05 березня2024року
м. Київ
справа № 447/112/23
провадження № 51 - 1171 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 08 березня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року щодо нього,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п.п. 4, 5 ч. 2, ч. 3 зазначеної статті.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
Слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_4 зазначає про незаконність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції, при цьому не наводить жодних порушень закону, допущених місцевим та апеляційним судом, які б відповідно до ст. 438 КПК з урахуванням положень статей 412-414 цього Кодексу були б підставами для їх скасування або зміни.
Крім того, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала, із зазначенням того, яке рішення має ухвалити суд касаційної інстанції.
Такі вимоги мають відповідати приписам ст. 436 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Проте у касаційній скарзі відсутнє належне формулювання вимог засудженого із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги, яке б узгоджувалося із повноваженнями суду касаційної інстанції у відповідності до вимог ст. 436 КПК.
Слід зазначити, що Суд касаційної інстанції, відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а отже вищезазначене порушення вимог кримінального процесуального закону позбавляє суд касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження та в подальшому прийняти одне із рішень, передбачених ст. 436 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
За вимогами ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вказує, про те, що ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року ним було отримано у грудні 2023 року, при цьому скаржник не долучив жодних документів (супровідного листа) на підтвердження вищезазначеної інформації.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 08 березня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року щодо нього, залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3