печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40978/23-ц
Категорія 59
28 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами цивільну справу 757/40978/23-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, -
У вересні 2023 року позивачі звернулись до суду з позовом про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з урахуванням введення на території України правового режиму воєнного стану, постійними змінами у законодавстві, здійснення нотаріусами своїх обов'язків з урахуванням низки особливостей, пов'язаних із впровадженням воєнного стану, у позивачів виникли об'єктивні та істотні труднощі для своєчасного звернення до нотаріуса після смерті ОСОБА_3 , що на думку позивачів, може вважатись поважною причиною та підставою для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.
З врахуванням зазначеного, позивачі просять суд:
- визначити для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою судді від 18.09.2023 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
24.01.2024 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.
Представник позивачів в судове засідання, подала заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, з тверджень позивачів встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12.08.1964 року.
29.06.1985 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 29.06.1985 року. Внаслідок укладення шлюбу ОСОБА_2 змінила своє прізвище « ОСОБА_7 » на прізвище « ОСОБА_8 ».
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідним сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
До моменту введення на території України правового режиму воєнного стану через воєнні дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали у місті Києві.
У зв'язку з початком активних бойових дій на території України позивачі та їх батьки для забезпечення особистої безпеки вимушені були переміститись до міста Рівне.
Одразу після приїзду до м. Рівне, - ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою про причину смерті № 137 від 26.02.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть № 137, виданим 26.02.2022 року Комунальним закладом «Обласне бюро судово-медичної експертизи Рівненської обласної ради» та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 26.02.2022 року.
В подальшому, у зв'язку з загостренням ситуації та виникненням ще більшої загрози для життя та здоров'я ОСОБА_1 та її матір - ОСОБА_3 вимушені були виїхати до Республіки Польща. 04.03.2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виїхали за межі території України, що підтверджується відмітками в паспортах громадян України для виїзду за кордон.
Крім того, факт перетину кордону також підтверджується документом «POTWIERDZENIE WJAZDY NA TERYTORIUM RZECZYPOSPOLETEJ POLSKIEJ», виданим у м. Люблін 09.03.2022 року.
Таким чином, з 04.03.2022 року позивач - ОСОБА_1 та її матір - ОСОБА_3 не перебували на території України.
На момент початку воєнних дій та смерті батька позивачів вік їх матері становив 83 роки. Смерть батька стала тяжким ударом для матері, і зі спливом майже п'яти місяців, - ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивачів померла. Факт смерті ОСОБА_9 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 18.07.2022 року.
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла частка квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Власниками зазначеної квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (позивач) відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1993 року.
Так, станом на момент відкриття спадщини, спадкоємцями ОСОБА_3 є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заповітів ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_3 за життя складено не було.
З врахуванням зазначеного, представник позивачів вказує, що 29.08.2023 року позивачі звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дмуха Богдана Леонідовича із заявою, в якій зазначили про прийняття ними спадщини, просили завести спадкову справу та видати свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири.
01.09.2023 року приватним нотаріусом КМНО Дмухом Б.Л. було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (номер справи у Спадковому реєстрі - 71175890), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73793394, виданим 01.09.2023 року.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.09.2023 року приватним нотаріусом КМНО Дмухом Б.Л. відмовлено позивачу - ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.09.2023 року приватним нотаріусом КМНО Дмухом Б.Л. відмовлено позивачу- ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 .
Таким чином, з урахуванням введення на території України правового режиму воєнного стану, постійними змінами у законодавстві, здійснення нотаріусами своїх обов'язків з урахуванням низки особливостей, пов'язаних із впровадженням воєнного стану, у позивачів виникли об'єктивні та істотні труднощі для своєчасного звернення до нотаріуса після смерті ОСОБА_3 , що на думку позивачів, може вважатись поважною причиною та підставою для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.
Позивачі не звертались до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини.
Відтак, позивачі вважають, що доцільним є встановлення для позивачів додаткового строку на прийняття спадщини, що складає два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України встановлено, що у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.
При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі №6-496цс17 та підтриманий Верховним Судом у постановах від 10.01.2019 року у справі № 263/1221/17, від 17.03.2021 року у справі № 308/4272/19 та від 22.02.2021 року у справі № 644/7785/19.
В обґрунтування поважності причин, які слугували підставою пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері, позивачі посилаються введення воєнного стану, перебування за межами України, змінами у законодавстві щодо діяльності нотаріусів.
Так, 24 лютого 2022 року Указом Президента України 64/2022 на території України введено воєнний стан по всій території України у зв'язку з воєнною агресією росії.
Постановою Кабінету Міністрів України №719 від 24 червня 2022 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» визначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
З урахуванням дати смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та виходячи із вказаної постанови, строк для подання заяви про прийняття спадщини сплив. Із заявами про прийняття спадщини позивачі звернулись 01.09.2023 року, тобто з пропуском строку.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому виходить з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Суд приймає до уваги пояснення позивачів, викладені у позовній заяві, про те, що через введення воєнного стану (у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) не змогли своєчасно використати своє право на звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Ці пояснення узгоджуються зі змістом доказів, які надані позивачами. Вказані докази узгоджуються з іншими матеріалами справи, не суперечать їм, не заперечуються і не спростовуються відповідачем.
З врахуванням зазначеного, суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивачів з можливістю встановлення строку в два місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 258, 259, 265, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1270, 1272 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити для ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , поштова адреса: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , поштова адреса: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_7 ) додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Обчислення визначеного додаткового строку почати з дня набрання рішенням суду законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 07.03.2024
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА