сукупних іспитних (екзаменаційних) балів під час анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, отримання яких давало їй законні підстави очікувати, що Комісія допустить її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення.
Наголошує, що Комісія, коли встановила мінімально допустимий бал окремо за анонімне письмове тестування і окремо за виконання практичного завдання, діяла супроти вимог Положення № 143/зп-16, яке сама затвердила і запровадила ним особливості проведення кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення. Зокрема, Комісія прописала, що під час такого оцінювання суддів мінімально допустимий бал [окремо] анонімного письмового тестування та [окремо] виконання практичного завдання не встановлюється (абзац другий пункту 8 розділу IV). На переконання позивачки, такі дії Комісії порушують вимоги статті 19 Конституції України, частини п'ятої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
З покликанням на норми частини третьої статті 83 Закону № 1402-VIII та пунктів 3, 5 розділу V Положення № 143/зп-16 вважає, що Комісія провела щодо неї кваліфікаційне оцінювання в межах дисциплінарного провадження не за обраною суддею спеціалізацією відповідного суду.
Доводить, що спірне рішення не містить усіх обов'язкових реквізитів, визначених пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16; воно ухвалене з порушенням низки правил Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого її рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККС). Одним з таких вважає порушення порядку формування порядку денного розгляду питання, яке стосувалося долі позивачки, а також інформування про дату, час і місце проведення засідання Комісії, на якому розглядалося питання щодо позивачки.
Узагальнює, що спірне рішення є безпідставним, Комісія ухвалила його, не маючи відповідних повноважень, у незаконний спосіб, діяла недобросовісно і нерозсудливо.
2. Відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки переконаний, що спірне рішення Комісія ухвалила на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з дотриманням процедури та встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріїв.
Мотивами ухвалення спірного рішення стали підсумки (результати) виконання позивачкою практичного завдання, за яке Комісія виставила (оцінила) бали в сумі, меншій за 55 відсотків від максимально можливої кількості балів за виконання практичного завдання. Показники оцінки правильності виконання практичного завдання суддею як мінімально допустимого бала іспиту в межах (від) максимально можливого бала Комісія установила в рішенні від 26 червня 2018 року № 156/зп-18 (далі - Рішення № 156/зп-18), яке ухвалила за наслідками розгляду питання про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного провадження. Комісія вважає, що отримання суддею кількості балів менше за встановлену нижчу граничну межу є чинником для визнання судді такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
ВККС пропонує відхилити як хибні доводи позивачки про протиправність (незаконність) спірного рішення, про його необґрунтованість та невмотивованість, позаяк на противагу оцінці, яку йому дала позивачка, воно містить покликання на відповідні законодавчі приписи та мотиви, як-от посилання на набрання «непрохідної» кількості балів. Вважає, що спірне рішення не порушує прав та інтересів позивачки.
3. У відповіді на відзив відповідача позивачка послалася на доводи, подібні тим, які вона виклала у позовній заяві, і наголосила, що низка порушень встановленої законодавством процедури оцінювання, які допустила ВККС, призвели до його незаконності. Наполягає на обґрунтованості позову і наявності підстав для його задоволення.
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 04 грудня 2023 року позов задовольнив, визнав протиправним і скасував спірне рішення, зобов'язав ВККС продовжити кваліфікаційне оцінювання судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 у зв'язку з накладенням на неї дисциплінарного стягнення.
Суд першої інстанції встановив, що на час проходження першого етапу кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження, яким є складення іспиту, який відбувається (втілюється) сукупно через форми анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, діяли загальні (універсальні) правила абзацу другого пункту 8 розділу IV Положення № 143/зп-16, за якими під час такого оцінювання суддів мінімально допустимий бал [окремо] анонімного письмового тестування та [окремо] виконання практичного завдання не встановлюється. Ці правила були зрозумілі, дозволяли прогнозувати послідовність дій невизначеному колу осіб, до яких вони були спрямовані, і передбачати наслідки у разі невиконання цих правил учасниками правовідносин, які виникли у зв'язку з дією цих правил. Ці правила були обов'язкові і, зокрема, для Комісії, яка згідно з принципами «належного урядування» та «правової визначеності (певності)» мала керуватися цими правилами відповідно до їхнього точного змісту та значення.
З узагальненої позиції суду, в контексті особливостей проведення кваліфікаційного оцінювання судді в межах дисциплінарного провадження, порядок і правила якого передбачені Положенням № 143/зп-16, ненабрання суддею мінімально допустимого (і більшого від нього) бала за виконання практичного завдання не може бути самостійною і достатньою, передбаченою нормативним актом підставою для недопуску судді до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання і не може бути причиною припинення його участі у кваліфікаційному оцінюванні та визнання таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
5. ВККС не погодилася із цим рішенням суду та звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Комісія вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам КАС України щодо законності й обґрунтованості його ухвалення, повноти та об'єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів. Під час судового розгляду цей суд порушив норми матеріального і процесуального права; його висновки є хибними, почасти передчасними, неповними, однобічними, суперечливими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Автор скарги наводить хронологію призначення позивачці кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження та законодавче регулювання його проведення з виокремленим покликанням на Рішення № 156/зп-18 про встановлення мінімально допустимого бала іспиту - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування;55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання. Зазначає, що, оскільки позивачка отримала менше 55 відсотків (63,5 бала) від максимально можливого бала (120) за виконання практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, Комісія на підставі частини десятої статті 85 Закону № 1402-VIII ухвалила спірне рішення.
Комісія наполягає на тому, що під час кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження її Рішення № 156/зп-18 конкретизувало бальні показники (величини) оцінювання результатів анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання, передбачені правилами Положення № 143/зп-16, та на виконання цих правил установило умови визначення сумарного максимального бала іспиту, за якими суддя під час його проведення повинен набрати окремо за кожний його етап 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання кожного етапу іспиту.
Вважає непереконливими і надуманими мотиви суду про те, що у спірних правовідносинах наявне порушення принципу незалежності судді, яке зумовлене занадто тривалим, з точки зору незаангажованого зовнішнього спостерігача, кваліфікаційним оцінюванням позивачки, оскільки тривалість процедури кваліфікаційного оцінювання позивачки обумовлена проходженням останньою процедури кваліфікаційного оцінювання суддів у межах дисциплінарного провадження, яка є відмінною від процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
Гадає, що цілі процедур кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження та на відповідність займаній посаді є різними, а ототожнення результатів оцінювання двох різних процедур суперечить нормам Положення № 143/зп-16, якими встановлений різний підхід до кваліфікаційного оцінювання судді в межах дисциплінарного провадження та кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
Звертає увагу на обвинувальний ухил суду першої інстанції під час дослідження доказів, які Комісія надала на користь правомірності своїх дій під час ухвалення спірного рішення, що призвело до неправильної [викривленої] оцінки обставин справи та, відповідно, неправильного застосування до спірних правовідносин чинних норм права.
Комісія гадає, що суд першої інстанції перебрав на себе функції суб'єкта владних повноважень, оскільки за нормами Конституції України лише Комісія наділена повноваженнями й адміністративним розсудом щодо кваліфікаційного оцінювання суддів і тільки Комісія вправі ухвалювати відповідні рішення у підсумку такого оцінювання. Суд не має права зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти дію, яку за законом останній здійснює «на свій розсуд», не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) суб'єкту владних повноважень.
6. Позивачка скористалася своїм правом відзиву на апеляційну скаргу та подала його, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2023 року - без змін. Стверджує, що судове рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Зазначає про те, що пункт 8 розділу IV Положення № 143/зп-16, на який в апеляційній скарзі посилається відповідач, передбачає мінімально допустимий бал саме іспиту в цілому, а не мінімально допустимі бали для кожної зі стадій такого іспиту. Вкотре нагадує, що успішно склала іспит, який складався із двох стадій, під час якого набрала 143,375 бала, що значно перевищує мінімально «прохідний» розмір іспиту в 115,5 бала.
За змістом пункту 8 розділу IV Положення № 143/зп-16 відповідач має право (повноваження) відповідними своїми рішеннями визначати мінімально допустимі бали іспиту загалом, який охоплює анонімне письмове тестування та виконання практичного завдання, і не має права (повноважень) відповідними своїми рішеннями визначати мінімально допустимі бали окремо для анонімного письмового тестування та окремо для виконання практичного завдання.
Вважає безпідставним покликання відповідача на Рішення № 156/зп-18 як на правову підставу для встановлення мінімально допустимих балів для анонімного письмового тестування та окремо для виконання практичного завдання, позаяк це не є акт ВККС, яким вона вносила зміни в Положення № 143/зп-16 або Порядок 144/зп-16, і взагалі таке рішення ухвалене всупереч статті 19 Конституції України, частині п'ятій статті 83 Закону № 1402-VIII, пункту 8 розділу IV Положення № 143/зп-16 та пункту 6 розділу І Порядку № 144/зп-16.
