Справа №:755/8555/23
Провадження №: 2/755/655/24
"28" лютого 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
представника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва - Польщикова І.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про витребування доказів в межах розгляду цивільної справи за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна.
За змістом клопотання керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва останній просить витребувати від ПН КМНО Гуд Л.М.: інформацію про осіб, які звертались із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; чи встановив нотаріус інших спадкоємців після смерті зазначеної особи; кому, на підставі чого та на яке майно видані свідоцтва про право на спадщину та/або прийнято рішення про відмову у їх видачі; належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи №06-2018 (номер у Спадковому реєстрі 62483456) від 29.05.2018 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва посилається на те, що після смерті ОСОБА_3 відсутні спадкоємці за заповітом та за законом, а тому кв. АДРЕСА_1 має бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальної громади м. Києва. Разом з цим, після смерті ОСОБА_3 ПН КМНО Гуд Л.М. заведено спадкову справу №06-2018 та 23.09.2020 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 щодо будинку АДРЕСА_2 . Витребування необхідне з метою встановлення факту наявності інших спадкоємців, окрім ОСОБА_2 , що підтвердить доводи позивача про відсутність у ОСОБА_3 інших спадкоємців за заповітом та за законом, окрім ОСОБА_2 , якій суд відмовив у визнання спадкоємцем четвертої черги. Без відповідних даних неможливо достовірно підтвердити факт наявності чи відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , а також факт не прийняття ними спадщини. Зазначені докази окружна прокуратура не може надати самостійно, оскільки вони становлять нотаріальну таємницю. Раніше з таким клопотанням окружна прокуратура не зверталась, адже відомостей про наявність інших можливих спадкоємців не було, однак у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 зазначив про наявність нового судового провадження щодо визнання спадкоємцем четвертої черги, про що окружна прокуратура не була обізнана.
18.01.2024 року до суду надійшли заперечення представника ОСОБА_2 на відповідь на відзив, у яких також містяться заперечення щодо клопотання сторони позивача про витребування доказів. Представник зазначає, що згідно ст.ст. 83, 84 ЦПК України органи прокуратури мали подати клопотання про витребування доказів лише разом із поданням позовної заяви і подане клопотання не містить жодного обґрунтування наявності причин неможливості подання відповідного клопотання разом із позовною заявою. Також в порушення положень ст. 84 ЦПК України у клопотанні не зазначено заходів, які вжиті стороною позивача для самостійного отримання доказів.
В підготовчому засіданні представник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва підтримав вимоги клопотання, просить його задовольнити та додатково пояснив суду, що в минулому засіданні було підняте питання щодо кола спадкоємців, тож цю обставину слід перевірити.
Інші учасники підготовчого провадження до суду не з'явились, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Суд, вивчивши зміст клопотання про витребування доказів та додатки до нього, вислухавши пояснення представника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що клопотання підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
За змістом ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Згідно ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Обґрунтовуючи неподання відповідного клопотання у строки визначені ст. 83 ЦПК України сторона позивача посилаються на те, що їй не було відомо про наявність інших можливих спадкоємців, однак у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 вказав про наявність нового судового провадження щодо визнання спадкоємцем четвертої черги, про що окружна прокуратура не була обізнана.
Отже, з боку Дніпровської окружної прокуратури міста Києва подання відповідного клопотання з порушенням процесуальних строків обґрунтоване даними, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та про які прокуратурі не було відомо.
Стосовно посилань представника відповідача ОСОБА_2 на те, що клопотання не містить зазначення заходів, які були вжиті стороною позивача для самостійного отримання доказів суд зазначає, що у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України клопотання містить посилання на причини неможливості самостійно отримати докази через наявність законодавчо встановленого обмеження щодо нотаріальної таємниці.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання сторони позивача суд враховує, що справа перебуває на стадії підготовчого провадження, а також приймає до уваги наступне.
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За змістом ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ураховуючи наведені положення ст.ст. 83, 84 ЦПК України, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідну практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки таке відповідає наведеним положенням процесуального законодавства та сприятиме дотриманню принципів доступу до правосуддя і уникненню надмірного формалізму при здійсненні права на справедливий суд.
Суд роз'яснює особі у якої витребовуються докази, що відповідно до ч.ч. 6-9 ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76-81, 83, 84, 259-261, 353 ЦПК України, суд, -
Витребувати від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуд Лариси Миколаївни:
- інформацію про осіб, які звертались із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; чи встановив нотаріус інших спадкоємців після смерті зазначеної особи; кому, на підставі чого та на яке майно видані свідоцтва про право на спадщину та/або прийнято рішення про відмову у їх видачі;
- належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи №06-2018 (номер у Спадковому реєстрі 62483456) від 29.05.2018 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали суду буде складений протягом п'яти днів від дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Суддя -