Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/5191/23
05 березня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
та його захисника адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
У провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів. Вказала, що ризики, які виправдовують його тримання під вартою не зменшилися і уникнути їх шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо. Існує ризик переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, вплив на свідків.
Захисник адвокат ОСОБА_5 просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, вказав, що ризики про які вказує прокурор, необгрунтовані.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши доводи сторони захисту, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Ризик, на які вказує прокурор у виді впливу на свідків не знайшли свого підтвердження, оскільки триває стадія дослідження дослідження доказів сторони захисту, обвинувачений не допитаний, показів не давав.
Враховуючи особу обвинуваченого та спосіб вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне не визначити заставу обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст. 177,183, 369-372, 395 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів по 03 травня 2024 року включно.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_4 розмір застави не визначати.
Строк дії ухвали визначити до 03 травня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cуддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1