З покликанням на норми Конституції України, КАС України та практику Великої Палати просить сприймати безпідставними доводи апеляційної скарги в частині неможливості оскарження спірного рішення та закриття провадження у справі.
7. Ухвалою від 25 січня 2024 року Велика Палата відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 12 лютого 2024 року призначила розгляд справи на 29 лютого 2024 року о 10 годині 30 хвилин.
8. Насамперед Велика Палата вважає за потрібне нагадати, що у справах, які Верховний Суд розглянув як суд першої інстанції, Велика Палата є апеляційною інстанцією і здійснює апеляційний перегляд судових рішень у цих справах.
Процесуальний кодекс встановлює межі перегляду судом апеляційної інстанції; такий перегляд здійснюється за наявними у справі і додатково поданими доказами. У рамках цього перегляду апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (стаття 308 КАС України).
9. Дотримуючись цих правил, Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, перевірила матеріали справи й оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.
10. Президент України Указом від 21 травня 2007 року № 435/2007 призначив ОСОБА_2 на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва у межах п'ятирічного строку, а Постановою від 17 травня 2012 року № 4736-VI Верховна Рада України обрала ОСОБА_2 на посаду судді цього самого суду безстроково.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 21 червня 2017 року № 1657/3дп/15-17 притягнула ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України (далі - НШСУ) для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Ця сама дисциплінарна палата 09 вересня 2017 року внесла подання про тимчасове відсторонення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Вища рада правосуддя 11 жовтня 2017 року ухвалила рішення № 3241/0/15-17, яким задовольнила згадане вище подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
НШСУ наказом від 30 жовтня 2017 року № 878-п «Про проведення курсу навчання для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя» визначила провести з 30 жовтня 2017 року по 03 квітня 2018 року в місті Києві курс навчання для підвищення кваліфікації судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 , яка відсторонена від здійснення правосуддя, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Комісія рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, й судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_2
03 квітня 2018 року НШСУ склала звіт (який надалі був направлений до ВККС) за результатами проходження курсу навчання для підвищення кваліфікації суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 , відповідно до якого остання пройшла в НШСУ повний 271-годинний курс навчання та успішно виконала індивідуальну навчальну програму для підвищення кваліфікації судді, яка тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя.
Комісія зважила на звіт НШСУ і 21 березня 2018 року ухвалила рішення № 56/зп-18, яким припинила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , призначене рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18.
Рішенням від 26 червня 2018 року № 156/зп-18 Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності ОСОБА_2 здійснювати правосуддя у Святошинському районному суді міста Києва.
Пунктом 7 цього рішення встановила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складання іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди, а пунктом 11 - мінімально допустимий бал іспиту - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
Комісія зауважила, що Святошинський районний суд міста Києва листом від 03 квітня 2018 року № 01/391/2018 повідомив Комісію про спеціалізації судді ОСОБА_2 у суді, за якими вона відповідно до протоколу загальних зборів суддів Святошинського районного суду № 15 від 28 грудня 2010 року мала розглядати цивільні та адміністративні справи, а також матеріали про адміністративні правопорушення. Крім того, за протоколом № 1 від 22 січня 2014 року загальні збори суддів Святошинського районного суду міста Києва судді ОСОБА_2 встановлена спеціалізація слідчого судді.
За результатами анонімного письмового тестування ОСОБА_2 набрала 79, бала з максимально можливої кількості балів - 90, а за виконання практичного завдання, проведеного за кримінальною спеціалізацією, отримала 63,5 бала з максимально можливої кількості балів - 120. Загалом за результатом іспиту позивачка отримала 143,375 бала з максимально можливої кількості балів - 210, що складає більше ніж 55 відсотків.
11. Спірним рішенням Комісія визнала позивачку такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, позаяк вона не набрала мінімально допустимого і більшого від нього бала за виконання практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення. Цим же рішенням відмовила допустити позивачку до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, призначеного рішенням Комісії від 26 червня 2018 року № 156/зп-18, і припинила її участь у відповідному оцінюванні.
ОСОБА_2 не примирилася з таким рішенням Комісії та звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції із цим позовом.
12. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.
За частиною першою статті 92 цього Закону ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
У пунктах 6 та 7 частини першої цього Закону передбачено, що ВККС затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складення відбіркового іспиту та методику оцінювання його результатів, порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та інші процедури виконання Комісією її функцій та проводить кваліфікаційне оцінювання.
