Справа № 755/10451/23
"05" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження № 12023100040002292, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2023 р., за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше судимого:
- 30.10.2018 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 23.08.2022 р. звільнений у зв'язку з відбуттям строку покарання, встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік;
- 23.01.2023 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (вирок не набрав законної сили, оскільки оскаржений в апеляційному порядку, судова справа № 755/9646/22);
- 31.07.2023 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 395 КК України до 4 місяців арешту (вирок набрав законної сили),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, діючи в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, ст. 29 Конституції України, відповідно до якої кожна людина має право на особисту недоторканість, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на підґрунті конфліктних сімейних відносин, умисно, систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою спільно проживав в одному помешканні та був пов'язаний спільним побутом, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.
А саме, ОСОБА_7 систематично, умисно, на підґрунті конфліктних сімейних відносин, вчиняв по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлюваннях на її адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, тим самим викликав у ОСОБА_5 погіршений психоемоційний стан, що призвело до вразливості, невпевненості в собі та розгубленості.
Так, 22.03.2023 ОСОБА_7 приблизно о 22 год. 10 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , а саме: гучно стукав у двері квартири, кричав, погрожував, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_7 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2023 року ОСОБА_7 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, призначено покарання у виді штрафу.
Крім того, 25.04.2023 р. приблизно о 21 год. 40 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , а саме: погрожував фізичною розправою, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_7 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
17 травня 2023 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, призначено покарання у виді сорока годин громадських робіт.
Крім того, 07.06.2023 приблизно о 10 год. 05 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , а саме: ображав її, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_7 та склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
07 червня 2023 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і призначено покарання у виді сорока годин громадських робіт.
Будучи особою, неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на подальше систематичне вчинення домашнього насильства на ґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, систематично продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_5 , яке виразилось у психологічному насильстві та вчиненні наступних дій з боку ОСОБА_7 , які змусили ОСОБА_5 звернутись до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві з заявою про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме про те, що 14.06.2023 р. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , продовжив систематично вчиняти домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 .
Так, 14.06.2023 р. ОСОБА_7 вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , в ході якого висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, голосно кричав, погрожував застосуванням фізичної сили, принижуючи свою матір ОСОБА_5 .
Вказані дії з боку ОСОБА_7 призвели до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_5 та змусили останню звернутись за психологічною допомогою до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Відповідно до Інформаційної довідки вказаного Центру № 103/42-890 від 05.07.2023 у ОСОБА_5 за період співпраці спостерігався знижений емоційний стан та тривожність. Ситуація домашнього насильства призвела до вразливості та розгубленості, відчуття страху за своє життя та майбутнє сина.
З метою подолання проблем, пов'язаних з наслідками насильства та корекції психоемоційного стану, рекомендовано в подальшому консультації психолога.
Суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину визнав повністю, заначив, що у 2023 році він вживав наркотичні засоби, тому обставини конфліктів (домашнього насильства) щодо своєї мами він пам'ятає погано. Підтвердив суду, що дійсно за вчинення домашнього насильства щодо потерпілою ОСОБА_5 неодноразово був притягнутий Дніпровським районним судом міста Києва до адміністративної відповідальності. Зазначив, що дійсно проживав із потерпілою за адресою: АДРЕСА_1 . Під час судового засідання 05 березня 2024 року попросив пробачення у потерпілої, просив суворо його не карати та врахувати, надану на запит суду довідку про стан його здоров'я.
Потерпіла ОСОБА_5 показала суду, що є матір'ю обвинуваченого. Багато разів вона викликала поліцію внаслідок домашнього насильства з боку сина. Зазначила, що син завжди був агресивно налаштований до неї. Син вживає наркотики з 14 років, неодноразово проходив лікування від наркотичної залежності. Коли син проживав із нею, погрожував увесь час, завжди був агресивним. Відносини в них ніколи не покращувались. Син кидався скляними предметами, ображав, висловлював погрози.
22.03.2023 року син бив у вхідні двері, намагався зайти. Згодом вона його впустила та викликала поліцію. Він кричав, що або покінчить із нею, або із собою, продовжував погрожувати їй. З травня 2023 року ОСОБА_7 позбавлений права проживання в квартирі.
25.04.2023 року син погрожував спалити квартиру разом із потерпілою. Коли приїхала поліція, син пообіцяв, що це не повториться, поліція склала протокол та поїхала. Після того, як поліцейські поїхали, син закрився у кімнаті, потерпіла лягла спати.
10.05.2023 року ображав її нецензурною лайкою, був агресивний.
14.06.2023 року у першій половині дня син висловлював їй погрози, образи, перебуваючи під під'їздом, біля вікон.
З досліджених судом у порядку ст. 358 КПК України у судовому засіданні документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.03.1999 р., ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 130).
Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 24.06.2023 р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась із заявою про вчинення 14.06.2023 р. домашнього насильства щодо неї з боку сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 124).
Відповідно до копії постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2023 р., якою ОСОБА_7 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_7 22.03.2023 р. близько 22:10 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері - ОСОБА_5 , а саме - гучно стукав у двері квартири, кричав, погрожував (а.с. 127);
Згідно з копією постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 17.05.2023 р., якою ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_7 25.04.2023 р. о 21:40 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , а саме - погрожував їй фізичною розправою (а.с. 128).
