29 лютого2024 року
м. Київ
справа № 137/851/22
провадження № 51-3511км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020050000278, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , такої, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 4657, 80 грн на відшкодування матеріальної та 5000 грн моральної шкоди, а також 7000 грн - витрат на правову допомогу.
Вироком установлено, що 04 липня 2022 року близько 07:00, ОСОБА_7 в умовах воєнного стану, знаходячись у будинку, що на АДРЕСА_2 , таємно викрала з жіночої сумки 300 євро, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 9157, 80 грн.
2. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено. Вирок місцевого суду змінено. Постановлено рахувати ОСОБА_7 початок строку відбування покарання з моменту затримання на виконання вироку та вважати, що цивільний позов потерпілої задоволений частково. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
3. У касаційній скарзі захисник заявив вимогу про зміну постановлених щодо ОСОБА_7 судових рішень, звільнення її на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки з покладенням на засуджену обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
4. На обґрунтування своєї вимоги посилається на те, що суд при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, належним чином не врахував дані про особу винної та пом'якшуючи покарання обставини. Стверджує, що ОСОБА_7 визнала вину у вчиненому та щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, вибачилася перед потерпілою та відшкодувала завдану шкоду, раніше не судима, що давало судовим інстанціям підстави для визначення їй заходу примусу з застосуванням ст. 75 КК. Про можливість звільнення його підзахисної від відбування покарання свідчить також висновок органу пробації та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
5. У запереченні на касаційну скаргу представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 просить залишити скаргу захисника без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни.
Позиції учасників судового провадження
6. Захисник підтримав доводи касаційної скарги.
7. Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_7 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
8. Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
9. За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Висновку місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна та правильність кваліфікації її дій захисник у касаційній скарзі не оспорює.
11. Перевіряючи правильність судових рішень щодо ОСОБА_7 на предмет дотримання вимог кримінального процесуального закону та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, Суд вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
12. Дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК кваліфіковані правильно.
13. Що стосується покарання, то колегія суддів дійшла висновку про можливість пом'якшення засудженій заходу примусу із застосуванням положень ст. 69 КК, виходячи з таких міркувань.
14. Згідно зі статтями 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
15. Як убачається з матеріалів справи, обираючи ОСОБА_7 захід примусу у виді позбавлення волі на строк 5 років, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував, що вона вчинила тяжкий злочин, раніше не судима, посередньо характеризується за місцем проживання, визнала вину, частково відшкодувала завдану шкоду, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
16. Також, застосовуючи до ОСОБА_7 захід примусу, судові інстанції послалися на відсутність у справі обставин, що пом'якшують їй покарання.
17. У зв'язку з цим місцевий суд зазначив, що ОСОБА_7 хоча і визнала вину, проте у скоєному під час судового розгляду не розкаялася. Апеляційний суд, відхиляючи довід сторони захисту стосовно щирого каяття останньої, зазначив, що відшкодування ОСОБА_7 в повному обсязі завданої потерпілій матеріальної шкоди після ухвалення вироку не свідчить про її розкаяння та призводить до висновку, що ця шкода відшкодована з метою пом'якшення покарання, а не внаслідок осуду своєї поведінки.
18. Втім зазначені твердження судових інстанцій, на думку колегії суддів, є помилковими.
19. Щире каяття як таке характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що вона визнає свою провину, жалкує з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, зумовлену кримінальним правопорушенням, і підтверджує це конкретними діями.
20. Як видно з матеріалів справи (в тому числі з аудіозаписів судових засідань), під час судового розгляду в місцевому суді ОСОБА_7 вину у вчиненому визнала, просила вибачення у потерпілої, матеріальну шкоду в суді першої інстанції відшкодувала частково, а в апеляційному суді - повністю. Наведені обставини, на переконання Суду, свідчать про те, що засуджена щиро розкаялася у вчиненому і своїми діями намагалася залагодити провину, відшкодовуючи завдану шкоду.
21. Із матеріалів провадження також убачається, що ОСОБА_7 активно сприяла розкриттю злочину, про що свідчить її позиція під час досудового розслідування.
22. Частиною 1 ст. 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
23. Беручи до уваги обставини цього конкретного кримінального провадження, відповідно до приписів ст. 66 КК, колегія суддів уважає за можливе визнати пом'якшуючими покарання ОСОБА_7 обставинами щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повне відшкодування матеріальної шкоди, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
24. За наявності наведених обставин, що пом'якшують покарання, з урахуванням особи засудженої, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, а також з огляду на відсутність обтяжуючих покарання обставин, Суд уважає за можливе пом'якшити ОСОБА_7 захід примусу, застосувати до неї положення ст. 69 КК і перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 185 КК, - обмеження волі на строк 3 роки.
25. Із огляду на викладене, рішення судових інстанцій підлягають зміні, а касаційна скарга сторони захисту частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Пом'якшити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК до 3 (трьох) років обмеження волі.
У решті судові рішення залишити без зміни.
В порядку ч. 2 ст. 57 Кримінально-виконавчого кодексу України направити під вартою засуджену ОСОБА_7 до місця відбування покарання у виді обмеження волі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3