печерський районний суд міста києва
Справа № 727/8840/19-ц
09 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Підпалого В.В.,
при секретарі судового засідання - Каракосі В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення збитків, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідачів на користь позивача завдані збитки у розмірі 105 501 грн. солідарно, та стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 06.06.2008 р. було укладено кредитний договір № CVF0AN40146685, за умовами якого ОСОБА_3 передала у заставу банку належне їй рухоме майно - автомобіль CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2021 р. у справі № 0417/9302/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення звернення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVF0AN40146685 від 06.06.2008 р. в сумі 155 980,99 грн. звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 належний ОСОБА_3 , шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
05.05.2015 р. на підставі вказаного рішення суду ПАТ КБ «Приватбанк» продало транспортний засіб, який належить ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_2 . Право власності на транспортний засіб CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .
Відповідач ОСОБА_2 25.09.2016 р. надала нотаріально засвідчену довіреність на право керування та продаж автомобіля строком на 3 місяці з правом передоручення ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . В порядку передоручення ОСОБА_8, діючи в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, 03.10.2016 р. надав нотаріально засвідчену довіреність на право керування та продажу автомобіля ОСОБА_5 . В подальшому ОСОБА_5 , діючі на підставі засвідченої довіреності в інтересах ОСОБА_2 , 06.10.2016 р. уклав з Позивачем договір купівлі-продажу автомобіля, в результаті чого Позивач стала власником зазначеного транспортного засобу.
В подальшому 03.02.2017 р. заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2012 р. у справі № 0417/9302/2012 скасовано, призначено справу до розгляду в загальному порядку.
За результатами розгляду справи № 0417/9302/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення на предмет застави рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2017 р. в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмолено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет застави,суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2018 р. у справі апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2017 р. скасовано частково та ухвалено нове. У задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, Дніпровський апеляційний суд виходив з того, що на час розгляду зазначеної справи у суді першої інстанції, власником спірного транспортного засобу вже була ОСОБА_2 до участі у справі, як власника спірного транспортного засобу, а суд апеляційної інстанції в межах визначеної ЦПК України компетенції, позбавлений такої можливості на стадії апеляційного розгляду справи.
Крім того, суд першої інстанції належним чином не перевірив та не з'ясував питання щодо виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2012 р. у повному обсязі, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Таким чином, розглядаючи позовні вимоги саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих позивачем, колегія суддів Дніпровського апеляційного суду вважала позовні вимоги ПАВТ КБ «Приватбанк» такими, що не підлягають задоволенню з підстав передчасності.
Всі вищезазначені обставини встановлені Сокирянським районним судом Чернівецької області у справі № 722/569/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та не потребують доведення.
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області у справі № 722/569/18 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано у Позивача автомобіль марки CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірний автомобіль вибув поза волею власника, на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасовано, застосувавши при цьому положення ст. 388 ЦК України.
На виконання зазначеного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області, Позивач 13.06.2019 р. передала автомобіль CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_5 власнику ОСОБА_3 .
На час розгляду справи Сокирянським районним судом Чернівецької області Позивач звернулась до суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 , яким, станом на 09.07.2018 р., складено звіт № 06-18 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля CHERY AMULET, в якому зазначено середньо-ринкова вартість автомобіля становила 105 501 грн.
Таким чином, Позивач зазначає, що в результаті витребування автомобіля за рішенням суду, їй спричинено збитки, завдані вилученням у неї майна як у добросовісного набувача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.08.2019 р. у справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення збитків відкрито провадження.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18.02.2019 р. скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці, справу направлено до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Підпалому В.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2020 р. позовну заяву залишено без руху.
11.05.2021 р. на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2020 р.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2021 р. у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику.
23.08.2021 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача АТ КБ «Приватабкн» Сокуренка Є.С., також в матеріалах справи наявний письмовий відзив.
Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому копій позовної заяви з додатками та ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач ОСОБА_2 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалась, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 06.06.2008 р. було укладено кредитний договір № CVF0AN40146685, за умовами якого ОСОБА_3 передала у заставу банку належне їй рухоме майно - автомобіль CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2021 р. у справі № 0417/9302/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення звернення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVF0AN40146685 від 06.06.2008 р. в сумі 155 980,99 грн. звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 належний ОСОБА_3 , шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
05.05.2015 р. на підставі вказаного рішення суду ПАТ КБ «Приватбанк» продало транспортний засіб, який належить ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_2 . Право власності на транспортний засіб CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .
Відповідач ОСОБА_2 25.09.2016 р. надала нотаріально засвідчену довіреність на право керування та продаж автомобіля строком на 3 місяці з правом передоручення ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . В порядку передоручення ОСОБА_8, діючи в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, 03.10.2016 р. надав нотаріально засвідчену довіреність на право керування та продажу автомобіля ОСОБА_5 . В подальшому ОСОБА_5 , діючі на підставі засвідченої довіреності в інтересах ОСОБА_2 , 06.10.2016 р. уклав з Позивачем договір купівлі-продажу автомобіля, в результаті чого Позивач стала власником зазначеного транспортного засобу.
В подальшому 03.02.2017 р. заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2012 р. у справі № 0417/9302/2012 скасовано, призначено справу до розгляду в загальному порядку.
За результатами розгляду справи № 0417/9302/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення на предмет застави рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2017 р. в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмолено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет застави,суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2018 р. у справі апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2017 р. скасовано частково та ухвалено нове. У задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, Дніпровський апеляційний суд виходив з того, що на час розгляду зазначеної справи у суді першої інстанції, власником спірного транспортного засобу вже була ОСОБА_2 до участі у справі, як власника спірного транспортного засобу, а суд апеляційної інстанції в межах визначеної ЦПК України компетенції, позбавлений такої можливості на стадії апеляційного розгляду справи.
Крім того, суд першої інстанції належним чином не перевірив та не з'ясував питання щодо виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2012 р. у повному обсязі, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Таким чином, розглядаючи позовні вимоги саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих позивачем, колегія суддів Дніпровського апеляційного суду вважала позовні вимоги ПАВТ КБ «Приватбанк» такими, що не підлягають задоволенню з підстав передчасності.
Всі вищезазначені обставини встановлені Сокирянським районним судом Чернівецької області у справі № 722/569/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та не потребують доведення.
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області у справі № 722/569/18 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано у Позивача автомобіль марки CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірний автомобіль вибув поза волею власника, на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасовано, застосувавши при цьому положення ст. 388 ЦК України.
На виконання зазначеного рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області, Позивач 13.06.2019 р. передала автомобіль CHERY AMULET, № кузова (шасі) НОМЕР_5 власнику ОСОБА_3 .
На час розгляду справи Сокирянським районним судом Чернівецької області Позивач звернулась до суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 , яким, станом на 09.07.2018 р., складено звіт № 06-18 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля CHERY AMULET, в якому зазначено середньо-ринкова вартість автомобіля становила 105 501 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
У разі, якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до ст. 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли в момент його продажу.
У постанові Верховного суду від 29.06.2019 р. у справі № 6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Одним з чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, якого майно вилучається, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі ст. 661 ЦК України
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У постанові Верховного суду від 10.12.2018 р. у справі № 902/320/17, суд роз'яснив, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2015 р. на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. дніпропетровська від 19.07.2012 р. АТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVF0AN40146685 від 06.06.2008 р. продав спірний транспортний засіб, який є предметом застави ОСОБА_2 за ціною 71 640,00 грн., що встановлено рішеннями судів у справі № 0417/9302/2012.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
На момент продажу автомобіля рішення суду набрало законної сили та підлягало виконанню. Отже протиправна поведінка Банку відсутня та позивачем не доведена.
Вже після реалізації транспортного засобу за заявою ОСОБА_3 ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2017 р. заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в загальному поряду.
ОСОБА_3 достовірно знала про реалізацію авто, оскільки вже фактично не була титульним власником, знала про наявність невиконаних нею зобов'язань перед Банком, про те звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення та в подальшому про витребування автомобіля у справі № 722/569/18.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності протиправної поведінки Банку та причинного зв'язку між такою поведінкою і завданими їй збитками, тобто не доведено причинний зв'язок між діями Банку та заявленими Позивачем збитками, які вона просить стягнути.
На момент реалізації майна Позивачу , рішення суду у справі № 0417/903/2012 залишалось чинним та не було скасовано, а власником на час реалізації автомобіля була ОСОБА_2 .
Крім того, згідно Договору купівлі-продажу від 06.10.2016 р. за № 345/2016/112510 Відповідача ОСОБА_2 продала спірний автомобіль Позивачу ОСОБА_1 за ціно. 35 000,00 грн.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підтвердження відшкодування понесених позивачем витрат відповідач не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача завдані збитки у розмірі 105 501 грн. солідарно підлягають задоволенню частково.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 1142,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 13.08.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню 1142,49 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення збитків - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 000,00 грн в якості відшкодування збитків відповідно до Договору купівлі-продажу від 06.10.2016 р. за № 345/2016/112510.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1142,49 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7
Відповідач: АТ «КБ «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 14360570)
Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 )
Суддя В.В. Підпалий