29 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 345/3160/22
Провадження № 61-2145ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Калуської міської ради (далі - позивач)
на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 9 січня 2024 року
у справі за її позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення коштів за користування земельною ділянкою та
1. У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 31 514,89 грн за користування земельною ділянкою. Мотивував так:
- на підставі рішення від 23 січня 2002 року № 643 позивач уклав із відповідачем договір оренди землі від 21 березня 2002 року № 29/01-22, згідно з яким надав в оренду земельну ділянку площею 0,2610 га на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка) до 23 січня 2005 року для розміщення відповідачем станції технічного обслуговування автомобілів та їхньої стоянки;
- згідно з рішенням від 21 липня 2005 року № 764 позивач продовжив термін оренди земельної ділянки до 21 липня 2008 року, а на підставі рішення від 9 липня 2008 року № 644 - до 8 липня 2011 року. Земельну ділянку відповідач використовує для власних потреб як власник нерухомого майна, яке на ній знаходиться;
- у період з 1 січня 2020 року до 1 лютого 2022 року відповідач використовував земельну ділянку без достатньої правової підстави. Розмір недоотриманої орендної плати за цей період становить 333 183,08 грн;
- відповідач добровільно відшкодував 301 668,19 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю. Тому позивач просив стягнути з відповідача 31 514,89 грн залишку боргу.
2. 27 вересня 2023 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову, а 9 січня 2024 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив зазначене рішення без змін. Мотивували так:
- позивач не довів безпідставність набуття або збереження відповідачем 31 514,89 грн;
- на частину земельної ділянки встановлений оплатний сервітут, за користування яким Приватне підприємство «Модуль» із 1 січня 2020 року до 1 лютого 2022 року сплатило до місцевого бюджету 18 476,50 грн;
- до розрахунку боргу не слід включати 13 211,87 грн місячного платежу за березень 2020 року, бо підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 52-4, згідно з яким не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2020 року до 31 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.
3. 7 лютого 2024 року позивач подав касаційну скаргу (вих. № 214/02-32/04 від 7 лютого 2024 року), у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
4. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
4.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
4.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
4.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
4.4. Предметом спору є стягнення коштів за користування земельною ділянкою. Ціна позову становить 31 514,89 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб.
4.5. Позивач подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Калуської міської ради на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 9 січня 2024 року у справі за позовом Калуської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді: Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук