Номер провадження 3/754/20/24
Справа №754/13668/23
Іменем України
05 березня 2024 року м. Київ
суддя Деснянського районного суду м. Києва Соловйов О.Л., при секретарі судових засідань Кирилюк В.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , та захисника Барбон П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП - НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130, КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №024113 від 07.09.2023 року, ОСОБА_2 07.09.2023 о 08:10год., в м. Києві по вул. Шолом-Лейхема, 15, керував транспортним засобом IVECO 35s10, днз НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що напередодні ввечері припарковав транспортний засіб у заїзді до дошкільного дитячого закладу. Турбуючись про необхідність звільнення заїзду, зранку перебував у дворі будинку, очікуючи на напарника, який повинен був забрати автомобіль. До автомобіля наблизився екіпаж поліції, який висунув вимоги про порушення правил зупинки ТЗ та запропонував звільнити проїзд для проїзду спецтранспорту. Нагальної перешкоди для проїзду жодного автомобіля створено не було, оскільки заїзд до дошкільного дитячого закладу використовується рідко. Разом з тим вимога поліцейських була наполегливою, із демонстративним переміщенням службового автомобіля, що створювало умови для безумовного підкорення їх рішенню. Вважає, що таким чином штучно було створено умови, для фіксації руху ТЗ під його керуванням. Склавши постанову за ч.1 ст.122 КУпАП, працівники поліції стали висувати підозри про перебування у стані сп'яніння та пропонувати пройти огляд. Обурившись такою непослідовною поведінкою поліцейських, які маючи сумнів щодо стану сп'яніння водія, спровокували останнього здійснити рух автомобілем для належного фіксування вчинення правопорушення.
Захисник, опираючись на послідовність складання адміністративних матеріалів за часом, звернув увагу суду, на відсутність правових підстав для перевірки стану сп'яніння водія, оскільки з часу складання постанови за ч.1 ст.122 КУпАП про порушення правил зупинки та висування вимог ст. 130 КУпАП минуло незначний проміжок часу (2 хвилини) протягом яких поліцейські не мали можливість вдруге зупинити автомобіль під керуванням ОСОБА_2 . Відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння була обумовлена провокацією з боку поліцейських, які не зупиняли його саме під час керування транспортним засобом, а з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, будучи обізнаними, щодо наявності ознак сп'яніння створювали умови для фіксації факту керування ТЗ. Вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, яка характеризується волевиявленням на вчинення правопорушення (в даному випадку незаконним розпорядженням поліцейських).
В судове засідання, інспектор УПП у м.Києві Зверєва О.Є., яка складала протокол про адміністративне правопорушення, не з'явилась,п оважність причин не явки не повідомила суду. Її виклик забезпечувався через начальника УПП у м. Києві Курбакова Я., надходження відповідного доручення якому, підтверджено виконанням запиту суду в частині надання копії відеозапису.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , та з'ясувавши правову позицію захисника, переглянувши відеозапис боді-камер працівників поліції та дослідивши інші матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, потерпілих, а також іншими документами.
В матеріалах справи містяться відеозаписи боді-камери працівника поліції, який здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП щодо ОСОБА_2 , через порушення п.2.5 ПДР України.
У розумінні ст. 251 КУпАП, відеозапис місця події на рівні з іншими фактичними даними є доказами, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Із вказаного відеозапису боді-камери працівника поліції, долученого до матеріалів справи, вбачається тривале спілкування поліцейських із водієм, який демонструє явні ознаки алкогольного сп'яніння. Вказане твердження об'єктивно простежується із поведінки водія, який маючи вади опорно-рухомого апарату демонструє «нестійку ходу» весь час опираючись на автомобіль. В подальшому працівник поліції стверджує про почервоніння очей, як наявність у водія однієї з ознак алкогольного сп'яніння. Разом з тим, сукупність візуальних ознак сп'яніння, не перешкоджає допуску до керування, оскільки службові особи які повинні серед іншого забезпечувати безпеку дорожнього руху, припускають можливість здійснення керування водієм ТЗ, не перевіривши стан його сп'яніння. Більш того, надає незаконне розпорядження про здійснення руху, без наявної для того потреби, приховуючи дійсну мету під вигаданим приводом необхідності руху спецтранспорту.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Згідно ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Наявність провокації з боку працівників поліції стверджується поясненнями ОСОБА_2 та переглянутим відеозаписом боді-камер працівника поліції. Із вказаних відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що працівник поліції звинувачує ОСОБА_2 у керуванні автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, на що останній пояснював, що «Ви ж мене самі попросили переставити автомобіль».
З відеозапису, а також враховуючи, пояснення ОСОБА_2 , стає очевидно, що весь алгоритм дій працівника поліції, який фактично спонукав до вчинення адміністративного правопорушення, повністю сплановані та виконані працівником поліції задля складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти російської федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти російської федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)
Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»).
Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Матеріалами справи підтверджено, що керування ОСОБА_2 транспортним засобом фактично було спровоковано самими працівниками поліції, які у подальшому склали протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції у розумінні ЄСПЛ, тобто схиляння суб'єкта до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що з боку працівника поліції була провокація у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7, ст. 9, ст. 221, п. 1 ст. 247 , ст. 251, ст. 256, ст. 279, ст. 280, ст.283, ст.284 КУпАП,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 закрити за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.Л. Соловйов