У відповідності до копії постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.2023 р., якою ОСОБА_7 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_7 17.05.2023 р. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_5 , а саме - ображав її (а.с. 129).
Відповідно до Інформаційної довідки вказаного Центру № 103/42-890 від 05.07.2023 у ОСОБА_5 за період співпраці спостерігався знижений емоційний стан та тривожність. Ситуація домашнього насильства призвела до вразливості та розгубленості, відчуття страху за своє життя та майбутнє сина.
З метою подолання проблем, пов'язаних з наслідками насильства та корекції психоемоційного стану, рекомендовано в подальшому консультації психолога.
Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторони кримінального провадження не повідомляли.
Суд зазначає, що статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Об'єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства.
Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
Шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілої особи, передбачена 173-2 КУпАП, саме з метою відмежування від шкоди, визначеної ст. 126-1 КК України, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи».
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_5 є сином та матір'ю, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 про народження серії НОМЕР_1 від 18.03.1999 р. (а.с. 130).
Крім того, встановлено та підтверджено належними доказами, зокрема, копіями відповідних постанов суду наступне:
- 22.03.2023 приблизно о 22 год. 10 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 ;
- 25.04.2023 р. приблизно о 21 год. 40 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 ;
- 07.06.2023 приблизно о 10 год. 05 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 ;
Постановами Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року, 17 травня 2023 року та 07 червня 2023 року відповідно ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, із накладенням відповідних адміністративних стягнень.
Щодо факту домашнього насильства, який мав місце 14 червня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 провину визнав повністю, підтвердив суду, що дійсно висловлювався на адресу матері нецензурною лайкою, погрожував та принижував.
Водночас потерпіла ОСОБА_5 показала, що у цей день у першій половині дня ОСОБА_7 прийшов за місцем її проживання, право проживання у якому він втратив, до її під'їзду та, знаходячись біля вікон, висловлював їй погрози, кричав, що вб'є її, спалить. Також повідомила, що агресивні дії з боку сина мали місце завжди.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що за фактом домашнього насильства 14 червня 2024 року ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності не притягувався, його систематичні дії призвели до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_5 та погіршення якості її життя, тобто до наслідків, які не охоплюються ст. 173-2 КУпАП.
Вказані дії з боку ОСОБА_7 призвели до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_5 , погіршення психоемоційного стану, що призвело до вразливості, невпевненості в собі та розгубленості та змусили останню звернутись за психологічною допомогою до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (а.с. 126).
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду. Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК України, оскільки він умисно вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо своєї матері, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Обираючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст. 126-1 КК України, що вчинене ОСОБА_7 правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який непрацевлаштований, неодружений, не має постійного місця проживання та реєстрації, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності.
Обставиною, згідно ст. 66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.
Обставин, згідно ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, обвинувальний акт не містить.
Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої обставини, відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи позицію сторін щодо призначення покарання, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді арешту.
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_7 було засуджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31.07.2023 р. за ст. 395 КК України до 4 місяців арешту, вирок набрав законної сили та 16.11.2023 року ОСОБА_7 взято під варту з метою виконання вироку та відбування покарання (а.с. 147).
Під час судового розгляду 26 грудня 2023 року, після допиту потерпілої обвинувачений ОСОБА_7 просив етапувати його до ДУ «Київський слідчий ізолятор», оскільки він бажає підготуватись до свого допиту та ознайомитись із матеріалами кримінального провадження. У зв'язку із чим Дніпровським районним судом міста Києва винесено ухвалу від 26.12.2023 року, про переведення ОСОБА_7 із Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», для розгляду кримінального провадження №12023100040002292, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2023 р. за його обвинуваченням за ст. 126-1 КК України (а.с. 155-156).
Кримінальне правопорушення за яким ОСОБА_7 засуджується цим вироком було вичинено протягом березня- червня 2023 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій зазначеної статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, а тому на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 31.07.2023 більш суворим покаранням за даним вироком суд остаточно призначає ОСОБА_7 , покарання у виді арешту.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 під час досудового розслідування та судового провадження не застосовувались.
Оскільки ОСОБА_7 на даний час відбуває покарання, призначене вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 31.07.2023, підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. ст. 70, 72 КК України, слід зарахувати ОСОБА_7 час перебування під вартою - з 16.11.2023 року за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 31.07.2023.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченої суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Також суд враховує, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року (а.с. 143-146) не було враховано вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року (а.с. 139-142).
Судом встановлено, що вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року, яким ОСОБА_7 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та засуджено до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на три роки, на даний час не набрав законної сили, а кримінальне провадження знаходиться в суді апеляційної інстанції з 08.03.2023 року (судова справа № 755/9646/22), тому у даній конкретній справі, враховуючи той факт, що зазначений вище вирок не було враховано вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 31.07.2023 року, суду не відомі підстави апеляційного оскарження, суд не вбачає підстав для призначення остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України.
При цьому, у разі набрання законної сили вказаним вище вироком та вироком, який зараз ухвалює суд, питання про застосування покарання за наявності кількох вироків під час їх виконання може бути вирішено відповідно до положень п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту проголошення вироку.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов потерпілою не заявлений.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) місяців арешту.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року (а.с. 143-146) більш суворим покаранням за даним вироком остаточно призначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п'яти) місяців арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 05 березня 2024 року.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання частково відбуте покарання у виді арешту за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року з 16 листопада 2023 по 05 березня 2024 року.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1