печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58603/23-п
27 лютого 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І. розглянувши матеріали які надійшли від Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , яка обіймає посаду директора Департаменту обліку та супроводження операцій АТ «Кристалбанк»,
- за ч. 1 ст. 185-13 КУпАП, -
встановив:
До Печерського районного суду м. Києва Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-13 КУпАП.
Відповідно до протоколу, 14.12.2023 ОСОБА_1 , будучи директором Департаменту обліку та супроводження операцій АТ «Кристалбанк», порушила п. 3 ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», не надала інформацію на запит ТУ БЕБ у м. Києві від 08.12.2023.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 185-13 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, наддала на адресу суду письмові заперечення, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-13 КУпАП, не визнала та просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у її діях події та складу адміністративного правопорушення.
В своїх поясненнях зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у її діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що ЗУ «Про банки та банківську діяльність» не наділяє територіальний підрозділ БЕБ звертатися до банку із запитом на отримання інформації, що містить банківську таємницю, а тому наданий їй запит за підписом ТУ БЕБ у м. Києві є безпідставним, необґрунтованим та таким, що розцінюється, як чинення протиправного тиску на банк.
Суддя, дослідивши матеріали справи та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
Правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України визначені ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України».
Відповідно положень статті 1 цього Закону, Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Бюро економічної безпеки України у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими органами влади, підприємствами, установами та організаціями, банками та іншими фінансовими установами відповідно до закону.
Відповідно до ч. 7,8 ст. 7 вказаного Закону витребування Бюро економічної безпеки України інформації та/або документів від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових і фізичних осіб може здійснюватися відповідно до їх підслідності та в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Отримання від банків інформації, що містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність". Отримання Бюро економічної безпеки України від Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України та депозитарних установ інформації, що міститься в системі депозитарного обліку цінних паперів, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Законом України "Про депозитарну систему України", з урахуванням положень цього Закону.
Отже, наведені вище положення Закону України ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України» надають БЕБ правові підстави для витребування в межах здійснення досудового розслідування інформацію, необхідну для виконання обов'язків бюро.
Відповідно до ч. 1 ст. 185-13 КУпАП, ненадання інформації Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Державному бюро розслідувань, Службі безпеки України на запит їх посадових осіб, надання завідомо недостовірної інформації чи не в повному обсязі, порушення встановлених законом строків її надання, повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них збирається така інформація, або невиконання інших законних вимог посадових осіб зазначених органів тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В судовому засіданні встановлено, що на адресу АТ «КРИСТАЛБАНК» надійшов запит за підписом керівника Територіального управління БЕБ у м. Києві про надання інформації , що містить банківську таємницю .
У свою чергу, листом за підписом директора департаменту обліку та супроводження операцій АТ «КРИСТАЛБАНК» ОСОБА_1 відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на положення п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо органів, яким може розкриватися банківська таємниця та посилання на невідповідність вимогам Закону запиту ТУ БЕБ у м. Києві.
Згідно зі ст. 1076 Цивільного кодексу України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Згідно зі ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.
Положення інших законів України щодо обсягу та порядку розкриття інформації, що становить банківську таємницю, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з аналізу вказної вище норми вбачається, норми інших законів з питання розкриття банківької таємниці, не можуть превалювати над нормами закону про банки, зокрема що стосується інформації, яка містить банківську таємницю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Антимонопольному комітету України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента.
Згідно з частиною другою статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимоги до форми та змісту запиту на отримання інформації, що становить банківську таємницю, у тому числі до запитів органів державної влади, їх посадових і службових осіб, встановлюються Національним банком України.
Згідно з пунктом 6 Глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, запит органу державної влади, його посадових і службових осіб на отримання інформації, що становить банківську таємницю, має відповідати таким вимогам:
1) викладений на бланку державного органу встановленої форми або надісланий в електронному вигляді;
2) наданий за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріплений гербовою печаткою, або підписаний кваліфікованим електронним підписом керівника державного органу (чи його заступника);
3) містити передбачені Законом про банки підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Згідно з пунктом 10 Глави 3 зазначених вище Правил банк відмовляє в розкритті інформації, що становить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом запит відповідного державного органу не відповідає вимогам пунктів 6 - 8 глави 3 цих Правил.
В цитуванні п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", наведеному вище, виділено три органи державної влади, органи (територіальні підрозділи) яких мають право на отримання інформації, що містить банківську таємницю - це органи прокуратури України, Служби безпеки України та Національної поліції України.
Відповідно до частини 6 статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Національний банк України, який на виконання статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надав роз'яснення про порядок застосування п. 3 ч. 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в листі від 30.12.2022 № 18-0006/91088 та повідомив, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками посадовій особі, яка очолює Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України, Бюро економічної безпеки України, Антимонопольний комітет України, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або заступнику цієї посадової особи.
Аналіз вказаних вище норм дає підстави вважати, що Закон України "Про банки і банківську діяльність" надає право на отримання інформації за підписом керівника саме Бюро економічної безпеки України, а не його територіальних управлінь.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-13 КУпАП, є недоведеною та належним чином не підтверджена.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, в тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-13 КУпАП є недоведеною та належним чином не підтверджена, а відтак провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 7, 9, 33, 185-13, 245, 247, 252, 280 КУпАП, з урахуванням положень, суддя -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 - закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-13 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя