печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17417/13-ц
пр. 4-с-26/24
29 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань Владіміровій О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на постанову старшого державного виконавця Печерського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравцової О.С. від 19.12.2017 про повернення виконавчого листа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, -
ПАТ «Родовід Банк» звернулось до суду із скаргою на постанову старшого державного виконавця Печерського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравцової О.С. від 19.12.2017 про повернення виконавчого листа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, мотивуючи свої вимоги безпідставністю повернення виконавчого документу державним виконавцем без виконання.
Заявник в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про нього належним чином, заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходило.
Старший державний виконавець Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Боголей І.Ю. надіслав до суду заперечення проти скарги, просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
У відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка заявника не перешкоджає розгляду скарги, а відтак суд, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Даючи оцінку доводам скарги про неправомірність оскаржуваної постанови, суд керується відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Так, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписом ст. 2 цього Закону № 1404-VIII засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2013, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму коштів у розмірі 26619,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.10.2013 року складає 212767,27 грн. та суму у розмірі 2085953,91 грн., судові витрати у сумі 3441,00 грн.
21.11.2013 було видано виконавчий лист, для пред'явлення до відповідного органу виконавчої служби.
АТ «Родовід Банк звернувся до Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із завою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1
19.12.2017 постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравцовою О.С., виконавчий документ повернуто стягувачу, яка мотивована тим, що згідно відповіді ДФС України, інформація стосовно боржника - фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня; відповідно до відповіді ДФС України, інформація про номери рахунків, відкритих у банках інших фінансових установ боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями до ДФС України від відкритих фінансових установ не надходила.
Вжитими засобами державним виконавцем встановлено, що за боржником на праві власності зареєстровано транспортний засіб. Державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника. Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві, постанову Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо розшуку майна боржника прийнято до виконання. Протягом одного року транспортний засіб не розшукано.
Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно - нерухоме майно за боржником не зареєстровано. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - майно за боржником не зареєстровано.
Виходом державного виконавця за адресою боржника - боржника та майна, на яке можливе звернення стягнення не розшукано, про що складено акт державного виконавця.
За таких умов, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем, відповідно до цього Закону, заходи щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, таким чином, при примусовому виконанні вищезазначеного виконавчого документа, звернути стягнення на транспортні засоби та нерухоме майно боржника є недоцільним, оскільки вартість такого майна значно вища ніж сума штрафу, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, як передбачено частиною першою статті 447 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа, яка є обґрунтованою та прийнятою з урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, а відтак приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на постанову старшого державного виконавця Печерського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравцової О.С. від 19.12.2017 про повернення виконавчого листа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.В. Новак