Згідно зі статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
Відповідно до частини першої статті 84 цього Закону ВККС протягом трьох місяців з дня надходження відповідної письмової заяви ухвалює рішення про призначення кваліфікаційного оцінювання, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення чи інших випадків, визначених законом.
Частина друга цієї ж статті визначає, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом.
Згідно частинами першою - другою статті 85 цього самого Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди; рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС; іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складання анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією; порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС; тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації; ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
13. На виконання частини п'ятої статті 83, частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII Комісія 03 листопада 2016 року затвердила Положення № 143/зп-16, а 04 листопада 2016 року Порядок № 144/зп-16.
13 лютого 2018 року ВККС ухвалила рішення, яким внесла зміни до зазначених Положення та Порядку, виклавши їх в новій редакції.
Положення № 143/зп-16 визначає порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, а Порядок № 144/зп-16 визначає процедуру проведення іспиту та методику встановлення його результатів у межах кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону № 1402-VIII.
Розділ ІV згаданого Положення визначає особливості проведення кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 2 цього розділу організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Метою проведення кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення є підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді після проходження ним курсу підвищення кваліфікації у НШСУ, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів (пункт 3 Положення).
Підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання у зв'язку із накладенням дисциплінарного стягнення є рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів (пункт 4 Положення).
Згідно з абзацом першим пункту 7 Положення № 143/зп-16 кваліфікаційне оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення проводиться відповідно до спеціалізації суду, здатність здійснювати правосуддя у якому підтверджується.
Мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. Під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не встановлюється (пункт 8 Положення).
14. Як видно з матеріалів справи, суть спірних правовідносин зводиться до того, чи правомірно, у межах та на підставі закону діяла Комісія, коли, ухвалюючи спірне рішення в частині, що стосується позивачки, покликалася на Рішення № 156/зп-18, яким встановила мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
15. В апеляційній скарзі основним доводом Комісії є те, що позивачка набрала менше 55 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, тому з посиланням на пункт 9 глави 6 розділу II Положення № 143/зп-16, відповідно до якого суддя, який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді, Комісія виснувала, що позивачка не склала іспиту. Такий висновок Комісії спричиняє припинення її участі у відповідному оцінюванні та визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Ще раз нагадаємо, що правовою підставою для висновку про те, що суддя, яка отримала менше 55 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, не склала іспиту, Комісія визнає своє Рішення № 156/зп-18 від 26 червня 2018 року, яким, як на їхній погляд, конкретизувала / пояснила, яким чином мінімально допустимий бал іспиту повинен розраховуватися (визначатися).
16. Як уже зазначалося, ВККС цим рішенням встановила мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею, зокрема, 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення Комісія відобразила в розділі IV Положення № 143/зп-16, відповідно до пункту 8 цього розділу мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
Цим же пунктом визначено, що під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не встановлюється.
Тобто якщо суддя проходить кваліфікаційне оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, то мінімально допустимий бал окремо для анонімного письмового тестування та окремо для виконання практичного завдання встановлювати не можна.
Конструкція цієї норми та її текстуальний виклад не є неясними, нечіткими чи такими, що дозволяють двозначне трактування (розуміння) її змісту настільки, щоб «змусити» Комісію ухвалювати рішення для тлумачення (роз'яснення, розуміння) цієї норми, як про це наголошується в апеляційній скарзі.
Варто наголосити, що ані закон, ані Положення № 143/зп-16, ані будь-який інший локальний нормативний акт Комісії не містить правил, які б передбачали, що Комісія після затвердження Положення № 143/зп-16, яке є офіційним письмовим документом, який сама ВККС затвердила як уповноважений на це орган за визначеною законом формою та за встановленою процедурою для регулювання відносин в царині проходження кваліфікаційного оцінюваннями суддями і який містить загальні правила поведінки, мала повноваження використовувати (застосовувати) нові правила і показники визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на етапі «Іспит», зокрема, про що мовилося вище (встановлювати «бальний поріг» для кожної стадії (форми) етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит»), які суперечать загальним правилам визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на етапі «Іспит» чи які установлені не на підставі загальних правил, якими, зокрема, є правила пункту 8 розділу IV Положення № 143/зп-16, і, принаймні, не після попереднього внесення зміни до цих окремо згадуваних загальних правил Положення № 143/зп-16, які б на законних підставах дозволяли їхнє застосування на етапі проходження кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження.
Посилання ВККС на Рішення № 156/зп-18 з новими правилами, показниками та умовами проходження суддею ОСОБА_2 першого етапу кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, за якими для позитивного складання іспиту вказаного кваліфікаційного оцінювання необхідно набрати 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, а не 55 і більше відсотків від максимально можливого бала іспиту загалом, не може бути виправданням слушності та правомірності спірного рішення Комісії. Це Рішення має ознаки правозастосовного, індивідуального (персонального) акта відносно переліку суддів, до яких він мав застосовуватися. Але це Рішення не містить в собі редакції правил, з форми та змісту яких можна було визначити, що вносяться зміни до загальних правил регулювання порядку проходження кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення на етапі складення іспиту.
Описова та мотивувальна частина Рішення № 156/зп-18 не містить покликань на будь-які правові норми, які б давали підстави встановлювати в резолютивній частині цього рішення припис, що мінімально допустимий бал іспиту - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
17. З огляду на наведене Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції про те, щозагальні приписи (веління) пункту 8 розділу IV Положення № 143/зп-16 забороняють встановлювати мінімально допустимі бали, зокрема, за виконання практичного завдання як стадії іспиту. Оскільки позивачка за результатами етапу кваліфікаційного оцінювання судді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення «Іспит» набрала 143,375 бала (максимальна кількість - 210 балів), що складає більше ніж 55 відсотків від максимально можливого бала за етап «Іспит», Комісія не мала правомірних підстав увалювати спірне рішення.
18. Стосовно доводів апеляційної скарги про вихід суду першої інстанції за межі наданих йому повноважень, про втручання в адміністративний розсуд Комісії в царині проведення кваліфікаційного оцінювання та про зобов'язання Комісії діяти у певний спосіб і продовжити кваліфікаційне оцінювання судді, Велика Палата зазначає, що окресленого вторгнення у дискреційні повноваження Комісії не було, бо суд зосередився не на правильності (об'єктивності) виставлення балів позивачці за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» в межах дисциплінарного провадження, не на суті (не на професійних, моральних якостях, характеристиках спроможності позивачки бути суддею), що, справді, може охоплюватися поняттям «дискреційні повноваження ВККС», а на дотриманні правил та порядку проведення відповідного етапу кваліфікаційного оцінювання, на тому, чи проводилося таке оцінювання на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи з огляду на всі обставини, що мають значення для винесення рішення (вчинення дії), воно проводилося.
Рішення суду першої інстанції не містить приписів, якими ВККС зобов'язувалася б до вчинення конкретно визначеної дії, котра є винятково у компетенції Комісії. Суд першої інстанції в основному сфокусував свою увагу на тому, що та кількість балів, яку встановила Комісія і яку ніхто зі сторін не оспорює, за загальними правилами не може бути визнана (названа) недостатньою для проходження першого етапу кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення та бути причиною, аби не допустити позивачку до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах вказаного кваліфікаційного оцінювання позивачки.
В аспекті конкретних обставин цієї справи та призначення судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, для того, щоб захистити право позивачки на законне і справедливе проходження кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення на етапі складення іспиту, не потрібно вдаватися до пропонованого ВККС способу захисту через застосування повторного визначення прохідного бала на стадії кваліфікаційного оцінювання «Іспит», оскільки кількість балів для проходження «бального порогу» визначені правильно. Хибним було тільки рішення Комісії про умови сумування результатів оцінювання окремо за кожною стадією першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит», яке на рівні судового розгляду було виправлено.
Наостанок, Велика Палата вважає за необхідне наголосити, що Комісія, на яку покладено відповідальний обов'язок щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема і у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, наслідком якого у разі ненабрання суддею встановлених Положенням 143/зп-16 мінімально допустимих балів є непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, що є підставою для внесення подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення судді з посади, повинна таке оцінювання здійснювати виключно в межах встановлених нею самою правил, прозоро, публічно та передбачувано.
19. Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На дотримання цих правил суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
21. Велика Палата визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та немає причин для втручання в нього.
Твердження апеляційної скарги не містять підстав чи суджень, що зобов'язували б поглянути на спірні відносини по-іншому й визнати їх достатніми для втручання в судове рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання рішення суду першої інстанції протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Отже, апеляційну скаргу ВККС слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2023 року - без змін.
Керуючись статями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточноюй оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Ю. Уркевич
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. Л. Булейко К. М. Пільков
Ю. Л. Власов С. О. Погрібний
І. А. Воробйова О. В. Ступак
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко
В. В. Король Н. В. Шевцова
О. В. Кривенда